31 серпня 2010 року 16:53 Справа № 2а-4197/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гончаренко А.І., за участю представника відповідача Бузинник В.О., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області
про визнання дій неправомірними
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 або позивач) звернулася із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі Запорізької області (далі - УПФУ в м.Мелітополі Запорізької області або відповідач), в якому просить суд визнати неправомірними дії УПФУ в м.Мелітополі Запорізької області по спонуканню її, фізичну особу - підприємця, який обрав особливий спосіб оподаткування, сплачувати до фіксованого податку додаткову суму, визначену на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування». Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.09.2009 у справі №2а-4456/09/2670 вказана Постанова Кабінету Міністрів України визнана незаконною та скасована. Також, зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.09.2009 у справі №2а-4456/09/2670 зупинено дію Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» до набрання данним судовим рішенням законної сили. Крім того, вказує, що дію названої постанови Кабінету Міністрів України було зупинено Указом Президента України від 02.11.2009 №890/2009 «Про зупинення дії окремих постанов Кабінету Міністрів України». На підставі наведеного позивач просить позов задовольнити.
Позивач у судове засіданні не з'явився, надіслав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, просить суд позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав. В письмових запереченнях від 29.07.2010 та від 27.08.2010 посилається на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, починаючи з травня 2009 року зобов'язані були сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу. Вказує, що ФОП ОСОБА_2 подано до УПФУ в м.Мелітополі Запорізької області звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік, яким самостійно визначено фіксований розмір страхових внесків за 2009 рік в сумі 1258 грн. 28 коп., фактично сплачено 63 грн. 00 коп., таким чином несплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік складає 1195 грн. 28 коп. На підставі даних, занесених до картки особового рахунку страхувальника ФОП ОСОБА_2, УПФУ в м.Мелітополі Запорізької області сформовано вимогу про сплату боргу від 01.06.2010 №Ф-255У на суму боргу в розмірі 1195 грн. 28 коп. На підставі викладеного, відповідач вважає, що дії УПФУ в м.Мелітополі Запорізької області щодо вимоги про сплату боргу ґрунтуються на документах, наданих до управління безпосередньо самим позивачем, в межах наданих управлінню повноважень, а тому відповідають вимогам чинного законодавства. У зв'язку із цим, просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
В судовому засіданні відповідач позов не визнав з підстав, зазначених у запереченнях до позову.
Вислухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом з'ясовано, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області як фізична особа-підприємець 12.10.2001, номер запису 2 101 017 0000 005086, про що свідчить Свідоцтво НОМЕР_2. Позивач є платником фіксованого податку згідно з Патентом №034877.
У січні 2010 року позивач звернулася до УПФУ в м.Мелітополі Запорізької області з заявою про те, що при поданні звіту в січні 2010 про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працівники УПФУ в м.Мелітополі Запорізької області зобов'язали вказати в Додатку №26 до пункту 11.12 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція), розмір внесків, які визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування», яка вже була скасована судом.
Листом від 10.02.2010 за №1034/03 УПФУ в м.Мелітополі Запорізької області повідомила позивача, що судове рішення про скасування Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» ще не набрало законної сили. Тому, керуючись листом Пенсійного фонду України від 23.01.2010 року №1093/03-20, поки правомірність постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №366 розглядається в судовому порядку, також на розгляді у Конституційному Суді України знаходиться подання Президента України щодо відповідності цієї постанови Конституції України, до винесення судами відповідних судових рішень, звітність до органів Пенсійного фонду України за 2009 рік від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, а саме звіт про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхового внеску (додаток 26) та відомості, що подаються до системи персоніфікованого обліку, приймаються органами Фонду незалежно від фактичного стану розрахунків підприємців з Фондом за 2009 рік на момент подання звітності. Тому на дату подання позивачем 12.01.2010 року річної звітності за 2009 рік у вигляді Додатку 26, у звіті повинні бути зазначені суми встановлених обов'язкових платежів за травень, вересень, жовтень 2009 року, як передбачено формою Звіту, відповідно до Інструкції.
Вважаючи дії УПФУ в м. Мелітополі Запорізької області неправомірними, позивач звернулася до суду.
Пунктом 1 ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з п.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст.15 цього Закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі п.6 ч.2 ст.17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.
12.01.2010 позивачем до Управління Пенсійного фонду України у м.Мелітополі Запорізької області поданий Звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009, в якому зазначено - відповідно до п.4 ч.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлений фіксований розмір страхових внесків - за травень 2009р. в сумі 207 грн. 50 коп., за червень 2009р. у сумі 207 грн. 50 коп., за червень, серпень, вересень 2009р. по 209 грн. 16 коп., за жовтень 2009р. у сумі 215 грн. 80 коп., а всього 1258 грн. 28 коп.
Відповідно до п.п.4 п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, у фіксованому розмірі.
Такий фіксований розмір сплати фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності внесків до Пенсійного фонду України встановлено Указом Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ №727/98). Відповідно до абз. 2 ч. 7 п. 2 Указу №727/98, з суми єдиного податку, який сплачується фізичною особою - суб'єктом малого підприємництва, відділення Державного казначейства України перераховують до Пенсійного фонду України 42 проценти від суми єдиного податку.
Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, визначення сум страхових внесків для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які сплачують єдиний податок здійснюється на підставі даних річних розрахунків про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків, отриманих від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів.
Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до Постанови Кабінет Міністрів України №366 від 14.04.2009 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» (набрала чинності з 01.05.2009 ) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні такими суб'єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Сума страхового внеску визначається самостійно фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності як для себе, так і зазначених членів його сім'ї. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менш як один мінімальний розмір страхового внеску за кожну особу та не більш як один розмір страхового внеску, обчисленого в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Встановлення ч.3 п.1 постанови Кабінету Міністрів України №366 від 14.04.2009 обов'язку для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які сплачують єдиний податок, сплачувати додатково страхові внески до Пенсійного фонду України при не перевищенні річного обсягу виручки суперечить абзацу 8 частини 1 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абзацу 3 пункту 6, частини 1 пункту 5 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески до солідарної системи нараховуються для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності здійснюється на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Фізична особа - суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (абзац 3 пункту 6 Указу № 727/98). Обов'язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб виникає у фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, тільки у випадку перевищення ним встановленого абзацом 1 пункту 1 Указу № 727/98 річного обсягу виручки у розмірі 500 тисяч гривень (частина 1 пункту 5 Указу № 727/98).
Таким чином, обов'язок для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які сплачують єдиний податок, зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України виникає лише у випадку перевищення ним річного обсягу виручки у розмірі 500 тисяч гривень та переходу на загальну систему оподаткування.
Кабінет Міністрів України своєю постановою ввів додаткові, крім передбачених для суб'єктів спрощеної системи оподаткування - фізичних осіб - платників єдиного податку, відрахування (сплату страхових внесків) до Пенсійного фонду України, що не свідчить про підтримку малого підприємництва і не забезпечує реалізацію права особи на сплату єдиного податку.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» не відповідає законодавству, а саме Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що має вищу юридичну силу.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуальних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим законом, зокрема, визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно із ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач у відносинах з позивачем повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач не може використовувати при виконанні своїх обов'язків підзаконні акти, які суперечать приписам Конституції та законів України. Позивач не може бути примушений виконувати Постанову Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №366, яка суперечить нормам законів України.
Також, враховуючи той факт, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.09.2009 у справі №4456/09/2670 Постанову Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №366 визнано незаконною та скасовано з моменту її прийняття, а ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 зазначене судове рішення залишено без змін, то дії відповідача щодо виконання вимог зазначеної постанови Кабінету Міністрів України є протиправними.
Відповідачем не було враховано, що дія Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №366 зупинялася постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.09.2009 у справі №4456/09/2670 та Указом Президента України від 02.11.2009 №890/2009 «Про зупинення дії окремих постанов Кабінету Міністрів України».
Крім того, відповідачем не враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2010 №278 «Про внесення змін, скасування та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» постанову Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №366 визнано такою, що втратила чинність.
Враховуючи, що постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №366 суперечила нормам Конституції та законів України з моменту її прийняття, що також підтверджується вказаною постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.09.2009 у справі №4456/09/2670, то відповідно довід відповідача про необхідність платникам фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, та членам сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, в 2009 році сплачувати страхові внески з травня по жовтень 2009 року судом до уваги не приймається.
Згідно з ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Також у ч.2 ст.162 КАС України зазначено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи зміст листа відповідача від 10.02.2010 №1034/03 та надіслання ним позивачу Вимоги по сплату боргу від 01.06.2010 №Ф-255У суд вважає, відповідачем вживаються дії щодо спонукання позивача сплатити суму визначену відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №366.
З урахуванням обставин справи суд дійшов висновку, що позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів обрано вірно.
Отже, заявлені Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 позовні вимоги до Управління Пенсійного фонду України у м.Мелітополі Запорізької області про визнання неправомірними дії УПФУ в м.Мелітополі Запорізької області по спонуканню її, фізичну особу - підприємця, який обрав особливий спосіб оподаткування, сплачувати до фіксованого податку додаткову суму, визначену на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування», є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 160, 163 КАС України; ст.19 Конституції України; ст.ст. 5, 11, 14, 18, 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; п.2 Указу Президента України від 03.07.98 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»; п.5.3 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області по спонуканню фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, яка обрала особливий спосіб оподаткування, сплачувати до фіксованого податку додаткову суму, визначену на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» неправомірними.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.О. Прасов