22 липня 2024 року
м. Київ
справа № 335/6329/23
провадження № 51-3546 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя від 17 січня 2024 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року,
встановив:
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд указаних судових рішень судом касаційної інстанції.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2, зазначеної статті.
У касаційній скарзі, зокрема, зазначаються обґрунтування вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Проте наведених положень процесуального закону захисником не дотримано.
Захисник, як убачається зі змісту касаційної скарги, заперечує відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не погоджується із оцінкою доказів наданою місцевим судом, посилається на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.
Захисником не наведено конкретних порушень, допущених судами першої та апеляційної інстанцій, які, з урахуванням положень ст. 438 КПК, є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень. Також захисником не наведено правового обґрунтування незаконності ухвали апеляційного суду, не зазначено які саме доводи апеляційних скарг сторони захисту не були розглянуті апеляційним судом. Ставлячи питання про закриття касаційного провадження за ч. 4 ст. 185 КК, захисник не посилається на жодну з підстав, передбачених ст. 284 КПК.
Крім того прохальна частина касаційної скарги захисника не узгоджується з положеннями ст. 436 КПК.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя від 17 січня 2024 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3