Справа № 715/1542/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Цуренко В.А.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
23 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , інспектора УПП в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та скасування рішення,
у травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Глибоцького районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_2 - інспектора УПП в Чернівецькій області, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та скасування рішення.
Свій позов обґрунтував тим, що постановою серії ЕНА №1984492 від 24.04.2024 року на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн. Згідно вищевказаної постанови, він 23.04.2024 року о 23 год. 19 хв. в м. Чернівці по вул. Пилипа Орлика, 2, Чернівецького району Чернівецької області, керував автомобілем «Audi A6», номерний знак « НОМЕР_1 », будучи позбавленим права керування транспортними засобами Кіцманським районним судом Чернівецької області (№ провадження 3/718/199/23), чим порушив п.2.1 «А» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.126 КУпАП. Із вказаною постановою він не згоден, копію постанови не отримував на місці її складання.
Копію постанови серії ЕНА №1984492 від 24.04.2024 року від УПП в Чернівецькій області він отримав 02.05.2024 року через поштове відправлення.
04.06.2024 року на адресу Глибоцького районного суду Чернівецької області надійшло клопотання від Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ДПП, в якому представник відповідача просив залишити вказану позовну заяву без розгляду у зв'язку із пропуском строку на оскарження даної постанови. Відповідачем суду було також надано відео-запис даної події, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , був присутній під час розгляду справи та прийняття рішення, відповідно усвідомлював про існування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, винесеної щодо нього.
Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 червня 2024 року позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким забезпечити судовий розгляд позовної заяви ОСОБА_1 , до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області та інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Бузи Олександра Васильовича, та скасувати складену стосовно ОСОБА_1 постанову серії ЕНА №1984492 від 24.04.2024 року, провадження в справі закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права.
Ухвалою сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2024 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 23 липня 2024 року.
В судове засідання сторони не з"явилися, тоді як про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.
Відповідно до ст.311 КАС України справа переглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до вищезазначеної постанови, ОСОБА_1 23.04.2024 року о 23 год. 19 хв. в м. Чернівці по вул. Пилипа Орлика, 2, Чернівецького району Чернівецької області, керував автомобілем «Audi A6», номерний знак « НОМЕР_1 », будучи позбавленим права керування транспортними засобами Кіцманським районним судом Чернівецької області (№ провадження 3/718/199/23), чим порушив п.2.1 «А» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.126 КУпАП.
Не погодившись з винесеною постановою позивач оскаржив її до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку позивачу на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення та про залишення позову без розгляду в зв'язку з пропуском строку оскарження.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з положеннями статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.222 КУпАП справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП розглядають органи Національної поліції.
Згідно ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. У випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
За приписами частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно зі ст.287 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно з п.2 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у Постанові від 06.12.2016 (справа №800/9/16) зазначено, що поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Враховуючи вищезазначене слідує висновок про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верхового суду від 18 березня 2021 року у справі №200/11827/19-а.
Так, з матеріалів справи встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1984492 винесена 24.04.2024 року.
13.05.2024 року позивач подав до Глибоцького районного суду Чернівецької області через електронний суд адміністративний позов про оскарження постанови. Позивач в обґрунтування поважності причини пропуску оскарження спірної постанови посилається на той факт, що копію постанови на місці її складання він не отримував, а її копію він отримав 02.05.2024 року.
Водночас, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявний відеозапис, на якому зафіксовано процедуру розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, де працівником поліції чітко повідомлялося про те, яка справа розглядається, роз'яснено права особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлено про розмір штрафу та строки оскарження винесеної постанови. Також на відеозаписі зафіксовано факт відмови позивача від отримання та підписання вказаної постанови.
З огляду на наявні докази у справі, суд апеляційної інстанції в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично позивач дізнався про існування оскаржуваної постанови саме 24.04.2024 року під час її складання в його присутності, відповідно, він не був позбавлений можливості звернутися з відповідним позовом до суду в межах строку, встановленого статті 286 КАС України.
Колегія суддів зауважує, що у разі незгоди із прийнятим рішенням працівника поліції, позивач не був позбавлений можливості отримати оскаржувану постанову відразу, після її винесення та звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, в тому числі скасування оскаржуваної постанови.
Таким чином, судом встановлено, що оскаржувана постанова приймалась за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і позивач добровільно відмовився отримувати її копію, і саме з цього моменту на думку суду почався відлік строку на звернення до суду для оскарження вище вказаної постанови.
Верховний Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Апеляційний суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
За змістом частин третьої-четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, колегія суддів приходить до переконання про обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо необхідності залишення позову без розгляду, а також зауважує що позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від його волі, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.