Справа №22а-736/07 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 49 інстанції - Л.В. Деревінська
10 жовтня 2007 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Проценко О.А. (доповідач),
суддів - Коршун А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі - Серьогіній О.В.,
за участі представників:
позивача - Скрипник О.М.
відповідача-2 - Квашук О.Д.
за участю прокурора - Зіма В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області
на постанову господарського суду Кіровоградської області від 16.04.07 р. в адміністративній справі №2/66
за позовом заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Кіровограді
до відповідача - 1 Приватне підприємство «Агроінвестсервис» м. Кіровоград
до відповідача - 2 Відкрите акціонерне товариство «Червона зірка», м. Кіровоград
про визнання господарського зобов'язання недійсним,
В лютому 2007 року заступник прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Кіровограді звернувся до суду із адміністративним позовом до приватного підприємства «Агроінвестсервис» та відкритого акціонерного товариства «Червона зірка» з вимогами про визнання недійсним господарського зобов'язання, вчиненого з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, яке виникло та виконане на підставі договору без номеру від 07.09.04 р. на проведення абонементного обслуговування (супроводження програмного забезпечення «SSA Bааn ERP5»); зобов'язання приватного підприємства «Агроінвестсервис» повернути на користь відкритого акціонерного товариства «Червона зірка» отримані по вказаному у п.1 договору на виконання робіт від 07.09.04 р. кошти в сумі 300 000 грн., зобов'язання відкритого акціонерного товариства «Червона зірка» повернути в доход держави вартість поставлених послуг за договором від 07.09.04 р. в сумі 300 000 грн.
Позов обґрунтований тим, що прокуратурою Кіровоградської області 18 травня 2005 року порушено кримінальну справу №80-817 відносно службових осіб ПП «Агроінвестсервис» за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ст.27, ч.2 ст.205 КК України та відносно службових осіб ПП «Валан-2» за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України. В ході проведення досудового слідства по справі встановлено, що діяльність ОСОБА_1., а відповідно й самого підприємства, мала метою здійснення господарської діяльності поза межами правової відповідальності, тобто була фіктивною. Спірний договір укладено з метою ухилення від сплати податків та незаконного відшкодування з бюджету податку на додану вартість з боку ВАТ «Червона зірка» в сумі 50 000 грн. З посиланням на ст.203 ЦК України, ст.ст.207, 208 ГК України, просив позов задовольнити.
Відповідач 1 проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 16.04.07р. в адміністративній справі №2/66 в задоволенні позову відмовлено, з підстав відсутності фіктивності підприємницької діяльності ПП «Агроінвестсервіс» та укладення 07.09.04р. фіктивного правочину, що також підтверджується рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22.09.06р., яким відмовлено у задоволенні позову про визнання установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість приватного підприємства «Агроінвестсервіс»; відсутності договору від 07.09.04р.; неможливістю підтвердження умислу лише фактом порушення кримінальної справи; відсутністю доказів, які б беззаперечно свідчили б про наявність умислу юридичної особи ПП «Агроінвестсервіс» при виконання спірного господарського зобов'язання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Не погодившись з постановою суду, заступник прокурора Кіровоградської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.203, 215, 234 ЦК України, ст.ст.207, 208 ГК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до вищенаведеної норми є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення у спорі необхідно встановити, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
За нормами ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Санкції, встановлені ч.1 ст.208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 ГК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
З матеріалів справи виходить, що між приватним підприємством «Агроінвестсервис» (виконавець) та відкритим акціонерним товариством «Червона зірка» (замовник) укладений акт приймання виконання робіт по договору №б/н від 07.09.04 р., згідно якого Виконавцем проведено абонементне обслуговування (супроводження програмного забезпечення «SSA Bааn ERP5»), вартість робіт згідно договору складає 300 000 грн., в тому числі ПДВ 50 000 грн. Платіжними дорученнями №2496 від 29.12.04 р. та 2483 від 24.12.04 р. на користь ПП «Агроінвестсервис» перераховано 300 000 грн.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.09.06 р. відмовлено у задоволенні позову про визнання установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість приватного підприємства «Агроінвестсервіс»; відсутності договору від 07.09.04 р., оскільки надані суду докази спростували посилання позивачів про те, що підприємство не займалось діяльністю, передбаченою статутом, а ОСОБА_1. не мав на меті займатись підприємницькою діяльністю, та підприємство було створено фіктивно.
Прокуратурою Кіровоградської області 18 травня 2005 року порушено кримінальну справу №80-817 відносно службових осіб ПП «Агроінвестсервис» за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ст.27, ч.2 ст.205 КК України та відносно службових осіб ПП «Валан-2» за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.
Відповідно до ст. ст.69, 70, 71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Вирок суду в кримінальній справі який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
В матеріалах справи відсутній вирок суду, яким встановлено факт скоєння протиправного діяння посадовими особами відповідачів.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» від 08.10.2004 №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних польових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами.
За умови відсутності доказів ухилення від сплати податків неможливо зробити висновок про наявність в діях сторони мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства при укладенні договору купівлі-продажу.
Отже, позивачем не надано суду достатніх доказів наявності умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
З огляду на викладене, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та на підставі зібраних по справі доказів дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсною усної угоди.
Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області на постанову господарського суду Кіровоградської області від 16.04.07 р. в адміністративній справі №2/66 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Кіровоградської області від 16.04.07 р. в адміністративній справі №2/66 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України у відповідності до ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: О.А.Проценко
Судді: А.О. Коршун
Л.П. Туркіна