23 липня 2024 року
м. Київ
справа №160/14248/22
адміністративне провадження № К/990/26230/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року
та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року
у справі №160/14248/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду документу про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством (9018,24 грн).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовлено, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року в адміністративній справі №160/14248/22 - повернуто заявнику.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною 2 статті 13 КАС України не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Як вбачається із матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року, яке оскаржується військовою частиною НОМЕР_1 , не переглядалось в апеляційному порядку, оскільки ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу повернуто апелянту, а тому у відкритті касаційного провадження має бути відмовлено.
Щодо оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року, Суд зазначає таке.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду документу про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством (9018,24 грн).
Копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року направлена на адресу відповідача та отримана останнім.
На виконання вимог наведеної ухвали, відповідачем до суду подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване посиланням на введення воєнного стану в Україні, відсутністю на рахунках грошових коштів та тривалою процедурою сплати судового збору. Також, до наведеного клопотання відповідачем було долучено платіжну інструкцію від 05.03.2024 року №144 про часткову сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1610,40 грн.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір", встановлюють, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, законодавцем встановлено вичерпний перелік обставин, за яких особі може бути відстрочено сплату судового збору, при цьому з аналізу вищенаведених правових норм випливає, що фактично таким правом може скористатися саме фізична особа, натомість відповідач є юридичною особою - суб'єктом владних повноважень.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважала, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, тривалою процедурою сплати судового збору, не можуть бути підставою для відстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору.
Також, відповідачем не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі, а саме реагування на рапорт щодо виділення коштів.
Виходячи з наведеного, клопотання про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим, а тому не підлягало задоволенню.
Таким чином, станом на 08 квітня 2024 року вимоги, зазначені в ухвалі від 04 березня 2024 року, заявником апеляційної скарги в повному обсязі не виконані, а відповідно недоліки апеляційної скарги не усунуті.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Відповідно до частини 5 статті 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, внаслідок невиконання останнім вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, правильно застосував норми процесуального права (статті 169, 298 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів які б спростовували зазначене.
При цьому, Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі №160/14248/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська
Судді: М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко