Справа № 560/771/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
23 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Мойсюка М.І Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо ненадання ОСОБА_1 повної інформації про те, чи надавалися основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 році, а якщо надавалися, то за які періоди у відповідь на її звернення від 24.10.2023 та 22.11.2023;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області надати ОСОБА_1 повну інформацію про те, чи надавалися основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 році, а якщо надавалися, то за які періоди протягом п'яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області надати ОСОБА_1 належним чином посвідчені копії наступних документів:
- наказів / розпоряджень про основні відпустки ОСОБА_2 у 2022 році;
- наказів / розпоряджень про основні відпустки ОСОБА_2 у 2023 році;
- наказів / розпоряджень про додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 році;
- наказів / розпоряджень про додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2023 році.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо ненадання ОСОБА_1 повної інформації про те, чи надавалися основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 році у відповідь на її звернення від 24.10.2023 та 22.11.2023.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Хмельницькій області надати ОСОБА_1 повну інформацію про те, чи надавалися основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 році, а якщо надавалися, вказати за які періоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 24.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДПС у Хмельницькій області із заявою про отримання інформації про основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 роках.
Листом від 20.11.2023 №439/М/22-01-11-01-03-09 Головне управління ДПС у Хмельницькій області повідомило, що інформація щодо відпусток особи, яка займає (займала) посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування не стосується виконання повноважень державним службовцем, а отже є конфіденційною і може бути поширена лише за умов і з підстав, встановлених чинним законодавством України. Також повідомлено, про те, що щорічна відпустка головного державного інспектора відділу з питань запобігання та виявлення корупції Мартинюка В.Г. складала:
- 2022 році - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 10 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби;
- 2023 році - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 11 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби.
22.11.2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління ДПС у Хмельницькій області із заявою, в якій просила надати таку інформацію:
1. Скільки днів щорічної відпустки було використано ОСОБА_2 у 2022 році?
2. Скільки днів додаткової відпустки було використано ОСОБА_2 у 2022 році?
3. Скільки днів щорічної відпустки було використано ОСОБА_2 у 2023 році?
4. Скільки днів додаткової відпустки було використано ОСОБА_2 у 2023 році?
5. Кількість днів невикористаної щорічної відпустки, за які ОСОБА_2 було виплачена грошову компенсацію при звільненні?
6. Кількість днів невикористаної додаткової відпустки, за які ОСОБА_2 було виплачена грошову компенсацію при звільненні?
7. Суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, яка була виплачена ОСОБА_2 при звільненні?
8. Періоди (з/по), у які ОСОБА_2 знаходився у щорічній відпустці у 2022 році?
9. Періоди (з/ по), у які ОСОБА_2 знаходився у щорічній відпустці у 2023 році?
10. Періоди (з/ по), у які ОСОБА_2 знаходився у додатковій відпустці у 2022 році?
11. Періоди (з/ по), у які ОСОБА_2 знаходився у додатковій відпустці у 2023 році?
12. Підстави, з яких ОСОБА_2 надавалась додаткова відпустка у 2022 році?
13. Підстави, з яких ОСОБА_2 надавалась додаткова відпустка у 2023 році?.
Листом від 20.12.2023 №486/М/22-01-11-01-03-08 Головне управління ДПС у Хмельницькій області повідомило, що щорічна відпустка головного державного інспектора відділу з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_2 складала:
- 2022 році - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 10 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби;
- 2023 році - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 11 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 27.07.2023 №271-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 ", управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку проведено повний розрахунок із виплат ОСОБА_2 , згідно якого:
- виплачено компенсацію за 15 календарних днів невикористаних відпусток (4 календарних дні щорічної основної відпустки за робочий період з 19.05.2022 по 18.05.2023, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби за робочий період з 23.06.2023 по 22.06.2024);
- здійснено нарахування із заробітної плати за 18 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий період з 19.05.2023 року по 27.07.2023, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, на підставі статті 24 ЗУ "Про відпустки".
Інформація щодо відпусток особи, яка займає (займала) посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування не стосується виконання повноважень державним службовцем, а отже є конфіденційною і може бути поширена лише за умов і з підстав, встановлених чинним законодавством України.
Позивачка, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" № 2657-XII від 02.10.1992 р. (далі Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону №2657-XII ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Згідно ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI, від 13.01.2011р. (далі Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 2 ст. 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного Суду України № 10 від 29.09.2016 р. "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації", яка була прийнята для забезпечення однакового застосування адміністративними судами положень законодавства про доступ до публічної інформації, надано відповідні роз'яснення.
Зокрема, в п. 1 Постанови Пленуму ВАСУ зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Частиною 8 статті 6 Закону № 2939-VI передбачено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців організаційно-правова форма відповідача визначена як орган державної влади (код 84.11 Державне управління загального характеру).
Запитувана позивачем інформація відноситься до публічної, та такої, що не може бути обмеженою в доступі, а відповідач є належним розпорядником вказаної інформації.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
У пункті 6 вищевказаної Постанови Пленуму ВАСУ зазначено, що обмеження доступу до інформації (будь-якої) може бути правомірним тільки після застосування трискладового тесту.
Пунктом 6.2 Постанови Пленуму ВАСУ визначено, що з відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися: 1) якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ інтересів (далі - правомірні інтереси) відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); 2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ); 3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ) (щодо визначення суспільного інтересу див. пункт 6.4).
Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав трискладового тесту означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необгрунтованою.
Тому, якщо під час розгляду справи в суді буде з'ясовано, що відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію розпорядник не застосовував трискладового тесту або застосував його лише частково, то це є підставою для визнання такої відмови розпорядника протиправною.
Як вбачається з відповіді відповідача, в останній відсутнє будь-яке обґрунтування щодо застосування трискладового тесту, вказано лише, що інформація щодо відпусток особи, яка займає (займала) посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування не стосується виконання повноважень державним службовцем, а отже є конфіденційною і може бути поширена лише за умов і з підстав, встановлених чинним законодавством України.
Визначення, чи відноситься інформація до інформації, яка є конфіденційною обов'язково повинно враховувати: 1) чи не належить така інформація до винятків, зокрема, передбачених ч. 5 ст. 6 Закону про доступ до публічної інформації; 2) чи розпорядник інформації застосував трискладовий тест щодо такої інформації.
Відповідач не застосував трискладовий тест при відмові у наданні такої інформації.
У ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантоване право на свободу одержувати інформацію. Відмова відповідача надати інформацію становить порушення цієї норми, оскільки така відмова не була необхідною у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VІ розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VІ розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Отже, враховуючи, що запитувана позивачем інформація не є інформацією з обмеженим доступом, спірна інформація є публічною у розумінні Закону № 2939-VІ, а відповідач є її розпорядником відповідно до статті 13 цього Закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні запитуваної ним інформації, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо ненадання ОСОБА_1 повної інформації про те, чи надавалися основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 році у відповідь на її звернення від 24.10.2023 та 22.11.2023;
- зобов'язання Головного управління ДПС у Хмельницькій області надати ОСОБА_1 повну інформацію про те, чи надавалися основні та додаткові відпустки ОСОБА_2 у 2022 та 2023 році, а якщо надавалися, вказати за які періоди.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Мойсюк М.І Граб Л.С.