Справа 174/805/24
н/п 1-кп/174/46/2024
22 липня 2024 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 12024041150000113, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Вільногірськ Дніпропетровської області, українця, громадянина України, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно не працює, має професійно-технічну освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець В/Ч НОМЕР_1 , солдат (водій 3-го мінометного розрахунку 1 мінометного взводу мінометної батареї 3 механізованого батальйону), в силу ст. 89 КК України не судимий
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-
Солдат ОСОБА_4 , обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації і проходячи її в посаді водія 3-го мінометного розрахунку 1 мінометного взводу мінометної батареї 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, незаконно, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 15.06.2024 ОСОБА_4 , близько 17 годин 00 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , де у останнього на грунті раптово виниклих неприязних відносин виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У той же день, тобто 15.06.2024 близько 17 годин 00 хвилин ОСОБА_4 продовжуючи знаходитись навпроти будинку АДРЕСА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, діючи умисно, на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , тобто реально усвідомлюючи, що в результаті його протиправних умисних дій можуть наступити наслідки у вигляді спричинення легких тілесних ушкоджень та бажаючи настання таких наслідків, стоячи обличчям до ОСОБА_5 в момент, коли останній сидів на лавці та знаходячись у безпосередній близькості на відстані приблизно 50 см., здійснив замах відкритою долонею правої руки та різким рухом вперед наніс один удар в область щелепи з лівої сторони, спричинивши ОСОБА_5 фізичного болю.
Після чого не зупиняючись на досягнутому, розуміючи протиправний характер своїх дій, та бажаючи їх настання, діючи умисно, ОСОБА_4 знаходячись навпроти ОСОБА_5 на приблизній відстані 30 см. здійснив різкий замах правою рукою зажатою у кулак та наніс один удар в область обличчя з лівого боку внаслідок чого потерпілий не втримався та впав на землю. Внаслідок чого ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді саден на шкірі лоба, перенісся, в ділянках обох колінних суглобів, які згідно п.п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, тобто спричинення умиснеих легких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що 15.06.2024 близько 17 годин 00 хвилин він знаходився біля будинку АДРЕСА_3 , вдарив ОСОБА_5 , вину визнає, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину.
Прокурор просив призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 850 гривень.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, подав заяву в якій просив розглядати та закінчувати розгляд справи за його відсутності. Також не заперечував проти розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом досліджені характеризуючі особу обвинуваченого матеріали, витяг із наказів командира військової частини НОМЕР_2 . Визнано недоцільним дослідження письмових доказів, оскільки фактичні обставини ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Суд пересвідчився, що позиція обвинуваченого ОСОБА_4 , щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов'язана з вищевказаними чинниками.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю доведена і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України, як спричинення умисних легких тілесних ушкоджень.
При призначенні покарання суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, є кримінальним проступком; дані про особу обвинуваченого - ОСОБА_4 на підставі положень ст. 89 КК України раніше не судимий, за місцем служби та за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, буде покарання у вигляді штрафу розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 850 гривень.
Речові докази, судові витрати у кримінальному провадженні відсутні, запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, тому відповідне питання судом не вирішувалося. Цивільний позов не заявлений.
Керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 376, 615 КПК України, суд,-
Визнати винним ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 850 гривень.
На вирок протягом тридцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1