Справа № 560/16932/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
22 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з питань безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 030340 від 30.08.2023, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.02.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не є автомобільним перевізником або водієм транспортного засобу станом на час складання акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.05.2023 № 027432. Під час складання вказаного акту не було встановлено особу водія, а відтак відповідачем було притягнуто позивача до відповідальності протиправно.
Також позивач зазначає, що відповідач порушив порядок притягнення до відповідальності, адже належним чином не повідомив її про дату, місце та час розгляду справи.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів. Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання акту про проведення перевірки.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 16.05.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Під час перевірки транспортного засобу CHEVROLET державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником якого являється ТОВ «АК ПЛЮС» код ЄДРПОУ 41758919, адреса: 49126, м. Дніпро, наб. Січеславська, 29а, виявлено порушення, а саме: водій здійснював перевезення пасажирів ТЗ обладнаний як таксі, на момент перевірки виявлено, що водій не надав посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, протокол перевірки технічного стану тз, ліцензії, що порушує вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (Закон №2344-III). Відповідальність за зазначене порушення передбачена вимогами абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III - перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів перелік яких визначено статтею 39 цього Закону а саме, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, протокол перевірки технічного стану тз, ліцензії.
Результати рейдової перевірки зафіксовані в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.05.2023 № АР027432.
За результатами розгляду справи про порушення керівником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області відносно ТОВ «АК ПЛЮС» винесено постанову від 05.07.2023 року №004712.
ТОВ «АК ПЛЮС» подало до Державної служби України з безпеки на транспорті заяву про скасування постанови від 05.07.2023 №004712, повідомивши у заяві, що ТОВ «АК ПЛЮС» є лізинговою компанією, котра надає транспортні засоби у фінансовий лізинг, а транспортний засіб реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до договорів лізингу від 18.03.2021 № АРНМ000000000128504 передано громадянці ОСОБА_1 .
Державною службою України з безпеки на транспорті видано Наказ №527 від 04.08.2023, яким скасовано Постанову від 05.07.2023 року №004712 та передано матеріали на повторний розгляд до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області.
На підставі вищенаведених матеріалів керівник Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області виніс постанову №ПШ 030340 від 30.08.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу за вказане порушення до ОСОБА_1 .
Позивач не погодилась із постановою №ПШ 030340 від 30.08.2023, а тому звернулась до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснюючи перевезення пасажирів не пред'явила особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Доводи позивача в обґрунтування позовних вимог, що вона не є перевізником є безпідставними.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
За приписами статті 39 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно із абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За приписами абзаців першого, другого пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Згідно із пунктами 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Пунктами 25-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
З матеріалів справи встановлено, що про дату, час та місце розгляду справи позивача повідомлено шляхом надсилання повідомлення від 21.08.2023, яке 22.08.2023 надіслано позивачу рекомендованим поштовим відправленням № 0600040342602.
Позивач не прибула для участі у розгляді справи, повноважного представника не направила.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач забезпечив реалізацію позивачем права на участь у розгляді справи, та у зв'язку із неявкою позивача правомірно розглянув справу без її участі.
Висновки відповідача по суті порушення ґрунтуються на тому, що позивач в розумінні Закону №2344-ІІІ є автомобільним перевізником, відтак зобов'язана дотримуватись вимог законодавства про автомобільний транспорт, не надання документів, на підставі яких здійснюються пасажирські перевезення, є підставою для притягнення її до відповідальності як перевізника.
В спростування вказаного висновку позивач стверджує, що 16.05.2023 не надавала послуги з перевезення пасажирів, оскільки вказаний автомобіль використовувався не для перевезень пасажирів, а для особистих потреб її чоловіком ОСОБА_2 , який використовував транспортний засіб виключно для власних цілей, а зокрема підвозив знайомих до автовокзалу №1, що не може бути кваліфіковано, як господарська діяльність, адже здійснювалося не систематично і без мети отримання прибутку.
В силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 20/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно наявної у матеріалах справи фотокопії транспортного засобу CHEVROLET, номерний знак НОМЕР_1 , такий автомобіль обладнаний як таксі, оскільки на його даху розміщений розпізнавальний ліхтар таксі.
Отже, позивач здійснюючи перевезення пасажирів повинен був пред'явити особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
При цьому встановлено, що водій транспортного засобу не надавав посадовим особам на момент проведення перевірки посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, ліцензії, а також не надав зазначених документів до суду.
За змістом Закону №2344-III до автомобільних перевізників, які є відповідальними за порушення законодавства про автомобільний транспорт відносяться не тільки суб'єкти господарювання, а й фізичні особи, що здійснюють перевезення (вантажне/пасажирське) без мети отримання прибутку.
Тому, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про можливість притягнення до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт лише суб'єктів, які займаються господарською діяльністю з перевезення пасажирів.
При цьому, позивачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу того, що перевезення 16.05.2023 пасажирів здійснювалося у власних цілях.
З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було допущено вказане порушення вимог ст. 39 Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, відтак відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови №ПШ 030340 від 30.08.2023.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.