23 липня 2024 року
м. Київ
справа №480/10700/23
адміністративне провадження № К/990/23334/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Губська О.А.,
перевіривши касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення заробітку за час затримки виконання рішення суду,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Сумської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила:
- визнати протиправною бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо невиконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №480/4147/20 в частині її поновлення на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області;
- стягнути з Сумської обласної прокуратури (як правонаступника всіх прав та обов'язків перейменованої прокуратури Сумської області) на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивачки на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області за період з 21 січня 2022 року по 10 лютого 2023 року у розмірі 382842,52 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року по справі №480/10700/23 скасовано.
Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №480/4147/20 в розмірі 287 627,8 грн.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі №480/10700/23 повернуто особі, яка її подала, відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
18 червня 2024 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Сумської обласної прокуратури, в якій скаржник просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі №480/10700/23 залишено без руху.
Надано заявнику касаційної скарги десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання:
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Також, роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
08 липня 2024 року скаржником усунуто недоліки касаційної скарги та подано уточнену касаційну скаргу.
В свою чергу, під час перевірки уточненої касаційної скарги встановлено, що обґрунтовуючи посилання на підстави касаційного оскарження скаржник, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд вкотре зазначає, що імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункти 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи при цьому на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування норм матеріального права, а саме статті 236 КЗпП України та статті 204 ЦК України, а також з порушенням норм процесуального права, передбачених статтею 2 КАС України.
Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд зазначає, що формальне посилання на норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах, на думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не зазначено який саме висновок за результатами розгляду касаційної скарги має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, слід зауважити, що у постанові Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі №280/4402/21 викладено правовий висновок про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов'язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем (зокрема, постанови Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №807/2434/15, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/19103/19).
З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
У тексті касаційної скарги, серед іншого, містяться посилання на постанови Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі №2а-8044/09/1370, від 31 жовтня 2023 року у справі №460/10065/21.
Проте, оскільки такі посилання наведені без взаємозв'язку із конкретним підпунктом частини четвертої статті 328 КАС України Суд не бере такі до уваги.
При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередніх ухвалах Верховного Суду від 04 червня 2024 року (повернення касаційної скарги особі, яка її подала) та 27 червня 2024 року (залишення касаційної скарги без руху) скаржнику надавалися вичерпні роз'яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.
Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Згідно частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, подана в цій справі касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення заробітку за час затримки виконання рішення суду - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак О.А. Губська