вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.07.2024м. ДніпроСправа № 904/5196/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Фізичної особи-підприємця Петренка Антона Євгеновича, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Король Вікторії Анатоліївни, м. Дніпро
про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором - заявкою №77 від 21.12.2020 про перевезення товарів у загальному розмірі 2038,97 грн.
Фізична особа-підприємець Петренко Антон Євгенович звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Король Вікторії Анатоліївни, м. Дніпро заборгованість за неналежне виконання зобов'язань за договором - заявкою №77 від 21.12.2020 про перевезення товарів у загальному розмірі 2 038,97 грн., з яких: інфляційні втрати у розмірі 1 616,70 грн., 3% річних у розмірі 422,27 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 запропоновано учасникам справи подати до суду документи, але станом на 27.10.2023 вказані документи поданні не були.
Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до господарського суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2023 продовжено строк розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в межах розумного строку.
Про розгляд справи відповідач повторно повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до господарського суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Вказані ухвали надсилалися рекомендованими листами з поміткою "судова повістка".
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Згідно з ч. 7 ст.120, п. 5 ч. 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, господарським судом вчинено всі можливі заходи для повідомлення відповідача про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Отже, неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем є наслідками діяння (бездіяльності) останнього щодо її належного отримання.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарського процесуального кодексу України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення викладені у заявах по суті справи відповідно до ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається нате, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2021 по справі №904/6831/21 підтверджено неналежне виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором-заявкою №77 від 21.12.2020, а саме в частині оплати отриманих послуг та останнім не сплачено основну суму боргу, фактично продовжує безпідставно користуватися даними грошовими коштами, а тому позивач змушений звернутися до суду з метою стягнення інфляційних витрат та 3% річних за період з 21.07.2021 року по 07.02.2022 року.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Як встановлено судом, що 21.12.2020 між Фізичною особою-підприємцем Петренко Антоном Євгеновичем (далі-Позивач, Перевізник) та Фізичною особою-підприємцем Король Вікторією Анатоліївною (далі-Відповідач, Замовник) було укладено Договір-Заявку №77 (далі - Договір).
Згідно Договору - заявки сторони узгодили перевезення вантажу за маршрутом: м.Севередонецьк (Україна) - м.Текирдаг (Турція).
- вага вантажу: 21 т.
- об'єм вантажу: 86м3
- дата завантаження: 21.12.2020
- порядок та форма оплати 900$б/н по курсу НБУ на дату вивантаження 12-15 банківських днів за оригіналами документів
- термін доставки: 29.12.2020
- додаткові умови CMR
- марка, номер автомобіля та напівпричепа: Даф АЕ05611ІТ/ НОМЕР_1
Факт здійснення Позивачем перевезення за вказаним Договором та не оплачений відповідачем встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2021 по справі №904/6831/21 наступне.
21.12.2020 між Фізичною особою-підприємцем Петренко Антоном Євгеновичем (перевізник) та Фізичною особою-підприємцем Король Вікторією Анатоліївною (замовник) укладено договір-заявку № 77 (далі - договір). Порядок та форма оплати 900$б/н по курсу НБУ на дату вивантаження 12-15 банківських днів за оригіналами документів. Термін доставки: 29.12.2020. Марка, номер автомобіля та напівпричепа: Даф АЕ05611ІТ/ НОМЕР_1 . Для виконання умов договору використано сідловий тягач Даф АЕ05611ІТ/ НОМЕР_1 згідно договорів № 10/08 (оренди транспортного засобу) від 04.10.2018 та № 17/08 від 17.08.2018 укладених між Приватним підприємством “Авто-Трейд” - орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Петренком Антоном Євгеновичем. Факт здійснення Фізичною особою-підприємцем Петренко Антоном Євгеновичем перевезення за вказаним договором підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR А № 444407 та актом наданим послуг № 30/12-1 від 30.12.2020. Фізичною особою-підприємцем Петренко Антоном Євгеновичем на виконання умов договору виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 30/12 від 30.12.2020 на суму 25 434,45 грн. Як вказує перевізник, він 30.12.2020 на адресу замовника направив акт наданим послуг № 30/12-1 від 30.12.2020, рахунок-фактуру № 30/12 від 30.12.2020 на суму 25 434,45 грн, товарно-транспортну накладну. 02.02.2021 та 06.07.2021 перевізник на адресу замовника направляв претензії б/н щодо оплати заборгованості. Однак замовник свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за отримані послуги в сумі 25 434,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2021 по справі №904/6831/21 позовну заяву було задоволено та 12.11.2021 видано наказ.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М.О. було відкрито виконавче провадження на виконання вищевказаного рішення суду (ВП № 68383831).
Постановою від 07.02.2022 року виконавче провадження закінчено, у зв'язку з виконанням.
Позивач зазначив, що за час розгляду справи № 904/6831/21 та до 07.02.2022 відповідач вчасно не сплатив позивачу основну суму боргу, фактично продовжував безпідставно користуватися даними грошовими коштами, а тому позивач змушений звернутися до суду з метою стягнення інфляційних витрат та 3% річних за період з 21.07.2021 року по 07.02.2022 року.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно з статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно з статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як уже зазначалося, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2021 по справі №904/6831/21, яке набрало законної сили 12.11.2021, позов Фізичної особи-підприємця Петренка Антона Євгеновича до Фізичної особи-підприємця Король Вікторії Анатоліївни про стягнення 25 434,00 грн - основного боргу, 1269,22 грн - інфляційних витрат, 1716,27 грн - пені, 372,00 грн - 3% річних, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором-заявкою № 77 від 21.12.2020 - задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Король Вікторії Анатоліївни на користь Фізичної особи-підприємця Петренка Антона Євгеновича 25 434,00 грн - основного боргу, 1269,22 грн - інфляційних витрат, 372,00 грн - 3% річних та судовий збір у розмірі 2134,68 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином в даній справі суд приймає до уваги ту обставину, яка не потребує доказування, що відповідач вчасно не сплатив позивачу за договором-заявкою № 77 від 21.12.2020 заборгованість у сумі 25 434,45 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М.О. було відкрито виконавче провадження на виконання вищевказаного рішення суду (ВП № 68383831).
Постановою від 07.02.2022 року виконавче провадження закінчено, у зв'язку з виконанням.
Судом встановлено, що за час розгляду справи № 904/6831/21 і до 07.02.2022 відповідач не сплатив позивачу суму основного боргу та фактично продовжував безпідставно користуватися даними грошовими коштами.
Наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання встановлені у ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі якої позивачем на зазначену заборгованість нараховано інфляційну складову боргу в розмірі 1 616,70 грн. та 3 % річних в сумі 422,27 грн. за період з 21.07.2021 по 07.02.2022.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Початком відліку періоду прострочення зобов'язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов'язання.
Порядок нарахування 3% річних та інфляційних регулюється ст. 625 ЦК України.
Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання.
За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.
Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов'язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
З урахуванням зазначеного, оскільки відповідачем порушено строки оплати за наданні послуги, на вимоги ст. 625 ЦК України, у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем 3% річних та інфляційних втрат.
Отже, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.
Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є вірними.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень проти позову, вимоги позивача належними та допустимими доказами не спростував.
Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Щодо розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частинами 1 і 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано копії наступних документів:
- договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.09.23, укладеного між АО “Лігал Альянс” та ФОП Петренко А.Є.;
- ордер АЕ № 1015531 від 21.09.2023;
- рахунку №001 від 15.09.23 на суму 2000,00 грн;
- акту приймання-передачі виконаних робіт від 20.09.23 на суму 2000,00 грн;
- платіжної інструкції №502 від 22.09.23 на суму 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зауважував, що адвокатський гонорар є однією з умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.
Також Верховним Судом зазначалось, що визнаним міжнародним стандартом здійснення адвокатської діяльності є принципи чесності та добропорядної репутації адвоката, який відображений в етичних кодексах поведінки адвокатів та який розповсюджується на всі напрями професійної діяльності адвоката. Договір про надання правової допомоги має відповідати вимогам Закону та Правилам, а також визнаним міжнародним та національним стандартам надання правової допомоги.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов про обґрунтованість та доведеність представником позивача вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Король Вікторії Анатоліївни, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Петренко Антона Євгеновича, ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) інфляційних витрат у розмірі 1 616,70 грн, 3% річних у розмірі 422,27 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 23.07.2024.
Суддя В.Г. Бєлік