Справа № 560/446/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
23 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Мойсюка М.І ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради про протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 13 листопада 2023 року за номером А3235097135846262529, реєстраційний номер в ЄДЕССБ МU01:5097-1358-5465-1139, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:03:007:0187 на об'єкт будівництва: «Реконструкція нежитлової споруди з добудовою нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 »;
-визнати протиправним та скасувати наказ Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ 26381710) від 13 листопада 2023 року № 433 «Про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва»;
-зобов'язати Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження для об'єкту будівництва: «Реконструкція нежитлової споруди з добудовою нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 » на земельній ділянці з кадастровим номером: 6810100000:03:007:0187 за заявою від 24 жовтня 2023 року;
-зобов'язати Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року позов задоволено частково:
-визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 13 листопада 2023 року за номером А3235097135846262529, реєстраційний номер в ЄДЕССБ МU01:5097-1358-5465-1139, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:03:007:0187 на об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 »;
-визнано протиправним та скасовано наказ Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ 26381710) від 13 листопада 2023 року № 433 «Про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва»;
-зобов'язано Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження на об'єкт будівництва за адресою: вул. Нижня Берегова, 43 в м. Хмельницькому, на земельній ділянці з кадастровим номером: 6810100000:03:007:0187 за заявою від 24 жовтня 2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 24.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради з заявою про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкту будівництва: "Реконструкція нежитлової споруди з добудовою нежитлового приміщення" по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810100000:03:007:0187, площею 0,0566 га.
Рішенням Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 13 листопада 2023 року за № А3235097135846262529, реєстраційний номер в ЄДЕССБ МU01:5097-1358-5465-1139 та наказом № 433 від 13.11.2023 ОСОБА_1 відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:03:007:0187 на об'єкт будівництва: «Реконструкція нежитлової споруди з добудовою нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 »;
Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
Згідно ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
За приписами ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
У ч. 1 ст. 78 ЗК України міститься визначення, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Відповідно до частини третьої цієї статті земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Пунктами б) та д) частини 1 ст. 90 ЗК України закріплено, що власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Частиною 1 ст. 16 Закону № 3038-VI передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 ст. 24 Закону № 3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.
Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Частиною 5 ст. 26 Закону № 3038-VI унормовано, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Правовими положеннями частини 1 ст. 29 Закону № 3038-VI регламентовано, що основними складовими вихідних даних є:
1) містобудівні умови та обмеження;
2) технічні умови;
3) завдання на проектування.
Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва (ч. 2 ст. 29 Закону № 3038-VI).
Частиною 3 цієї статті передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги».
Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).
Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
У свою чергу, ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI встановлено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
Також, згідно частини 6 ст. 29 Закону № 3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
Аналіз наведених правових положень дає можливість дійти висновку, що підставами для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є:
-неподання документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
-виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
-невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Отже, законодавцем чітко визначено обставини, за умови настання яких, уповноважений орган має право відмовити заявнику у видачі містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. У разі відсутності таких підстав, у спеціально уповноваженого органу містобудування та архітектури виникає обов'язок видати заявнику містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.
Як з'ясовано з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником нежитлової споруди з добудовою нежитлового приміщення, що розташована на змельній ділянці, що також належить останньому, кадастровий номер 6810100000:03:007:0187 за адресою АДРЕСА_1 .
24.10.2023 року позивач звернувся до Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради із заявою (реєстраційний номер М-01-31-37321-23) про надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію нежитлової споруди з добудовою нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810100000:03:007:0187, загальною площею 0,0566 га. До заяви мною додано: копію паспорта громадянина України, копію Договору дарування від 12.09.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Н.М., копію Витягу з Державного реєстру речових прав на споруду індексний номер 346232053 від 12.09.2023 року, копію Витягу з Державного реєстру речових прав на земельну ділянку індексний номер 346226295 від 12.09'.2023 року, копію технічного паспорта на споруду, викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 (ситуаційний план), містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкту будівництва, схему Генплану М 1:500, графічний додаток: фасад з вул. Зарічанської М 1:100, фасад в осях А-Г М 1:100.
Однак, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відповідач прийняв рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 13.11.2023 року №А323509713584626529, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:5097- 1358-5465-1139, з посиланням на частину 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. В примітці до рішення зазначена підстава відмови: «вказана в заяві назва об'єкта будівництва не відповідає пункту 8 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45 «Про затвердження Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів» - назва об'єкта будівництва за проектною документацією має відповідати завданню на проектування, не змінюватися на всіх стадіях проектування та відображати вид будівництва (нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, реставрація, капітальний ремонт) та його місце розташування.»
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що жодна з підстав відмови, визначені у частині четвертій статті 29 Закону № 3038-VI, не була застосована та не була зазначена відповідачем у спірному рішенні і наказі.
Саме лише посилання у рішенні відповідача на частину 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», враховуючи те, що підстави відмови зазначені у ньому, не відповідають нормам зазначеної статті, не може свідчити про те, що таке рішення є таким, що відповідає вимогам закону.
З огляду на вищезазначені правові норми та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення відповідача є неправомірним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, адже невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, відповідачем не доведена.
Крім того, відповідач інших підстав для відмови в наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови не наводить та не обгрунтовує.
Разом з тим, правовими положеннями адміністративного судочинства, а саме: ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваного наказу покладено на відповідача, який є суб'єктом владних повноважень.
Стосовно доводів відповідача в тій частині, що заява позивача не може бути повторно розглянута за допомогою Реєстру будівельної діяльності, з тих підстав, що за результатами розгляду такої вже прийнято рішення від 13.11.2023, то колегія суддів вважає такі необгрунтованими, оскільки рішення на яке посилається останній, визнане неправомірним та скасоване, в рамках розгляду цієї справи. При цьому, тими пунктами Порядку №681, на які посилається апелянт, регулюється виключно процедура створення та внесення до Реєстру будівельної діяльності відповідних рішень, однак Управління не наводить жодної правової норми, яка б виключала можливість повторного розгляду заяви та винесення за результатами її розгляду рішення чи виключення з Реєстру рішення, яке визнано протиправним та скасоване.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження на об'єкт будівництва за адресою: вул. Нижня Берегова, 43 в м. Хмельницькому, на земельній ділянці з кадастровим номером: 6810100000:03:007:0187 за заявою від 24 жовтня 2023 року та колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обрання вказаного способу захисту та відновлення прав позивача не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки частина 4 статті 29 Закону № 3038-VI передбачає виключний перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, серед яких невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
З огляду на те, що факт такої невідповідності судом не встановлено, підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки - відсутні.
У свою чергу, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду. Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Проте, у спірних правовідносинах відповідач не мав законних підстав для відмови позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень, що підтверджується вищезазначеними висновками суду в даній постанові та свідчить про неможливість альтернативної поведінки Департаменту і прийняття рішення на власний розсуд.
Водночас, реалізацією відповідачем своїх дискреційних повноважень при наданні містобудівних умов та обмежень буде вважатися визначення останнім змісту таких умов та обмежень.
Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 року у справі №522/6069/14-а та Касаційним адміністративним судом у постанові від 17 червня 2020 року у справі №826/3608/18.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Мойсюк М.І