01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції Диба О.В.
Суддя-доповідач Епель О.В.
23 липня 2024 року Справа № 756/272/24
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
за участі секретаря Бродацької І.А.,
представник Позивача Ковальчук А.С.,
представник Відповідача Келеберденка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 травня 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Київської митниці Державної митної служби України
про скасування постанови про порушення митних правил,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до Київської митниці Державної митної служби України в якому просила скасувати постанову № 1007/10000/23 від 14.12.2023 у справі про порушення митних правил.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09.05.2024 позов залишено без розгляду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України та виходив з того, що Позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, повторно не з?явилася у судове засідання та не забезпечила явку свого представника.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зазначаючи, що залишаючи позов без розгляду суд мав би з?ясувати чи неявка позивача перешкоджає розгляду справи по суті, натомість суд не вказував на необхідність заслухати особисті пояснення представника Позивача.
Також Апелянт посилається на те, що 05.04.2024 представник Позивача мав забезпечити явку до Слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, тому не мав можливості забезпечити свою явку у судове засідання у даній справі. Крім того, зазначає, що 09.05.2024 у представника Позивача, мало відбутися судове засідання у Кіровському районному суді м. Кіровограда, про що було повідомлено суд першої інстанції.
Крім того ОСОБА_1 зазначає, що явка Позивача (його представника) у судове засідання обов?язковою не визнавалася.
Також Апелянт наполягає на тому, що залишення позову без розгляду через повторну неявку позивача неможливе на стадії підготовчого провадження та посилається на правові висновки, викладені у постанові КЦС ВС у справі 752/21845/19 від 19 травня 2021 року.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо залишення його позову без розгляду.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 та 27.06.2024 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на неї та призначено судовий розгляд справи.
У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні представник Позивачки просила апеляційну скаргу задовольнити в межах доводів та вимог, викладених у ній.
Представник Відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною п?ятою статті 205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Пунктом 4 частини першої ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, єдиною та необхідною правовою підставою для залишення судом адміністративного позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання є наявність у суду об'єктивних підстав вважати, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, однак, не з'явився в судове засідання за відсутності жодних поважних причин, від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності та вже розпочатий розгляд судової справи є неможливим за його відсутності.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2024 о 09:02, тобто до початку судового засідання(10:03), Оболонським районним судом м. Києва було зареєстровано заяву представника Позивача у якій вона просила відкласти розгляд справи та повідомила суд про причини неявки /т.1 а.с. 66/.
Так, у заяві зазначено, що представнику Позивачки необхідно забезпечити явку до Слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області. Вказану обставину апеляційний суд вважає поважною причиною неявки у судове засідання.
Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що 09.05.2024 представником Позивачки було направлено до суду заяву про проведення судового засідання за її відсутності.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що явка Позивачки (її представника) у судове засідання обов?язковою не визнавалася.
Крім того, вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, судом першої інстанції взагалі не досліджувалося питання про можливість здійснити розгляд справи за їхньої відсутності.
Отже, Апелянт добросовісно користувався своїми процесуальними правами.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в цьому випадку у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду внаслідок повторної неявки у судове засідання Позивачки ( її представника).
При цьому, апеляційний суд зазначає, що право на доступ до правосуддя, а також на захист прав та інтересів в суді через представника є основоположними конституційними правами особи та регламентовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статтею 6.
У справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France») Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має Існувати пропорційне співвідношення (рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
Водночас, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо залишення позовної заяви без розгляду та порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 320 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду колегією суддів апеляційної скарги, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання..
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 09 травня 2024 року - скасуванню, а справа направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 травня 2024 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Оболонського районного суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Судове рішення виготовлено 23 липня 2024 року.
Головуючий суддя: О.В. Епель
судді Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк