13 серпня 2010 року < Текст > Справа № 2а-4982/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Янюк О.С.,
при секретарі судового засідання Світлицькій О.В.,
за участю представників:
позивача - Романова Р.О. (посвідчення від 06.08.2008 № 83);
відповідача - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Прокурора м. Енергодара Запорізької області
до відділу Державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області
про визнання дій протиправними та скасування постанови
У липні 2010 року Прокурор м.Енергодар Запорізької області (далі - прокурор, позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до відділу Державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області (далі - ВДВС Енергодарського МУЮ, відповідач), у якій просить визнати протиправними дії відповідача при винесенні постанови від 06.10.2009 ВП №11710063 про повернення виконавчого листа від 24.02.2009 №1-53 стягувачеві та скасувати постанову від 06.10.2009 ВП №11710063 про повернення виконавчого листа стягувачеві.
У судовому засідання представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, Зокрема зазначив, що постанова відповідача від 06.10.2009 ВП №11710063 про повернення виконавчого листа є незаконною, оскільки державним виконавцем не вжито всіх заходів щодо повного виконання рішення суду у зв'язку з чим, прокурор звернувся до суду.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
У провадженні ВДВС Енергодарського МУЮ на виконанні перебував виконавчий лист від 24.02.2009 №1-53 виданий на підставі вироку Енергодарського міського суду Запорізької області від 08.01.2009 про стягнення із засудженого ОСОБА_2 штрафу у розмірі 510,00грн.
Постановою державного виконавця ВДВС Енергодарського МУЮ від 06.10.2009 ВП №11710063 зазначений виконавчий лист повернуто до суду без виконання, на підставі п. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із відсутністю майна у боржника на яке може бути звернуто стягнення.
20.05.2010 позивачем винесено протест №1939вих10 на постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. За результатом розгляду протесту відповідач повідомив позивача про неможливість його задоволення (лист від 04.06.2010 №9856).
Прокурор вважає, що відповідачем не вжито всіх заходів щодо повного виконання рішення суду, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до п.4 ст.121 Конституції України на прокуратуру покладено обов'язок нагляду за додержанням законів при виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаною з особистою свободою громадян.
Згідно ч.4 ст.21 Закону України «Про прокуратуру» у разі відхилення протесту або ухилення від його виконання прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання приписів ст. 121 Конституції України позивачем проведено перевірку відповідача, за результатами якої винесений протест, який відповідачем задоволений не був. Указаний факт став підставою звернення до суду.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - № 606-XIV).
Статтею 1 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню
Відповідно до ст. 24 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Відповідно до п.2 ст. 40 Закону № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У відповідності до ч.7 ст.11 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) державна виконавча служба у межах, визначених цим Кодексом та законами України здійснює виконання кримінальних покарань. Державна виконавча служба виконує покарання у виді штрафу і конфіскації майна у випадках та в порядку, передбачених цим Кодексом та законами України (ст.12 КВК України).
Відповідно до ч.3 ст.26 КВК у разі неможливості сплатити повний розмір штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт відповідно до закону.
Частиною 5 ст.53 Кримінального кодексу України встановлено, у разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
Згідно ст. 410 Кримінально-процесуального кодексу України питання про заміну штрафу покаранням у виді громадських робіт відповідно вирішується суддею районного (міського) суду за поданням органу, що відає відбуванням покарання.
Аналізуючи вище викладені норми суд дійшов висновку, що при виконанні покарання у вигляді штрафу органом, який відає виконанням покарання є державна виконавча служба.
Згідно ст. 5 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення (абз.9 ч.3 ст. 5 Закону № 606-XIV).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскільки ВДВС Енергодарського МУЮ є органом, що у даному випадку відає виконанням покарання, то право звернення до суду із клопотанням про зміну порядку та способу покарання належить саме відповідачу. Проте, доказів звернення до суду із відповідним клопотанням відповідач не надав, а тому суд дійшов висновку, що ним не вжито всіх заходів для виконання рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 08.01.2009 про стягнення із засудженого ОСОБА_2 штрафу у розмірі, 510,00грн.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії відділу Державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області при винесенні постанови від 06.10.2009 ВП №11710063 про повернення виконавчого листа від 24.02.2009 №1-53 стягувачеві.
3.Скасувати постанову відділу Державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області від 06.10.2009 ВП №11710063 про повернення виконавчого листа стягувачеві.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.С. Янюк