23 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/1395/24 пров. № А/857/7503/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Судової-Хомюк Н.М., Обрізка І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №380/1395/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
суддя у І інстанції Крутько О.В.,
час ухвалення рішення 20 лютого 2024 року,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 20 лютого 2024 року,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, апелянт, ГУ ПФ України у Львівській області), в якому просила суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років з 15.02.2022 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 06.09.2013 призначило їй пенсію за вислугу років за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення». 15.02.2022 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач призначив позивачу пенсію, проте застосував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки з врахуванням індексації, а не за 2019-2021 роки. 17.11.2023 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій повідомила, що не надавала згоду на застосування показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки з врахуванням індексації та просила зробити перерахунок її пенсії за віком починаючи з 15.02.2022 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують роки звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки. Листом від 07.12.2023 року відповідач повідомив позивача, що не вбачає підстав для перерахунку пенсії позивачки з врахуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки.
Вважаючи таку відмову ГУ ПФ України у Львівській області протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі №380/1395/24 позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 15.02.2022 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.02.2022 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15.02.2022. При перерахунку пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні для обчислення пенсії за три роки 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн. з урахуванням коефіцієнтів підвищення 1,17*1,11*1,11*1,14*1*197, що становить 7405,03 грн.
Положення ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, на які вказує позивач, застосовуються саме при призначенні пенсії у тому випадку, коли особа звертається за призначенням пенсії вперше та жодної іншої пенсії до цього не отримувала. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менше як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії.
Оскільки, ОСОБА_1 одержувала пенсію за вислугу років, середня заробітна плата визначена ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії, не застосовується. Враховуючи, що в даному випадку має місце не первинне призначення пенсії, а переведення з одного виду пенсії на інший, тому правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки відсутні.
Апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №380/1395/24 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному випадку відбулось не переведення позивачки з одного виду пенсії на інший в межах дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а фактичне її призначення відповідно до вказаного Закону. Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області, з 06.09.2013 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 15.02.2022 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Для обчислення пенсії відповідачем взято усереднений показник середньої заробітної плати (доходу) в України за 2014-2016 роки.
17.11.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати її пенсію за віком з 15.02.2022 з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019-2021 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії.
Листом №32661-34241/М-52/8-1300/23 від 07.12.2023 ГУ ПФ України у Львівській області повідомило позивача, що підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.
Згідно із положеннями ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі Закон №1058-IV).
Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Зазначені висновки щодо здійснення призначення пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 (провадження №11-731апп18).
У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №520/6808/17, від 19.12.2018 у справі №577/5248/16-а зазначено, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. При такому переведенні на інший вид пенсії показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Водночас, у випадках звернення особи до територіальних органів пенсійного фонду із заявами про переведення з пенсії, призначеної на підставі іншого закону, ніж Закон №1058-IV, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, така особа вважається такою, що звертається за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV вперше. В таких випадках до спірних правовідносин не застосовується частина третя статті 45 Закону №1058-ІV.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що позивачу з 06.09.2013 було призначено пенсію за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV вона звернулась вперше 15.02.2022.
Таким чином, позивач отримувала пенсію відповідно до Закону №1788-ХІІ, який визначає інші підстави та порядок призначення пенсії. Пенсія відповідно до Закону №1058-ІV позивачу призначена вперше 15.02.2022.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку має місце не первинне призначення пенсії, а переведення з одного виду пенсії на інший, є необґрунтованими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV.
Таким чином, при зверненні із заявою до ГУ ПФ України у Львівській області після досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, позивач набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі ст. 45 Закону №1058-IV, а на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням відповідно до приписів ст. 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням звернулась вперше.
З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в даному випадку не відбулось переведення позивача з одного виду пенсії на інший в межах дії Закону №1058-ІV, а фактичне її призначення відповідно до Закону №1058-ІV.
Отже, при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019-2021 роки, як передбачено ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV.
Зазначений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.09.2022 у справі №184/886/17, 29.03.2023 у справі №240/4170/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №380/1395/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Н. М. Судова-Хомюк
І. М. Обрізко
Повний текст постанови складено 23.07.2024