Справа № 136/234/24
Провадження № 33/801/436/2024
Категорія: 290
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванець О. Д.
Доповідач: Оніщук В. В.
22 липня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Литвина С. С., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Панасюк Катерини Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 03 квітня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,
Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 03 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн, а також стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
У постанові суду зазначено, що ОСОБА_1 являючись депутатом 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, будучи відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону, та в силу примітки до статті 172-7 КУпАП, також суб'єктом адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена статтею 172-7 КУпАП «Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів», в порушення вимог ст. 35-1 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 06 липня 2022 року будучи присутнім на засіданні 37 сесії восьмого скликання Липовецької міської ради при розгляді питання №16 Про надання в оренду ПрАТ «Зернопродукт МХП» земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, публічно не повідомив сесію про наявність у нього реального конфлікту інтересів, тобто суперечності між його приватним інтересом, так як він зацікавлений не зашкодити вигідним для нього договірним трудовим відносинам з ПрАТ «Зернопродукт МХП», та дискреційними повноваженнями депутата 8 скликання Липовецької міської ради, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень на сесії міської ради, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 172-7 КУпАП, тобто неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів.
Крім того, ОСОБА_1 являючись депутатом 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, будучи відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону, та в силу примітки до статті 172-7 КУпАП, також суб'єктом адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена статтею 172-7 КУпАП «Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів», в порушення вимог ст. 35-1 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 06 липня 2022 року будучи присутнім на засіданні 37 сесії восьмого скликання Липовецької міської ради при розгляді питання №16 Про надання в оренду ПрАТ «Зернопродукт МХП» земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вчинив дію шляхом обговорення та голосування за вказане питання «за», цим самим прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, тобто суперечності між його приватним інтересом, так як він зацікавлений не зашкодити вигідним для нього трудовим відносинам з ПрАТ «Зернопродукт МХП», та дискреційними повноваженнями депутата 8 скликання Липовецької міської ради, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень на сесії міської ради, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 172-7 КУпАП, тобто вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень доведена належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, адвокат Панасюк К. Ю. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просила постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що приймаючи участь у голосуванні у ОСОБА_1 був відсутній приватний інтерес як складова частина конфлікту інтересів. У протоколі приватний інтерес ОСОБА_1 сформульований загальною фразою з Методичних рекомендацій НАЗК і визначений як «не зашкодити вигідним для особи договірним відносинам».
У протоколі не зазначено як саме утримання від голосування ОСОБА_1 могло вплинути на його трудові відносини, про яку конкретну шкоду трудовим відносинам йде мова, а також не зазначено про те, хто саме мав зашкодити таким трудовим відносинам.
Також у протоколі не розкрито у чому полягає приватний інтерес ОСОБА_1 , з чого випливає невмотивованість впливу такого інтересу на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішення.
Крім того у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про отримання ОСОБА_1 будь-яких матеріальних чи нематеріальних бонусів чи переваг в результаті голосування. Формулювання у протоколі щодо приватного інтересу ОСОБА_1 є нічим іншим, ніж припущенням особи, яка склала протокол.
Наявні у матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_1 були заздалегідь надруковані, він їх підписав після швидкого ознайомлення. Фактичні обставини ОСОБА_1 визнає, проте не свою вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушень.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави.
Прокурор в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Згідно листа ПрАТ «Зернопродукт МХП» №29 від 09 січня 2024 року ОСОБА_1 з 12 вересня 2016 року перебуває у трудових відносинах з даним підприємством, що підтверджено ним у судовому засіданні (а. с. 42).
Відповідно до рішення № 1 першої сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 20 листопада 2020 року ОСОБА_1 набув повноважень депутата 8 скликання Липовецької міської ради (а. с. 16).
Рішенням 37 сесії 8 скликання Липовецької міської ради № 954 від 06 липня 2022 року «Про надання в оренду ПрАТ «Зернопродукт МХП» земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», було надано в оренду ПрАТ «Зернопродукт МХП» строком на 1 рік земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 5,0000 га (а. с. 21).
Відповідно до витягу з протоколу 37 сесії 8 скликання Липовецької міської ради від 06 липня 2022 року питанням 16 заслухано «Про надання в оренду ПрАТ «Зернопродукт МХП» земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після дискусії проект рішення поставлено на голосування за основу та в цілому. Голосували усього 23 депутати, з них: «За» - 20, «Проти» - 0, «Утрималися» - 3, «Не голосували» - 1. Проект рішення з 16 питання прийнято за в цілому більшістю голосів. Результати відкритого поіменного голосування додаються (а. с. 17-20).
Відповідно до Результатів відкритого поіменного голосування 37 сесії 8 скликання від 06 липня 2022 року до питання №16 За основу та в цілому ОСОБА_1 голосував «ЗА» (а. с. 22).
Згідно із протоколом № 73 від 05 лютого 2024 року ОСОБА_1 являючись депутатом 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, будучи відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону, та в силу примітки до статті 172-7 КУпАП, також суб'єктом адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена статтею 172-7 КУпАП «Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів», в порушення вимог ст. 35-1 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 06 липня 2022 року будучи присутнім на засіданні 37 сесії восьмого скликання Липовецької міської ради при розгляді питання №16 Про надання в оренду ПрАТ «Зернопродукт МХП» земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, публічно не повідомив сесію про наявність у нього реального конфлікту інтересів, тобто суперечності між його приватним інтересом, так як він зацікавлений не зашкодити вигідним для нього договірним трудовим відносинам з ПрАТ «Зернопродукт МХП», та дискреційними повноваженнями депутата 8 скликання Липовецької міської ради, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень на сесії міської ради, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 172-7 КУпАП, тобто неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів (а. с. 1-10).
Відповідно до протоколу № 74 від ОСОБА_1 являючись депутатом 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, будучи відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону, та в силу примітки до статті 172-7 КУпАП, також суб'єктом адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена статтею 172-7 КУпАП «Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів», в порушення вимог ст. 35-1 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 06 липня 2022 року будучи присутнім на засіданні 37 сесії восьмого скликання Липовецької міської ради при розгляді питання №16 Про надання в оренду ПрАТ «Зернопродукт МХП» земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вчинив дію шляхом обговорення та голосування за вказане питання «за», цим самим прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, тобто суперечності між його приватним інтересом, так як він зацікавлений не зашкодити вигідним для нього трудовим відносинам з ПрАТ «Зернопродукт МХП», та дискреційними повноваженнями депутата 8 скликання Липовецької міської ради, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень на сесії міської ради, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 172-7 КУпАП, тобто вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (а. с. 72-81).
Частинами 1, 3 ст. 8 3акону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що депутат місцевої ради є представником інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження повинен дотримуватися таких правил депутатської етики, а саме: не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах, керуватися у своїй діяльності загальновизнаними принципами порядності, честі і гідності. На депутатів місцевих рад поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «По статус депутатів місцевих рад», ч. 6 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень.
Згідно ч. 2, 4 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради. Депутат зобов'язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
Отже, депутати місцевих рад, які, крім конституційних гарантій, закріплених у ст. 38 Конституції України, відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» користуються ухвальним голосом з усіх питань, що розглядаються на засіданнях рад та їх органів, до складу яких вони входять. Тобто до інтересів представницьких повноважень відноситься голосування на сесіях ради.
Диспозицією ч.1 ст.172-7 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за неповідомлення особою, у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Частина 2 ст. 172-7 КУпАП встановлює відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
Диспозиції цієї статті є бланкетними і лише описують безпосередньо самі правопорушення, але для повного визначення ознак цих правопорушень відсилають до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
Згідно примітки до статті 172-7 КУпАП, ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена статтею 172-7 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупційним правопорушенням є діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Аналіз термінів, що містяться у ч. 1 ст. 1 Закону, дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об'єктивний вираз, а також часовий взаємозв'язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний та існує, і він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, та така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
Отже, для реального конфлікту інтересів необхідна наявність трьох об'єктивних компонентів: 1) приватний інтерес; 2) службове повноваження, представницьке повноваження; 3) протиріччя між ними, що впливає на об'єктивність або неупередженість рішення, діяння службової особи.
Тому, під час притягнення особи до відповідальності за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів належить враховувати відповідну оцінку приватних інтересів через призму можливого їх негативного впливу на об'єктивність прийняття рішень чи діянь службовця при реалізації своїх службових повноважень.
В той же час, визначення змісту поняття «конфлікт інтересів» виходить з наявності таких обов'язкових ознак як: 1) конфлікт інтересів це суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями; 2) наявність такої суперечності може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.
Таким чином, не будь-яка суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями створює конфлікт інтересів, оскільки особистий інтерес особи та її службові повноваження можуть не суперечити один одному.
Але, при потенційному конфлікті інтересів існує обґрунтована ймовірність виникнення суперечності між приватним інтересом і посадовими обов'язками, а при реальному конфлікті інтересів така суперечність вже існує. Реальному конфлікту інтересів завжди передує потенційний конфлікт інтересів.
За наведених обставин можливо зробити висновок, що відмінність між потенційним і реальним конфліктами інтересів полягає в тому, що потенційний конфлікт інтересів - це конфлікт інтересів, який може виникнути в майбутньому. При цьому, потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Отже, системний аналіз законодавства свідчить про те, що для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно встановити наявність обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як: 1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення, наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.
Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією.
В той же час, матеріали справи та протоколи про адміністративні правопорушення не містять даних про наявність обставин як усіх складових реального конфлікту інтересів у ОСОБА_1 як у депутата під час участі у голосуванні Липовецької міської ради при розгляді питання про передання в оренду ПрАТ «Зернопродукт МХП» земельної ділянки із комунальної власності.
Зокрема, у матеріалах відсутні дані, що вчинення дій та прийняття рішень відбулися за наявності суперечності між приватним інтересом особи та її службовими повноваженнями, які вплинули на об'єктивність або неупередженість вчинення таких дій, прийняття таких рішень, не викладені та не підтверджені обставини, що дії чи рішення ОСОБА_1 суперечать його службовим повноваженням.
У протоколах чітко не визначена та не сформульована наявність у ОСОБА_1 . приватного інтересу, з посиланням, яку мету останній при цьому переслідував, а також не сформульовано наявність суперечності між цим приватним майновим інтересом та службовими повноваженнями ОСОБА_1 під час виконання ним службових обов'язків депутата Липовецької міської ради під час голосування.
Так, складені протоколи про адміністративні правопорушення містять посилання на те, що ОСОБА_1 працює головним інженером у ПрАТ «Зернопродукт» та беручи участь у голосуванні як депутат Липовецької міської ради, він був зацікавлений не зашкодити вигідним для себе договірним відносинам з ПрАТ «Зернопродукт МХП».
При цьому в протоколах не розкрито у чому саме полягають такі вигідні договірні відносини, яким чином сам факт трудових відносин між ОСОБА_1 та ПрАТ «Зернопродукт МХП» без наявності у нього управлінських повноважень на підприємстві впливають на виникнення приватного інтересу, що б могло зумовлювати виникнення реального конфлікту інтересів при реалізації ним функцій депутата міської ради.
Зазначені в протоколах про адміністративні правопорушення та матеріалах справи фактичні дані свідчать лише про існування між вказаними вище особами трудових відносин. Вказані обставини лише констатуються в протоколах про адміністративні правопорушення, без жодного обґрунтування.
Досліджені у справі обставини не підтверджують існування суперечності між приватним інтересом ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями, що реально вплинуло, або могло вплинути на об'єктивність або неупередженість прийнятих ним рішень під час виконання своїх повноважень.
При цьому вчинення будь-яких дій чи прийняття рішень в умовах потенційного конфлікту інтересів не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП або ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, які встановлюють адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах виключно реального конфлікту інтересів.
Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62 Конституції України).
Відповідно до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) відзначається принцип правової визначеності, який означає, що «обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки».
Як наголошує Конституційний Суд України у п. 4.2 вказаного Рішення, орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 КУпАП).
Згідно з положеннями КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (стаття 247); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі недоліки та сумніви мають трактуватися на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, а суд апеляційної інстанції не наділений повноваженням збирати докази винуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Враховуючи викладене, постанова Липовецького районного суду Вінницької області від 03 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 245, 247, 280, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Панасюк Катерини Юріївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 03 квітня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук