23 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/8053/24 пров. № А/857/16412/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Шевчук С.М., Кухтея Р.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року (головуючої судді Сподарик Н.І., ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/8053/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 15.04.2024 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому просить визнати протиправними дії юридичної особи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А код ЄДРПОУ 44118658) незаконними, які полягають у ненаданні достовірної інформації на запит ОСОБА_2 , зобов'язати юридичну особу Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А код ЄДРПОУ 44118658) надати достовірні дані про наявність та номер рахунку юридичної особи Покровська міська рада Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 34081234 код бюджетної класифікації доходів бюджету 18010300).
Оскаржуваним рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, просить визнати дії судді Львівського окружного адміністративного суду, такими що порушують конституційні права і свободи людини у громадянина, гарантовані Конституцією України, а отже протиправними та незаконними, скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/8053/24 від 29 травня 2024 року, повернути справу №380/8053/24 до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті поданого ОСОБА_3 адміністративного позову. Вказує, що відповідачем Відзив на позовну заяву не надавався, що є його правом та свідчить про те, що він погоджується з позовними вимогами зазначеними у позові, а постановляючи Рішення у справі №380/8053/24 суддею так і не було з'ясовано, кому належить розрахунковий рахунок. Оскільки судом, так і не було встановлено власника рахунку, на якій ГУ ДПС у Дніпропетровській області примушувало сплатити податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ОСОБА_4 06.06.2024р. звернувся до суду з заявою про роз'яснення не зрозумілого рішення суду від 29.05.2024 (додаток 4, Додаток 5 скріншот) за відсутності Відзиву на позовну заяву, а саме: Хто є власником рахунку UA248999980314080512000004567; Код бюджетної класифікації доходів бюджету 18010300; Назва банка отримувача Казначейство України; МФО банку 899998.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
16.07.2024 ОСОБА_1 направив до суду клопотання про розгляд справи за його обов'язковою участю та його представників, повідомивши про день і час судового засідання у спосіб визначений законом, долучити до матеріалів справи Листа Державної казначейської служби України (підписаний ЄЦП) від 15.07.2024 №02-05-10/378.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 відмовлено у клопотанні ОСОБА_1 про розгляд справи за його обов'язковою участю та його представників в судовому засіданні апеляційного суду.
Колегією суддів долучено до матеріалів справи лист Державної казначейської служби України (підписаний ЄЦП) від 15.07.2024 №02-05-10/378, який також поданий до клопотання від 16.07.2024 та фіскальний чек від 12.07.2024 на оплату готівкою поштових послуг на суму 60 грн.
ОСОБА_1 19.07.2024 направив до апеляційного суду відповіді на відзив у справі №380/8053/24 в яких заперечує доводи відзиву на апеляційну скаргу та вказує про його подання не належним представником.
Однак колегія суддів вважає, що поданий відзив на апеляційну скаргу через Електронний Суд і представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відзиву на апеляційну скаргу подано довіреність у порядку передоручення від 28.01.2024 від ОСОБА_5 начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на підставі Витягу з ЄДР від 18.08.23 щодо Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ - 44118658) уповноважено ОСОБА_6 представляти інтереси Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в судах України (в тому числі в апеляційних та касаційних інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, тому колегія суддів дійшла висновку, що вказана довіреність, яка сформована в Електронному Суді видана згідно статті 59 КАС України та підтверджує право представника на підписання відзиву на апеляційну скаргу яка подана до апеляційного суду.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 04.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із запитом на отримання публічної інформації №45-45-24, в якому відповідно до ст. 5, 6, 13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» просив надати наступну інформацію/документ:
1. платіжні реквізити, органу місцевого самоврядування Покровської міської ради Дніпропетровської області на який В. Новицького зобов'язано сплачувати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (код класифікації доходів бюджету 18010300);
2. зазначити повну назву власника рахунку та код ЄДРПОУ.
Листом від 11.04.2024 за №101/ЗПІ/04-36-24-18-15, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області відповідаючи на питання 1,2 запиту на отримання публічної інформації надало діючі з 01.01.2020 платіжні реквізити органу місцевого самоврядування Покровської міської ради Дніпропетровської області по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010300), повну назву власника рахунку та код ЄДРПОУ: 1.рахунок- UA248999980314080512000004567; Код бюджетної класифікації доходів бюджету 18010300; Назва банка отримувача Казначейство України; МФО банку 899998. 2. Назва отримувача Головне управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області; ЄДРПОУ (єдиний державний реєстр підприємств та організацій України) отримувача 37988155.
Позивач, вважаючи, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надало недостовірну інформацію, звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 3 Закону №2939 визначає гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.
Так, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону №2939, одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Відповідно до положень статті 6 Закону № 2939, інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 10 Закону № 2939, кожна особа має право знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Положенням пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VІ встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина 4 статті 13 Закону №2939-VІ).
Статтею 14 Закону №2939-VІ передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з частинами 1-4 статті 19 Закону №2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Частина 5 статті 19 Закону №2939-VІ передбачає, що запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі
Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що з запитом на інформацію до розпорядника інформації має право звернутися фізична особа. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник повинен надати відповідь на запит не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте, строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 22 Закону №2939-VІ відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (частина 3 статі 22 Закону №2939-VІ).
Судом відповідно до матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 04.04.2024 звернувся із запитом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив надати наступну інформацію/документ: платіжні реквізити, органу місцевого самоврядування Покровської міської ради Дніпропетровської області на який В. Новицького зобов'язано сплачувати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (код класифікації доходів бюджету 18010300) та зазначити повну назву власника рахунку та код ЄДРПОУ.
Розглянувши вказаний запит та надаючи відповідь листом від 11.04.2024 за №101/ЗПІ/04-36-24-18-15, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області відповідаючи на питання 1,2 запиту на отримання публічної інформації надало діючі з 01.01.2020 платіжні реквізити органу місцевого самоврядування Покровської міської ради Дніпропетровської області по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010300), повну назву власника рахунку та код ЄДРПОУ: 1.рахунок- UA248999980314080512000004567; Код бюджетної класифікації доходів бюджету 18010300; Назва банка отримувача Казначейство України; МФО банку 899998. 2. Назва отримувача Головне управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області; ЄДРПОУ (єдиний державний реєстр підприємств та організацій України) отримувача 37988155.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області від 19.08.2022 №01-08-30/318, Покровська міська рада Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 34081234) в управлінні Казначейства не обслуговується. Установа відсутня в мережі розпорядників і одержувачів коштів місцевого бюджету.
Аналізуючи лист Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області від 19.08.2022 №01-08-30/318 та лист Управління Державної казначейської служби України у м. Покрові Дніпропетровської області Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області від 15.07.2024 №02-05-10/378, які на думку позивача підтверджують, що відповідачем у відповіді на запит було надано недостовірну інформацію, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що: бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права; місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування; розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я та здійснення витрат бюджету; одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету; бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Відповідно до частини 2 статті 4 Бюджетного кодексу України бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.
Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.
Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевого бюджету можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Відповідно пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення) державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Пунктом 2 Положення передбачено, що казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів.
Основними завданнями Казначейства є зокрема, забезпечення казначейського обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, відкриття і закриття рахунків в національній валюті, проведення операції на рахунках, формування та видання виписок з рахунків (пункт 3 Положення).
Відповідно до пункту 4 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 за № 1206/21518, рахунки відкриваються згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2013 року № 1203, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 січня 2014 року за № 161/24938..
Бюджетні рахунки відкриваються щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до закону про Державний бюджет України та рішень про місцеві бюджети. У разі неприйняття або несвоєчасного прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) діють рахунки попереднього бюджетного періоду. Спеціальні реєстраційні рахунки, на яких зберігаються залишки коштів для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення, відкриваються у наступному бюджетному періоді відповідно до законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, бюджетні рахунки відкриваються відповідно до закону про Державний бюджет України та рішень про місцеві бюджети виключно розпорядниками бюджетних коштів та одержувачам бюджетних коштів, відокремленим структурним підрозділам розпорядників бюджетних коштів.
Відповідності до частини 3 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (стаття 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (частина 1 статті 53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Отже, Покровська міська рада Дніпропетровської області - це представницький виборний орган місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Міська рада та її виконавчий комітет є самостійними юридичними особами.
Отже, Покровська міська рада Дніпропетровської області не є одержувачем коштів місцевого бюджету в розумінні Бюджетного кодексу України.
Також як встановлено судом, Покровська міська рада Дніпропетровської області не зареєстрована в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, не перебуває на обслуговувані та не має відкритих на її ім'я бюджетних рахунків в жодному із органів Державної казначейської служби України.
Варто зазначити, що підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Статтею 10 Податкового кодексу України визначено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків.
Згідно підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків.
Суд зауважує, що законодавство України не містить визначення терміну «недостовірна інформація». Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначає, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Неповною є інформація, яка задовольняє лише частину запиту, без належно оформленої відмови у задоволенні решти запиту.
Суд зауважує, що в п. 1 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Норми Закону № 2939-VI регулюють відносини щодо доступу до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію. Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
Тобто, розпорядник може надати ту інформацію, яка була ним створена в процесі здійснення своїх владних управлінських функцій відповідно до законодавства, вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
Схожу правову позицію висловив Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 9901/925/18, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Колегія суддів дійшла висновку, що зі змісту запиту позивача від 04.04.2024, який був скерований до відповідача з метою отримання інформації про рахунок, на який ОСОБА_1 зобов'язано сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а оскільки Покровська міська рада Дніпропетровської області не є розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів в розумінні Бюджетного кодексу України, не зареєстрована в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, відповідачем - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано достовірну та повну інформацію в межах питань, сформульованих запитувачем інформації та свідчить про розгляд відповідачем запиту по суті ОСОБА_1 , а всі інші доводи наведені апелянтом в обґрунтування його вимог вказаних висновків суду не спростовують.
На переконання суду, ті обставини, що надана відповідачем відповідь не задовольнила очікування позивача, не може свідчити про протиправність такої відповіді, оскільки по суті відповідачем надано запитувану позивачем інформацію та конкретизовано окремі деталі в листі. Незгода з відповіддю відповідача щодо розгляду його запиту не може бути підставою для визнання наслідків такого розгляду проявом протиправних дій, оскільки наведені позивачем аргументи набули оцінки з боку відповідача, відтак, станом на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що права позивача на достовірну інформацію порушені.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі №380/8053/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді С.М. Шевчук
Р.В. Кухтей
Повний текст постанови складено 23.07.2024