Постанова від 17.07.2024 по справі 904/4790/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4790/21 (904/5710/18)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 (суддя Суховаров А.В.; повне рішення складено 22.12.2023) у справі № 904/5710/18

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», м. Дніпро

про визнання недійсним одностороннього правочину,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», м. Дніпро

до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

про визнання правочину дійсним, а зобов'язання припиненим,

розглянутої в межах справи № 904/4790/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», м. Дніпро,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчиненого за заявою № 14/11-18 від 14.11.2018.

Позов мотивовано невідповідністю спірного правочину вимогам статті 601 Цивільного кодексу України стосовно дотримання критерію безспірності та зустрічності вимог, оскільки грошове зобов'язання Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо погашення заборгованості за оренду у Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» в період з грудня 2017 року по травень 2018 року приміщень відповідно до 212 договорів оренди, за рахунок якого товариство проводить взаємозалік своїх зобов'язань за кредитними договорами № 08/104/К від 17.12.2008, № 08/105/К від 17.12.2008, № 08/106/К від 17.12.2008, № 08/107/К від 17.12.2008, № 08/108/К від 17.12.2008, № 08/109/К від 17.12.2008, № 08/110/К від 17.12.2008, № 08/111/К від 17.12.2008, виконане банком внаслідок вчинення односторонніх правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог заявами № Е.65.0.0.0/3-161064 від 20.12.2017, № Е.65.0.0.0/3-177212 від 22.01.2018, № Е.65.0.0.0/3-188787 від 14.02.2018, № Е.65.0.0.0/3-201618 від 16.03.2018, № Е.65.0.0.0/3-214667 від 17.04.2018, № Е.65.0.0.0/3-225181 від 14.05.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом у справі № 904/4790/21 (904/5710/18) про визнання дійсним правочину щодо зарахування зустрічних односторонні, вчиненого за заявою № 14/11-18 від 14.11.2018, а також визнання припиненими зобов'язань товариства перед Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», які є предметом цього правочину.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 відмовлено у задоволенні первісного і зустрічного позовів у справі № 904/4790/21 (904/5710/18).

Рішення місцевого господарського суду в частині відхилення вимог за первісним позовом, із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, мотивоване тим, що обраний у даному випадку спосіб захисту позивача не є ефективним, оскільки спрямований на усунення правової невизначеності на майбутнє, тобто є превентивним, водночас суд зазначив, що Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» не позбавлене права на захист своїх інтересів у правовій визначеності (припинення його зобов'язань зі сплати орендних платежів) шляхом визнання відсутнім відповідного права у Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

Також місцевий господарський суд зазначив, що права банку в частині виконання позичальником за кредитними договорами захищені внаслідок визнання грошових вимог у справі № 904/4790/21.

Відмова місцевого господарського суду у задоволенні зустрічного позову мотивована вчиненням банком зарахувань зустрічних однорідних вимог, які передували зарахуванню тих самих зобов'язань товариством за спірним правочином.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/4790/21 (904/5712/18) скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Скаржник вважає висновок місцевого господарського суду стосовно спрямованості позову у даній справі на усунення правової невизначеності помилковим, оскільки спірний правочин порушує право позивача на стягнення з відповідача заборгованості за кредитними зобов'язаннями, зарахування за якими є предметом оскаржуваної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Скаржник зазначає, що дійшовши необґрунтованого висновку про неправильно обраний позивачем способу захисту, місцевий господарський суд не надав оцінки доводам позивача стосовно невідповідності оскаржуваного правочину вимогам статті 601 Цивільного кодексу України стосовно безспірності та зустрічної вимог, які є предметом зарахування.

На думку скаржника, заява № 14/11-18 від 14.11.2018 суперечить вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з внесення платежів за період оренди визначених 221 договорами приміщень, залік яких здійснено Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» з його зобов'язаннями за кредитними договорами перед банком, останнім погашені на підставі односторонніх правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не звернув уваги на висновки господарського суду, зокрема щодо спірного правочину, здійсненні під час розгляду грошових вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

На підставі вищевикладеного банк вважає недійсним правочин щодо заліку заборгованості зі сплати орендних платежів за період з грудень 2017 року по травень 2018 року на заборгованість орендодавця за кредитними договорами, оформлений заявою № 14/11-18 від 14.11.2018.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» відзив на апеляційну скаргу не надало.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/4790/21 (904/5710/18).

У судовому засіданні 17.07.2024 оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» уклало 17.12.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (відповідач/позичальник) всім кредитних договорів, як от: № 08/104/К, № 08/105/К, № 08/106/К, № 08/107/К, № 08/108/К, № 08/109/К, № 08/110/К і № 08/111/К (т. 1, а.с. 24-168).

Пунктом А.3 зазначених договорів встановлено, що строк повернення кредиту 14.12.2018. Відповідно до статей 212, 651 Господарського кодексу України банк на власний розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань має право змінити умови договору, встановити інший строк повернення кредиту. У такому випадку банк надсилає позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати строку повернення кредиту. Пунктом А.8 вказаних договорів кредиту встановлено, що датою сплати процентів є 15-е число кожного поточного місяця.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» за 212 договорами від 01.12.2016 передало в оренду Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» визначені такими договорами приміщення (т. 2, а.с. 59-250; т. 3, а.с. 1-250; т. 4, а.с. 2-250; т. 5, а.с. 1-154).

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватофис» такі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог:

- № Е.65.0.0.0/3-161064 від 20.12.2017;

- № Е.65.0.0.0/3-177212 від 22.01.2018;

- № Е.65.0.0.0/3-188787 від 14.02.2018;

- № Е.65.0.0.0/3-201618 від 16.03.2018;

- № Е.65.0.0.0/3-214667 від 17.04.2018;

- № Е.65.0.0.0/3-225181 від 14.05.2018 (т. 1, а.с. 179-190).

Відповідно до вказаних заяв банк повідомив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» має заборгованість за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007, строк виконання якої настав 06.06.2017, а саме:

- станом на 08.12.2017 заборгованість складає 701796257,56 грн;

- станом на 17.01.2018 заборгованість складає 713940047,30 грн;

- станом на 09.02.2018 заборгованість складає 720922726,40 грн;

- станом на 07.03.2018 заборгованість складає 701366836,14 грн;

- станом на 10.04.2018 заборгованість складає 711992652,17 грн;

- станом на 11.05.2018 заборгованість складає 710545785,68 грн.

Також банк повідомив, що у нього є заборгованість перед товариством за оренду приміщень, визначених 247 договорами оренди, за грудень 2017 року, а також січень, лютий, березень, квітень і травень 2018 року, сума якої за кожен з перелічених місяців складає 5429151,77 грн.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» заявив про сплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватофис» заборгованості за оренду приміщень з грудня 2017 року по травень 2018 року (шість місяців) відповідно до 247 договорів оренди, внаслідок зарахування заборгованості товариства зі сплати такої суми за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» направило Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» заяву вих.№ 14/11-18 від 14.11.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої повідомило, що станом на 14.11.2018 банк має перед товариством заборгованість зі сплати орендних платежів за 212 договорами за період з грудня 2017 року по травень 2018 року у загальному розмірі 16500117,66 грн. Водночас за вісьмома договорами кредиту від 17.12.2008 (№ 08/104/К, 08/105/К, № 08/106/К, № 08/107/К, № 08/108/К, № 08/109/К, № 08/110/К і № 08/111/К) заборгованість товариства перед банком станом на 14.11.2018 складає 16500000,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» заявило про припинення зобов'язань зі сплати Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за вказаними вісьмома договорами кредиту у розмірі 16500000,00 грн, в рахунок погашення цієї суми за наявною у банка перед товариством заборгованістю зі сплати оренди приміщень за 212 договорами у період з грудня 2017 року по травень 2018 року у тому ж розмірі (т. 1, а.с. 170-171).

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис», оформленого протоколом № 17052021 від 17.05.2021, вирішено змінити найменування товариства без зміни його організаційно-правової форми з «Приватофис» на «Монтана-естейт», здійснивши відповідні зміни до статуту.

Пунктом 1.2 статуту передбачено, що повне найменування товариства українською мовою - Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2021 відкрито провадження у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Об'єктом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог. Рішення місцевого господарського суду, ухвалене за результатами розгляду зустрічного позову, не оскаржується.

Предметом апеляційного оскарження є дослідження правомірності відмови місцевого господарського суду у визнанні недійсним договору про зарахування заборгованості зі сплати орендної плати у рахунок погашення заборгованості орендодавця за укладеними з орендарем договорами кредиту.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частина перша статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами першою, другою статті 1054 Цивільного кодексу встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України (§ 1 Глави 71) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» підставою позову визначило невідповідність спірного правочину Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт») вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, за яких зобов'язання припиняється зарахуванням, оскільки до його вчинення банк здійснив взаємозалік за зобов'язаннями, які увійшли до спірного правочину.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Статтями 202, 203 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина перша статті 601 Цивільного кодексу.

Відповідно до частини п'ятої статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Таким чином, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами (аналогічний висновок викладено у пунктах 28, 29 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19).

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

Водночас у пункті 51 постанови від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 Верховний Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» на підставі заяви вих.№ 14/11-18 від 14.11.2018 провело взаємозалік заборгованості Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» зі сплати оренди приміщень за шість місяців, - за період з грудня 2017 року по травень 2018 за 247 договорами оренди в загальному розмірі 16500117,66 грн, із заборгованістю товариства перед банком у тому ж обсязі за вісьмома договорами кредиту від 17.12.2008, а саме: № 08/104/К; 08/105/К; № 08/106/К; № 08/107/К; № 08/108/К; № 08/109/К; № 08/110/К; № 08/111/К.

Водночас, до вчинення спірного правочину, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватофис» заяви про зарахування заборгованості з оренди майна у період з грудня 2017 року по травень 2018 року, яка за кожен місяць окремо у сукупному розмірі за 247 договорами оренди складала по 5429151,77 грн, в рахунок погашення наявної у товариства перед банком заборгованості за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007, яка станом на 08.12.2017 складала 701796257,56 грн, станом на 17.01.2018 - 713940047,30 грн, станом на 09.02.2018 - 720922726,40 грн, станом на 07.03.2018 - 701366836,14 грн, станом на 10.04.2018 - 711992652,17 грн і станом на 11.05.2018 - 710545785,68 грн.

Апеляційний господарський суд зазначає, що на момент направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» заяви № 14/11-18 від 14.11.2018, зазначені заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зарахування зустрічних однорідних вимог № Е.65.0.0.0/3-161064 від 20.12.2017, № Е.65.0.0.0/3-177212 від 22.01.2018, № Е.65.0.0.0/3-188787 від 14.02.2018, № Е.65.0.0.0/3-201618 від 16.03.2018, № Е.65.0.0.0/3-214667 від 17.04.2018, № Е.65.0.0.0/3-225181 від 14.05.2018 були дійсними та такими, що вчинені відповідно до вимог статті 601 Цивільного кодексу України. Аналогійні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 01.06.2022, прийнятій за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 910/21566/17 між тими ж сторонами, що і у справі № 904/4790/21 (904/5710/18).

На підставі вищевикладеного апеляційний господарський суд доходить висновку, що заборгованість орендаря щодо внесення орендних платежів за період з грудня 2017 року травень 2018 року за 221 договором оренди, на момент вчинення орендодавцем спірного правочину погашена орендарем зарахуванням зустрічних зобов'язань орендодавця перед банком за договором № 07/30/К від 17.04.2007.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт») за заявою № 14/11-18 від 14.11.2018, не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, тому що стосується заліку не існуючої заборгованості з орендної плати внаслідок її зарахування Банком, такий правочин суперечить Цивільному кодексу України, у зв'язку з чим на підставі положень статті 215 цього Кодексу підлягає визнанню недійсним.

Відмова місцевого господарського суду у задоволенні позову у даній справі, із посиланням на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц і від 15.09.2022 у справі № 916/1415/19, мотивована неефективністю обраного позивачем способу захисту, в контексті висновків Великої Палати Верховного Суду щодо захисту інтересів позивача у правовій визначеності, оскільки правильним та ефективним способом захисту, за висновком місцевого господарського суду, у даній справі є звернення з позовом про визнання відсутності у відповідача права вимоги здійснити оплату за оренду приміщень.

Надаючи оцінку вказаним висновкам місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд зазначає, що правовідносини у даній справі не є подібними до правовідносин у вищевказаних справах, оскільки Велика Палата Верховного Суду надавала правовий висновок щодо виключної правової проблеми стосовно ефективного способу захисту у справах з позовними вимогами про визнання недійсним договору поруки (справа № 522/1528/15-ц) та позовними вимогами про визнання припиненими договорів іпотеки (справа № 916/1415/19), тобто за правовідносинами відмінними від правовідносин, які склалися між сторонами у справі № 904/4790/21 (904/5710/18).

Відмовивши у задоволенні позову в цій частині через обрання неефективного способу захисту, місцевий господарський суд не надав оцінки доводам позивача про невідповідність правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог положенням статті 601 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим ухвалене рішення не відповідає вимогам законності і обґрунтованості, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Спосіб захисту щодо визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог є ефективним та належним способом захисту, що відповідає висновкам Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у пункті 49 постанови від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника щодо сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 у справі № 904/4790/21 (904/5710/18) задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 у справі № 904/4790/21 (904/5710/18) скасувати частково.

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» відповідно до заяви за вих.№ 14/11-18 від 14.11.2018, визнати недійсним.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 у справі № 904/4790/21 (904/5710/18) залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» (узвіз Крутогірний, 14, м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 33546549) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1-д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 4405,00 грн (чотири тисячі чотириста п'ять гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.07.2024

Головуючий суддя Ю. ПАРУСНІКОВ

Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД

Суддя О. ІВАНОВ