23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 461/4092/23
провадження № 61-6222ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 27 вересня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівської обласної прокуратури про стягнення на його користь кошти в сумі 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій посадових осіб Львівської обласної прокуратури через невнесення відповідних відомостей на підставі його заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03 червня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що спричинило приниження його честі, гідності, ділової репутації.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 27 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Суди встановили, зокрема, що позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди посадовими Львівської обласної прокуратури, апеляційний суд врахував висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (постанова Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 686/34047/19).
24 квітня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк, для подання до Верховного Суду підписаної касаційної скарги у новій редакції, у якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
На виконання вимог наведеної ухвали Верховного Суду 20 травня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, аналогічну за змістом поданій 28 березня 2023 року, в якій повторно формально посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що суди попередніх інстанцій не врахували статті 8, 22, 40, 55, 56, 64, 129, 129-1, 151-2 Конституції України у даних правовідносинах), не зазначаючи який саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, з відповідним обґрунтуванням неправильного застосування судами в цій справі норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Одночасно просив продовжити строк на усунення недоліків касаційної скарги та уточнити вимоги ухвали від 20 травня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху у випадку непогодження з відповідним змістом касаційної скарги і для уникнення непорозумінь, з метою дотримання норм статей 8, 22, 40, 55 Конституції України.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про продовження строк для усунення недоліків касаційної скарги задоволено. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року. Додатково роз'яснено заявнику про те, що окрім самої лише вказівки на певну норму права, слід зазначити який саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, з відповідним обґрунтуванням неправильного її застосування судами. Тому клопотання про уточнення вимог ухвали від 20 травня 2024 року є необґрунтованим.
Заявнику роз'яснювалось також, що формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не може бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 400 ЦПК України).
27 червня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій висловив незгоду з ухвалами Верховного Суду 20 травня 2024 рокута від 20 червня 2024 року, додав до неї касаційну скаргу, яка тотожна за змістом раніше поданим, в якій повторно формально посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (статей 8, 22, 40, 55, 56, 64, 129, 129-1, 151-2 Конституції України), не зазначаючи який саме відсутній висновок Верховного Суду.
Станом на 23 липня 2024 року згідно з даними Єдиної автоматизованої системи Верховного Суду інших заяв про усунення недоліків касаційної скарги не надходило.
З огляду на зазначене недоліки, вказані в ухвалі Верховного Суду від 20 травня 2024 року, не усунуто.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, №21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідне невиконання вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо скаржник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 183, 185, 260, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 27 вересня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року вважати неподаною та повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков