Справа № 149/1585/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гончарук-Аліфанова О.Ю.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
23 липня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бердоус Ю. М.,
представник позивача Виноградський А.П.,
представник відповідача: Дмитрук Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
В травні 2024 року позивач звернулась до суду з позовом до ГУНП у Вінницькій області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову серії ББА №333722 від 02.04.2024 року, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126, ч.5 ст. 121 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 02 квітня 2024 року інспектором СРПП Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капралом поліції Сторожуком Ярославом Васильовичем було винесено постанову ББА 333722 від 02 квітня 2024 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 1, ч. 2 ст. 126 КУпАП та, з врахуванням вимог ст. 36 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 гривень.
Із змісту постанови вбачається, що 02 квітня 2024 року о 10:04 год. в с. Великий Митник ОСОБА_1 керувала мопедом "Honda Tact", д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування, без мотошолома та без поліса обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушила п. 2.1, 2.4, 2.3 ПДР України.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, положеннями ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3. Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 2.1 а, ґ Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чинний страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Нормами п. 2.3 г ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Приписами п. 2.4 а ПДР передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.
Згідно ч. 5 ст. 121 КУпАП адміністративну відповідальність передбачено за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
За змістом частин 1 та 2 ст. 126 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність, у тому числі за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортним засобом.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, серед іншого передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 1, ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Наданими відповідачем відеозаписами зафіксовано, що працівниками поліції було зупинено мопед, водій якого рухалась без шолому. При з'ясування чому водій керує без мотошолому, позивач повідомила, що їде помаленьку та її раніше не зупиняли, оскільки її всі знають.
На вимогу працівникам поліції надати посвідчення водія та поліс страхування цивільно-правової відповідальності позивач повідомила, що до даного транспортного засобу посвідчення водія та поліс не потрібні, при цьому вказала, що через їх молодий вік вони не компетентні. Надалі, працівники поліції повідомили позивача про те, що вона вчинила три адміністративні правопорушення та роз'яснили, які саме (2:14 0000000_000020240402100415_0001).
Крім того, працівниками поліції позивачу було роз'яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП (2:47 0000000_000020240402100415_0001). Від підпису протоколу та ознайомлення з ним категорично відмовилась. При цьому позивачка не висловлювала прохань щодо отримання юридичної допомоги, не зазначала про необхідність залучення сурдоперекладача або взагалі наявність у неї проблем зі слухом.
Також, з відеозапису вбачається, що позивачка вільно висловлювалась щодо обставин її зупинки, відповідала на запитання, діяла відповідно до вимог поліцейських (надала технічний паспорт, відповідала щодо наявності прав, страхового полісу) складнощів у спілкуванні позивача з поліцією, викликаних саме станом здоров'я позивача на відео не спостерігається.
Таким чином, твердження представника позивача про те, що позивачу не було зрозуміло суті обвинувачення, не роз'яснено її прав передбачених ст. 268 КУпАП повністю спростовується дослідженими доказами, позивач чула працівників поліції, відповідала на їх запитання, розуміла чому саме її зупинили, прохань про залучення сурдоперекладача чи скарг на те, що вона не чує не висловлювала.
Стосовно посилань представника позивача на неможливість скористатися позивачем правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема юридичною допомогою, слід зазначити наступне.
За наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у тому числі щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в судовому порядку, чим позивач і скористався.
Відтак, в діях працівників поліції, під час складення оскаржуваної постанови, процесуальних порушень судом не встановлено.
Стосовно твердження позивача про те, що мопедом дозволяється керувати без посвідчення водія, суд зазначає наступне.
Згідно ПДР України, мопед це - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 встановлено, що мопедами, моторолерами та інші двоколісними (триколісними) транспортними засобами, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт, дозволяється керувати за наявності посвідчення водія категорії А1.
Отже, дії інспектора СРПП Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капрала поліції ОСОБА_2 , щодо винесення постанови у справі про вчинення адміністративних правопорушень відносно позивача є правомірними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.