м. Вінниця
18 липня 2024 р. Справа № 120/601/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії
16.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку із постійним доглядом за матір'ю.
30.12.2023 року відповідач листом №11844 повідомив про відсутність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки відсутній висновок медико-соціальної експертної комісії.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 22.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
01.02.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що за результатом розгляду поданої позивачем заяви була оформлена відмова у наданні права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки позивачем не підтверджено необхідності здійснення стороннього догляду за хворою матір'ю.
Вказав, що наданий позивачем висновок лікарської консультативної комісії КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 м. Вінниці" від 17.02.2023 року не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю, оскільки такі обставини підтверджуються медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
13.03.2024 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони проводити відносно ОСОБА_1 заходи, щодо його призову на військову службу під час мобілізації до завершення розгляду справи №120/601/24 судом та набранням рішенням суду законної сили.
Ухвалою суду від 18.03.2024 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №120/601/24.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що в грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До вказаної заяви додано копії: паспорту та ідентифікаційного коду позивача, свідоцтво про народження позивача, паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 , паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_3 , довідки ТОВ "Житлово-експлуатаційного об'єднання" від 02.01.2023 року, висновку ЛКК №16/1 від 17.02.2023 року, довідки управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради №551 від 23.06.2023 року, акту проведення обстеження сім'ї.
30.12.2023 року відповідач листом №11844 повідомив про відсутність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки відсутній висновок медико-соціальної експертної комісії.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і такий стан триває в Україні дотепер.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12.05.2015 року №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі Закон №389-VIII).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Одночасно із введенням воєнного стану, Указом Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України від 03.03.2022 року №2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Пунктами 4 та 5 цього Указу Президент України постановив призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов'язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Цим Законом установлено військовий обов'язок, який включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Відповідно до частини 7 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з частиною 14 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, зокрема Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За приписами абзацу 4 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації (частина 1 статті 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
В силу положень частини 5 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, відповідно до абзацу 10 частини 1 цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Отже, за змістом наведеної норми військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу у разі, якщо він здійснює постійний догляд за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують такого догляду.
При цьому для отримання відстрочки від призову під час мобілізації з указаних підстав, військовозобов'язаний повинен підтвердити факт здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною чи батьками, які потребують відповідного догляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку із постійним доглядом за матір'ю.
Так, відповідно до висновку ЛКК від 17.02.2023 року про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, мати позивача - ОСОБА_2 , потребує догляду отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Згідно з довідкою управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради №551 від 23.06.2023 року позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради як особа, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі своїй матері ОСОБА_2 , яка є невиліковно хворою особою згідно медичного висновку №16/1 від 17.02.2023 року.
Разом з тим, відповідач листом №11844 від 30.12.2023 року повідомив про відсутність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки відсутній висновок медико-соціальної експертної комісії.
Суд зауважує, що абзацом 10 частини 1 статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Тобто, законом встановлена альтернатива щодо документів, які підтверджують потребу постійного догляду - висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відтак, мотиви відповідача щодо відсутності права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з відсутністю висновку медико-соціальної експертної комісії є неправомірними.
Крім цього, згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до абз.9 п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Оскільки відповідач є органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, саме на нього покладено обов'язок щодо оформлення відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, суд вважає, що відмовляючи позивачу в оформленні відстрочки від призову під час мобілізації з мотивів відсутності у позивача висновку медико-соціальної експертної комісії, відповідач діяв не на підставі та у спосіб визначений законом, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 18.05.2024 набрав чинності Закон України від 11 квітня 2024 р. № 3633-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", яким статтю 23 Закону № 3543-XII викладено в новій редакції.
Пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України №3543-ХІІ (редакція від 18.05.2024 року) встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду
Крім того, з 18.05.2024 діє новий Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, яким врегульовано та деталізовано процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
Так, відповідно до п.п.56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п.59 Порядку №560).
Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що процедура надання військовозобов'язаному довідки про відстрочку від призову за мобілізацією передбачає необхідність прийняття відповідного рішення Комісією на підставі розгляду отриманих документів, що включає в себе в тому числі і перевірку актуальності відповідної інформації, повідомленої заявником, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у оформленні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 484, 48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Дончик Віталій Володимирович