23 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/907/24 пров. № А/857/10346/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Хома О.П.), ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження м.Львів 09 квітня 2024 року, у справі №380/907/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про зобов'язання вчинити певні дії,
13.01.2024 ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.02.2022 без врахування вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов'язати відповідача провести перерахунок та здійснити виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 28.02.2022 із врахуванням вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та раніше проведених виплат, тобто виплату індексації-різниці між розміром підвищення доходу та сумою можливої індексації, яка склалась у березні 2018 року; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку з позивачем при звільненні; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за шість місяців у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, з урахуванням середньоденного грошового забезпечення станом на дату звільнення 28.02.2022, обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, а також компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2022 (наступний день після виключення зі списків особового складу) по 24.12.2023 (день, що передував остаточному розрахунку).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.02.2022.
Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного перерахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.02.2022 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
25.03.2024 представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 24.12.2023. Необхідність ухвалення додаткового рішення обґрунтована тим, що судом при прийнятті рішення від 21.03.2024 вказана позовна вимога не була вирішена.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення задоволено та зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 24.12.2023.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача в інтересах позивача 28.12.2023 звернувся до відповідача з проханням здійснити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні на момент звернення до суду докази відмови відповідача у виплаті відповідної компенсації позивачу. Суд першої інстанції виснував про наявність у ОСОБА_1 права на отримання компенсації втрати частини доходів та обґрунтованість цієї позовної вимоги, яка підлягає до задоволення.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного подала апеляційну скаргу, просить скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року та ухвалити нове, яким у позовних вимогах відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач на виконання судового рішення у справі №380/11050/22 діяв на підставі, та в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений чиним законодавством. На думку скаржника, коли сума доходу нараховується за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ України імені гетьмана Петра Сагайдачного та відповідно до наказу від 28.02.2022 №46 був виключений зі списків особового складу академії та усіх видів забезпечення з 28.02.2022.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі №380/11050/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2023 зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року (включно) з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
На виконання рішення суду від 15.12.2022 у справі №380/11050/22, відповідачем нарахована та 25.12.2023 виплачена на картковий рахунок позивача індексація за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у сумі 83 535 грн 15 коп.
Вважаючи, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником при звільненні є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок №159).
Відповідно до ст. 1 Закону №2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі страхових виплат). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом соціального страхування) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно ст.3 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом ст. 4 Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Суд застосовує правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а.
Так, Верховний Суд дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Таким чином обов'язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
З наведеного слідує, що у випадку коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Отже, компенсація втрати частини доходів у разі порушення строків виплати виплат пов'язана з фактичною виплатою заборгованості за відповідний місяць.
Як встановлено з матеріалів справи, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі №380/11050/22, відповідачем нарахована та 25.12.2023 виплачена на картковий рахунок позивача індексація за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у сумі 83 535, 15 грн.
Так Верховний Суд у справі № 240/11882/19 дійшов правового висновку, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна позиція раніше висловлювалася Верховним Судом у постанові від 4.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16 та від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з 01.03.2022 по 24.12.2023.
Доводи відповідача, викладені у його апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 24.12.2023.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в рішення викладено підстави задоволення позовних вимог, які не були вирішенні, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі №380/907/24- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко