Справа № 560/746/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
23 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Мойсюка М.І ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Приватне акціонерне товариство "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 18.07.2023 №UA400000/2023/000160/2.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці від 18.07.2023 №UA400030/2023/000068.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ПАТ "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 23.42 Виробництво керамічних санітарно-технічних виробів.
Під час здійснення господарської діяльності 01.04.2022 між ПАТ "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" (надалі - покупець) та Geberit Produktions GmbH (надалі - продавець) було укладено договір поставки №104 (надалі - Договір/Контракт), предметом якого була поставка Позивачу товару (надалі - Товар), зазначеного в комерційних рахунках (та/або інвойсах) (в. 1.1. Контракту) та на підставі окремих замовлень Покупця (п. 4.1. Контракту).
На виконання Контракту на адресу Покупця у липні 2023 року було направлено наступний Товар:
- відповідно до інвойсу №4300442257 від 13.07.2023 сформованого на підставі замовлення Покупця №БФ000000872 від 11.04.2023 Покупцю був направлений Товар: змивна клавіша Geberit Delta 01 для подвійного змиву (артикул 115.107.21.1) за ціною 10,67 євро за одиницю (672 штуки), (надалі - Товар 1) та інсталяція з бачком прихованого монтажу Duofix-Basic артикул (895.125.00.0) за ціною70,51євро за одиницю (672 штуки) - Товар 2.
З метою митного оформлення Товару за Замовленнями Покупця №БФ000000872 від 11.04.2023 позивачем була заповнена та подана до Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України митна декларація №23UA400030002476U8 від 18.07.2023 в якій Товар задекларований у митний режим "імпорт".
При проведенні процедур/митного оформлення Хмельницька митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2023 №UА400000/2023/000160/2 та картку відмови у митному оформленні товарів від 18.07.2023 №UA400030/2023/000068 відносно Товару 1, а саме змивної клавіші Geberit Delta 01 для подвійного змиву (артикул 115.107.21.1) збільшивши вартість за одиницю з ціни 10,67 євро за одиницю до 17,10 євро за одиницю
Підставою для прийняття рішення стало встановлення митним органом, що даний - товар імпортувався іншим імпортером за декларацією від 12.06.2023 №23UA209230062194U5 та застосування Хмельницькою митницею другорядного методу митного оформлення - за ціною ідентичного товару.
Відповідно до рішення: "відсутні окремі документи, наявність яких підтверджується іншими товаросупровідними документами, а саме додаток до договору GKP-LG-17-05-21 та документи, передбачені договором 031/23П. Документи/подані згідно ч. 2, ч. 3 та ч. 4 ст. 53 МКУ розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів в частині націнки зазначеної в листі відправника та калькуляції собівартості; документи, подані для підтвердження, заявленої митної вартості не містять всіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товару, визначених частиною 1б статті 58 МК України, в тому числі комісійної (брокерської) винагороди, витрат на навантаження, витрат на транспортування зі Швейцарії до Німеччини, що також підтверджується розрахунком ціни та страхування вантажу передбаченого договором перевезення". Також до митної вартості не додано комісійну винагороду експедитора, визначену рахунком на перевезення, оскільки експедиційні послуги надаються на протязі всього маршруту перевезення.
Також, відповідно до документів, що містять відомості про вартість перевезення транспортні витрати місця відвантаження до кордону України як такі, відповідно до статті 58 МКУ включаються до митної вартості товару становлять 30,43 грн./км та від місця перетину митного кордону України до м. Славута, як такі, що відповідно до цієї ж статті не мають додаватись, становлять 72 грн./км. Таким чином, витрати на транспортування до митного кордону нижчі, ніж витратила транспортування після ввезення, що ставить під сумнів достовірність, включення складових митної вартості товарів таких як транспортування тощо. У митного органу наявні обґрунтовані підстави вважати, що існуючий зв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару №1, оскільки митні оформлення ідентичних артикулів, що поставляються згідно контракту, укладеного, з виробником товару здійснюються за ціною 17,10 євро/шт. При цьому, товари, що переміщуються згідно посередницького контракту за рівнем ціни 10,67:євро/шт.
Також митний орган зазначив, "що з огляду на вищевикладене, відповідно до ч. 3 та ч. 4 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи на товар:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (Угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями/та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
7) виписку з бухгалтерських та банківських документів Покупця, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогійних) на території України;
8) довідкову інформацію щодо вартості у країні - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам»;
9) розрахунок ціни (калькуляцію).
18.07.2023 позивач подав пояснення №937/01-18 до якого додав копію платіжної інструкції №84 від 13.06.2023 по оплаті ідентичного товару.
Відповідно до Картки відмови у митному оформленні: "В митному оформлені відмовлено на підставі ч. 6 ст. 54 МК України, а саме: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2- 4 ст. 53 МК України; відсутність у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України. Митним органом винесено рішення про коригування митної вартості від 18.07.2023 №UA400000/2023/000160/2".
Позивач скористався процедурою випуску у вільний обіг товару, передбаченою ч. 7 ст. 55 МК України, оформивши митну декларацію №23UA400030002502U7 від 18.07.2023.
Крім того, позивач скористався правом подання додаткових документів, та направив митному органу лист від 06.10.2023 №1258/01-18, в якому просив розглянути додаткові документи та скасувати відповідні рішення.
Митний орган листом №7126-1/15/13/4471 від 17.10.2023 відмовив в скасуванні рішень.
Вважаючи вказані рішення протиправними, а свої права порушеними ПАТ "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" звернулося до суду з цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
За змістом ст.ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
У ч. 2 ст. 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частиною 1 ст. 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням ч. 4 вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (ч. 5 ст. 53 МК України).
Частиною 1 ст. 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі № 820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі № 821/107/16.
Статтею 57 МК України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
Частинами 2 та 3 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За приписами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Так, в обґрунтування вибору правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів митним органом зазначено, що документи, подані згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МК України містять розбіжності що впливають на правильність визначення митної вартості та ознаки відсутності окремих складових митної вартості товару.
З даного приводу судом встановлено, що позивач, при митному оформленні подав наступні документи:
1) митна декларація, в якій митній наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного-договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів та надані документи, що підтверджують зазначене;
2) контракт поставки товарів від 01 квітня 2022 року №104 та Замовлення на поставку товарів Покупця №БФ000000872 від 11.04.2023, оскільки відповідно до умов Контракту поставка відбувається на підставі Замовлень Покупця (п. 4.1. Контракту);
3) інвойс №4300442257 від 13.07.2023, суд зазначає, що на дату митного оформлення інвойс не був оплачений, про що було повідомлено відповідачу. В подальшому, позивачем було надано відповідачу платіжну інструкцію №84 від 13.06.2023 по оплаті за цим же Контрактом попередньої поставки ідентичного товару за ціною визначеною позивачем без коригування митного органу;
4) контракт на перевезення №GKP - -RT-17-05-21 від 17.05.2021, укладений між ПрАТ «ГЕБЕВІТ КЕРАМІК ПРОДАЩКН» та Приватним підприємством "Ріо Транс" з Додатком №6 від 28.12.2022 з продовженням строку дії контракту на 2023 рік, Замовлення на перевезення №№13/07 від 13.07.2023 (укладено Позивачем з ПП "Ріо Транс") рахунок - фактура №РТ-0001219 від 13.07.2023. Також був наданий договір на перевезення від 03.06.2023 №031/23П (безпосередній перевізник, зазначений в CMR) для прослідковування ланцюжку перевізників, але без наявності фінансових, зобов'язань позивача перед безпосереднім перевізником.
Оскільки товар який ввозився на митну територію України не підлягає ліцензуванню - така ліцензія відсутня та не надавалась.
Крім того, враховуючи, що страхування товару не здійснювалося і не було обов'язку у сторін Контракту №104 від 01.04.2022 здійснити таке страхування, відповідні документи відсутні та не надавались. Відсутність проведення страхування також зазначено в рахунку ПП "Ріо Транс" №РТ-0001-219 від 13.07.2023.
Також, позивач надав відповідачу додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним вартості товару, такі як:
- копія експортної митної декларації країни відправлення MRN 23DE940411146103В1 від 13.07.2023;
- розрахунок ціни (калькуляцію) 115.107.21.1 від 13.07.2023;
- міжнародну товарно-транспортну накладну - (CMR) від 13.07.2023;
- пакувальний лист №601818059 від 13.07.2023;
- лист - пояснення від 13.04.2023;
- лист - повідомлення від 22.05.2023;
- лист - пояснення від 13.04.2023;
- лист - повідомлення від 22.05.2023.
Тобто, судовим розглядом встановлено, що митному органу позивачем були надані документи, які підтверджують факт і вартість витрат.
Щодо доводів відповідача про те, що товар поставляється, згідно посередницького договору та у позивача існує обов'язок підтвердити транспортні витрати від Виробника товару (Швейцарія) до Продавця товару (Німеччина), який є продавцем для позивача згідно договору поставки №104 від 01.04.2022 та ці витрати відсутні в розрахунку ціни №115.107.21.1 до Інвойсу №4300442257 від 13.07.2023, необхідно врахувати, що позивач отримує товар згідно договору поставки №104 від 01.04.2022, який надавався для митного оформлення та не є посередницьким договором, а тому не може передбачати брокерську (комісійну) винагороду посередника. При митному оформленні позивач для договору поставки №104 від 01.04.2022 використав кодування 4100 (розшифрування в митній декларації до графи 44). Продавцем товару виступає компанія Geberit Produktions GmbH, яка є продавцем товару згідно вищезазначеного контракту та яка зазначена в розшифруванні до графи 2 Митної декларації.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" під кодом 4100 зазначається, що зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.
Отже, вищезазначене кодування зазначається саме тоді, коли застосовується договір купівлі-продажу товарів та не має місця застосування посередницьких договорів.
Щодо підтвердження витрат на навантаження та транспортування від Швейцарії до Німеччини то суд вірно вказав, що згідно з умовами договору поставки від 01.04.2022 №104 (пункт 4.1.) та інвойсу №4300442257 від 13.07.2023 зазначена умова поставки FCA Пфуллендорф Німеччина (Інкотермс 2020). Згідно умов FCA (Інкотермс 2020). Поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий Покупцем, якщо названі місцем є площі продавця. Тобто витрати на навантаження відносяться на рахунок Продавця та включаються в ціну товару, який поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2020). Тому, вимоги Митного органу надати підтвердження транспортування від Швейцарії до Німеччини не відповідають вищенаведеним умовам поставки, в яких чітко зазначено місце поставки - Пфуллендорф (Німеччина).
Щодо тверджень відповідача про наявність розбіжностей у відношенні націнки, зазначеної в листі виробника від 22.05.2023 (2,3% та 3,25%) та показників в калькуляції собівартості (26,5%), варто зазначити, що ці показники стосуються різних компаній.
Калькуляція собівартості (Costplus 26,5%) складалась у відповідності до поставки покупцю ПрАТ "ГЕБЕР1Т КЕРАМІК ПРОДАКШН" від продавця "Geberit Produktions GmbH" згідно інвойсу №4300442257 від 13.07.2023. А показники цільової марки в розмірі 2,3% та 3,25% наводились в листі-поясненні від 22.05.2023 стосовно інших компаній, а саме ТОВ "ГЕБЕРІТ ТРЕЙДІНГ" та головної компанії "Geberit International AG".
Такими показниками в листі - поясненні від 22.05.2023 позивач обґрунтовував позицію бо взаємовідносини між "завод - виробник" та "інший завод виробник" (позивач) групи Geberit відрізняються від взаємовідносин «головна компанія "Geberit International AG" та дистриб'ютор ТОВ "ГЕБЕРІТ ТРЕЙДІНГ".
Відносно позиції митного органу про те, що до митної вартості не додано комісійну винагороду експедитора, визначену рахунком на перевезення, оскільки експедиційні послуги надаються на протязі всього маршруту перевезення, суд враховує, що в рахунку на перевезення №РТ-0001219 від 13.07.2023 визначені експедиторські послуги по території України, інші експедиторські послуги, ніж зазначено в первинних документах сторонами не замовлялись, не надавались та не отримувались, а чітке зазначення території України, як місця надання таких послуг.
Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності доказів страхування товару, то судом з'ясовано, що договором перевезення №GKP-RT-17-05-21 від 17.05.2021, укладеним між позивачем та ПП "РІО ТРАНС" та Заявкою на перевезення №13/07 від 13.07.2023, як і розрахунком ціни - не передбачено обов'язку по страхування вантажу. Факт відсутності страхування також підтверджується рахунком ПП "РІО ТРАНС" №РТ-0001219 від 13.07.2023.
Стосовно необхідності подання документів, передбачених договором №031/23П, судом встановлено, що Договір від 03.06.2023 №031/23П, укладений між ПП "РІО ТРАНС" та ФОП ОСОБА_1 (безпосередній перевізник згідно CMR), надавався митниці виключно з інформаційною метою для відслідковування ланцюжку перевізників, при цьому вказівка митниці на відсутність документів, підтверджуючих страхування по договору від 03.06.2023 №031/23П не відповідає ознаці відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за пі товари, передбаченій у ст. 49 та ч. 3 ст. 53 МК України, бо позивач немає ніяких договірних взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 , а тому будь-які документи по договору від 03.06.2023 №031/23П, укладеного між приватним підприємством "РІО ТРАНС" та ФОП ОСОБА_1 не впливають на вартість митного оформлення для позивача та не повинні надаватись митному органу. У даному випадку ПП "РІО ТРАНС" уклало договір з ФОП ОСОБА_1 від власного імені, а суми транспортних витрат, що зазначені у документах, які подавались Митному органу на підтвердження транспортних витрат є остаточними та додаткової оплати будь-яких витрат/винагороди, які повинен сплатити саме Декларант понад розміру суми, яка зазначена у рахунку №РТ-0001219 від 13.07.2023 - не передбачено.
Щодо застосування відповідачем другорядного методу митного оформлення - за ціною ідентичного товару, необхідно зазначити, що наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 815/6833/17.
Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі №826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Також, за сталою практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Вказана позиція обґрунтована у постановах від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17 та від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19 Верховного Суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у митному оформленні товарів винесені Хмельницькою митницею без урахування усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Мойсюк М.І