Провадження № 2/742/1131/24
Єдиний унікальний № 742/3702/24
іменем України
23 липня 2024 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Сороки Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Ткаченко Наталія Миколаївна до Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту,
Представник позивача звернувся до суду, через систему «Електронний суд», з позовом до Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 , на праві власності належить земельна ділянка площею 0,8092га, кадастровий номер 7424184900:03:000:0204, яка розташована на території Сухополов?янської об'єднаної територіальної громади, що підтверджує витяг з Державного реєстру речових прав №374875819 від 18.04.2024 року. На сьогоднішній день ОСОБА_1 маючи намір відчужити належну їй земельну ділянку, звернулась до нотаріуса яким було встановлено, що відповідно до даних реєстрів накладено арешт на нерухоме майно, який наклався в порядку виконання рішення суду. Після того як позивач дізналась про накладений арешт на належне їй майно, остання звернулась до адвоката Ткаченко Наталії Миколаївни, якою було направлено адвокатський запит до Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до якого ставилось питання про отримання інформації (витягу) про накладення арешту та обтяжень на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 04.06.2024 року Прилуцьким відділом державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було надано відповідь відповідно до якої зазначено наступне: «За результатами моніторингу Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження: АСВП №37065764 з виконання виконавчого листа №2/2517/1267 виданого Прилуцьким міскрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Демарк» заборгованість у розмірі 3889,90 грн. 11.03.2013 керуючись статтями 3, 4. 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам. 18.03.2013 державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на все майно боржника (реєстраційний номер обтяження: 381584). 16.05.2015 керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція закону №606-XІV 1999) не передбачала як наслідок зняття арешту з майна при поверненні виконавчого документу стягувачу. Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника. Станом на 04.06.2024 підстави для зняття арешту накладеного в межах виконавчого провадження АСВП №37065764 з виконання виконавчого листа №2/2517/1267 відсутні. Таким чином, після завершення державним виконавцем, виконавчого провадження в межах виконання рішень суду арешт знятий не був, тобто державним виконавцем не було виконано норми чинного законодавства, тому просить зняти арешт із належного їй нерухомого майна накладеного Прилуцьким відділом державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23 липня 2024 року.
Позивач в та представник позивача в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19).
Згідно ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом установлено, що арешт на майно позивача було накладено постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження №37065764 з примусового виконання виконавчого листа №2/2517/1267, виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Демарк» заборгованість у розмірі 3 889,90 грн.
Листом від 04 червня 2024 року Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено, що за результатами моніторингу Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження: АСВП №37065764 з виконання виконавчого листа №2/2517/1267 виданого Прилуцьким міскрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Демарк» заборгованість у розмірі 3889,90 грн. 11.03.2013 керуючись статтями 3, 4. 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам. 18.03.2013 державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на все майно боржника (реєстраційний номер обтяження: 381584). 16.05.2015 керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція закону №606-XІV 1999) не передбачала як наслідок зняття арешту з майна при поверненні виконавчого документу стягувачу. Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника. Станом на 04.06.2024 підстави для зняття арешту накладеного в межах виконавчого провадження АСВП №37065764 з виконання виконавчого листа №2/2517/1267 відсутні. Частина 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".
За приписами ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження"особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.
Таким чином, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За змістом ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №607/3894/17.
Аналізуючи наведені норми та роз'яснення, надані Верховним Судом, суд дійшов висновку, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення даного питання (шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до розділу VII ЦПК України).
Заява про зняття арешту подається стороною справи, якщо арешт накладений судом відповідно до глави 10 ЦПК України.
У даній справі арешт на майно ОСОБА_1 було накладено державним виконавцем в порядку виконання рішення суду в межах виконавчого провадження №37065764, відтак заява ОСОБА_2 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за її заявою, а питання про зняття арешту з майна повинно вирішуватись за скаргою, поданою у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Ткаченко Наталія Миколаївна до Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту в межах виконавчого провадження підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, тому провадження по справі за вищевказаним позовом підлягає закриттю.
У разі закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України у випадку, судовий збір повертається з державного бюджету за заявою сторони.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.255, 256, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Ткаченко Наталія Миколаївна до Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даних позовних вимог підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Наталія ФЕТІСОВА