22 липня 2024 року
м. Київ
справа № 623/1555/20
провадження № 51-2525 ск 24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судового рішення у касаційному порядку.
Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано пунктів 4, 5 ч. 2 цієї статті.
Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі має бути викладено правове обґрунтування заявлених вимог, котрі мають узгоджуватись зі ст. 436 КПК, адже суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами саме норм права і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 цього Кодексу.
Зазначене при зверненні до Верховного Суду скаржник залишив поза увагою.
Як убачається з поданої скарги, у ній її автор, не погоджуючись із ухваленим апеляційним судом вироком просить його скасувати і залишити без зміни вирок місцевого суду. Однак така вимога за своїм формулюванням не узгоджується з положеннями ст. 436 КПК, котрою унормовано повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Крім того, за змістом скарги суть позиції захисника зводиться до того, що призначений засудженому захід примусу, який належить відбувати реально, є надмірно суворим і це слугує підставою для скасування оспорюваного рішення. Проте зазначена позиція скаржника суперечить приписам ч. 2 ст. 437 КПК, відповідно до яких обвинувальний вирок може бути скасовано лише у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого.
Водночас у касаційній скарзі не наведено обґрунтування допущення при здійсненні апеляційного провадження таких порушень норм права, котрі з огляду на положення статей 370, 404, 405, 407, 412, 413, 420 КПК у їх взаємозв'язку тягнуть за собою обов'язкове скасування оскарженого вироку.
Недодержання ст. 427 КПК перешкоджає відкриттю касаційного провадження.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3