Справа № 761/11421/21
Провадження №1-кп/761/1107/2024
23 липня 2024 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження №1202010510001131 від 09 вересня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Варварівка Ємільчинського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11 жовтня 2001 року за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, із застосуванням ст.ст.75, 104 КК України, з визначенням іспитового строку на 1 (один) рік 6 (шість) місяців;
2) вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 30 травня 2002 року за ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 4 (чотири) місяці;
3) вироком Рівненського районного суду від 18 жовтня 2012 року за ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, з визначенням іспитового строку на 2 (два) роки;
4) вироком Рівненського районного суду від 05 березня 2013 року за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 4 (чотири) місяці, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, з визначенням іспитового строку на 2 (два) роки;
5) вироком Рівненського районного суду від 25 березня 2013 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяці;
6) вироком Рівненського районного суду від 04 червня 2013 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185; ч.3 ст.15, ч.2 ст.185; ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
7) вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 09 вересня 2013 року за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 2 (два) місяці, звільнений 28.01.2016 року умовно достроково з невідбутим терміном покарання 1 (один) рік 3 (три) місяці 15 (п'ятнадцять) днів;
8) вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 26 серпня 2016 року за ч.2 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 5 (п'ять) місяців, звільнений 09.06.2017 року по відбуттю строку покарання;
9) вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 травня 2019 року за ч.2 ст.185, ч.1 ст.309, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; ухвалою Житомирського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року вирок залишено без змін, звільнений 31.01.2020 року по відбуттю строку покарання;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
07 вересня 2020 року приблизно о 10:00 годині, ОСОБА_3 , перебуваючи біля входу до станції метро «Вокзальна», що на площі Вокзальній, 1 в м. Києві, познайомився з ОСОБА_5 . Під час спільного вживання спиртних напоїв ОСОБА_3 побачив у ОСОБА_5 мобільний телефон марки «TECNO» моделі «Spark 4 Lite BB4k», imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , вартістю 2047,33 гривень, в якому знаходились сім-картки мобільних операторів «МТС» - « НОМЕР_4 » та «Лайф» - « НОМЕР_5 » (для потерпілого матеріальної цінності не представляють), що знаходився в чохлі (для потерпілого матеріальної цінності не представляє), яким вирішив незаконно, повторно заволодіти, шляхом зловживання довірою.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна та з корисливих мотивів, ОСОБА_3 , 07 вересня 2020 року приблизно о 10:30 годині, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 23 , попросив у ОСОБА_5 мобільний телефон нібито для здійснення дзвінка.
Будучи необізнаним щодо дійсних намірів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , добровільно передав ОСОБА_3 свій мобільний телефон марки «TECNO» моделі «Spark 4 Lite ВВ4к», об'ємом пам'яті на 2/32Gb, imei l: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , вартістю 2047,33 гривень, в якому знаходились сім-картки мобільних операторів «МТС» - « НОМЕР_4 » та «Лайф» - « НОМЕР_5 » (матеріальної цінності не представляють), що знаходився в чохлі (матеріальної цінності не представляє). Після чого ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись мобільним телефоном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_3 , повторно, шляхом зловживання довірою, заволодів мобільним телефоном марки «TECNO» моделі «Spark 4 Lite ВВ4к», об'ємом пам'яті на 2/32Gb, imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , в якому знаходились сім картки- мобільних операторів «МТС» - « НОМЕР_4 » та «Лайф» - « НОМЕР_5 », чим спричинив ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 2047 (дві тисячі сорок сім) гривень 33 копійки.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
Також, 07 вересня 2020 року приблизно о 10:30 годині, ОСОБА_3 перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 23 , після заволодіння шляхом шахрайства майном ОСОБА_5 , а саме: мобільним телефоном марки «TECNO» моделі «Spark 4 Lite ВВ4к», imei l: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , знайшов у чохлі вказаного мобільного телефону, банківську карту «monobank», з якої перед цим, у його присутності, ОСОБА_5 знімав грошові кошти. Знаючи пін-код від вказаної банківської карти «monobank», ОСОБА_3 вирішив повторно, таємно викрасти чуже майно.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, 07 вересня 2020 року в період часу з 11:02 години по 11:04 години, ОСОБА_3 використовуючи банківську карту «monobank», з банкомату «Україна», що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 3, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій зняв грошові кошти в сумі 2000 (дві тисячі) гривень, що належать ОСОБА_5 .
В подальшому, в той же день, а саме 07 вересня 2020 року в період часу з 11:08 години до 11:22 години, ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщені відділення АТ «ОТП Банк», за
адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 147/5, використовуючи банківську карту
«monobank», з банкомату ATM 3996, зняв грошові кошти в сумі 34000 (тридцять
чотири тисячі) гривень, що належать ОСОБА_5 .
Таким чином, ОСОБА_3 , таємно, повторно, викрав грошові кошти на
загальну суму 36000 (тридцять шість тисяч) гривень, що належать ОСОБА_5 .
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.85 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 за встановленим судом обвинуваченням вину не визнав. Пояснив, що 07.09.2020 року у ранковий час він знаходився біля входу до станції метро «Вокзальна» в м. Києві, де чекав на зустріч зі знайомим. Через деякий час він помітив раніше незнайомого потерпілого ОСОБА_5 , який вживав алкогольні напої наодинці. Він звернувся до ОСОБА_5 за запальничкою і вони певний час спілкувалися, а потім пішли до магазину «ЕКО Маркет». Під час руху у Потерпілого виник конфлікт з невідомим особами «ромської» зовнішності і всі учасники були затримані працівниками поліції, які, за його проханням відпустили ОСОБА_5 . Після чого він разом з потерпілим пішли до магазину «Фуршет». Знаходячись в магазині, ОСОБА_5 виявив відсутність мобільного телефона та запитував у нього про його місцезнаходження, проте останнє йому було невідомо. Він перший вийшов з магазина, а потерпілий залишився. Біля входу у магазин він зустрів невідомого чоловіка, який звернувся до нього з проханням допомогти зняти з банківської картки грошові кошти та придбати мобільний телефон, на що він погодився. Вони разом пішли до відділення банку, яке розташоване неподалік, де він, за допомогою банківської картки здійснив значну кількість операцій зняття грошових коштів, які передав присутній поруч невідомій особі, а частину грошей залишив собі. Після того, як він допоміг зазначеному невідомому чоловіку отримати готівкові грошові кошти, він погодився з його пропозицією та придбав мобільний телефон, який в подальшому заклав у ломбард. Уточнив, що коли він вперше побачив ОСОБА_5 , то поруч з ним знаходилися невідомі особи, разом з якими він вживав алкоголь, при цьому передавав їм для користування свій мобільний телефон. Він підтверджує, що на відеозаписах з камер відеоспостереження зображений він та невідома особа, яка заволоділа майном потерпілого ОСОБА_5 Заперечував обставини, на які посилається потерпілий та які викладені в підозрі та обвинувальному акті, а відповідно щодо заволодіння шляхом шахрайський дій мобільним телефоном потерпілого та щодо таємного викрадення з банкомату грошових коштів ОСОБА_5 .
Суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставинами, встановленими судом, у повному обсязі підтверджується зібраними у справі доказами, у тому числі, дослідженими під час судового розгляду у порядку ст.94 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що 07.09.2020 року приблизно о 10:00 годині він знаходився неподалік від будівлі залізничного вокзалу м. Києва, оскільки після роботи у нічну зміну, їхав додому. До нього звернувся раніше незнайомий ОСОБА_3 , з проханням дозволити зателефонувати з його мобільного телефону. Він погодився та передав ОСОБА_3 власний мобільний телефон марки «TECNO» моделі «Spark ВВ4к», в якому знаходились сім картки-мобільних операторів «МТС» - « НОМЕР_4 » та «Лайф» - « НОМЕР_5 ». ОСОБА_3 зателефонував та повернув йому телефон, після чого вони почали спілкуватися. ОСОБА_3 представився на ім'я ОСОБА_7 та повідомив, що учасником бойових дій. В приміщенні вокзалу вони разом вживали алкоголь та вирішили придбати спиртні напої в магазині, для чого разом пішли в магазин «ЕКО Маркет», де знаходиться банкомат «ПриватБанку», щоб зняти гроші. В магазині він дістав власну банківську карту «monobank», яка знаходилася під чохлом його мобільного телефону, та у присутності ОСОБА_3 зняв готівкові грошові кошти у сумі 200 гривень. Вважає, що оскільки ОСОБА_3 бачив, як він користувався банківською карткою, то відповідно запам'ятав пін-код доступу до його банківського рахунку. Через нетривалий час їх затримали працівники поліції, які перевірили документи та відпустили. ОСОБА_3 запропонував придбати продукти харчування та попросив у нього мобільний телефон для здійснення дзвінку, на що він погодився. Він передав мобільний телефон ОСОБА_3 та вони разом пішли у напрямку магазина «Фуршет», який розташований неподалік. Під час руху він відволікся та перший зайшов у приміщення магазину і не побачив куди подівся ОСОБА_3 . Знаходячись в магазині він певний час очікував ОСОБА_3 , а коли останній не з'явився, він зрозумів, що у нього вкрали мобільний телефон та банківську картку. Приблизно о 12:00 годині він прийшов додому та виявив, що з його банківського рахунку зняті грошові кошти в сумі 38000 гривень, після чого заблокував банківську картку. Не заперечував, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, але контролював себе. Під час перевірки документів працівники поліції оглядали його мобільний телефон, а коли їх відпустили, він передав мобільний телефон ОСОБА_3 і вони разом пішли до магазину «Фуршет». Також пін-код банківської картки був записаний та зберігався в його мобільному телефоні. У нього не було будь-яких конфліктів ні з ОСОБА_3 ні з іншими особами. Заявив позовні вимоги про відшкодування майнової шкоду у сумі 38000 гривень, які були викрадені з його банківського рахунку, а також про стягнення моральної шкоди у сумі 2000 гривень, оскільки в наслідок злочинних дії обвинуваченого було порушено нормальний спосіб його життя через неможливість протягом певного часу здійснювати необхідні витрати на організацію його життєдіяльності.
Згідно із протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення 08.09.2020 року о 14:55 годині до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві звернувся ОСОБА_5 з заявою про те, що 07.09.2020 року приблизно о 10:45 годині за адресою: м. Київ, вулиця Старовокзальна, 23 , невідома особа шахрайським шляхом заволоділа його мобільний телефоном «TECNO» «ВВ4к», imei l: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , вартістю 2700 гривень. До заяви долучені копії документів щодо придбання 11.08.2020 року мобільного телефону «TECNO» моделі «Spark 4 Lite ВВ4к», об'ємом пам'яті на 2/32Gb, вартістю 2599 гривень
Згідно із протоколом огляду відеозапису від 10.10.2020 року було проведено огляд відеозаписів з камер відеоспостереження системи «Безпечне місто», які розташовані: на ТРЦ «Україна» за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 3; на перехресті вулиць Старовокзальної та Жилянської; на перехресті вулиць Старовокзальної та Саксаганського; на бульварі Шевченка; на перехресті бульвару Шевченка та вулиці Володимирської; на перехресті вулиць Л. Толстого та Терещенківської , якими зафіксовані події, які відбувалися 07.09.2020 року в період часу з 10:55 години до 12:03 години. Відеозаписом та фототаблицею зафіксовано рух 2 (двох) осіб чоловічої статі, один з яких є ОСОБА_3 , а саме: 10:55 година - рух від будівлі №17 по вулиці Старовокзальній, перехід вулиці Жилянської , рух у напрямку ТРЦ «Україна» (пл. Перемоги, 3); 11:07 година - рух від готелю « Либідь » (пл. Перемоги, 1) до будівлі №147/5 по вулиці Саксаганського, вхід до приміщення в якому розташоване відділення « ОТП Банк »; 11:23 година - вихід з приміщення, в якому розташоване відділення « ОТП Банк » та перехід вулиці Саксаганського з подальшим рухом в напрямку бульвару Шевченка; 11:24 година - рух по бульвару Шевченка у напрямку станції метро «Університет»; 11:55 година перехід вулиці Володимирської та вхід до парку ім. Т. Шевченка; 12:03 година - вихід з парку та перехід вул. Л. Толстого з подальшим рухом у напрямку вулиці Антоновича .
Згідно із протоколом огляду відеозапису від 12.01.2021 року було проведено огляд відеозаписів з камер відеоспостереження, які розташовані у відділенні «ОТП Банк» за
адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 147/5 , якими зафіксовані події, які відбувалися 07.09.2020 року в період часу з 11:07:38 години до 11:22:54 години. Відеозаписом та фототаблицею зафіксовано ОСОБА_3 та невстановлену особу, чоловічої статі. ОСОБА_3 вносить до приймача банківських карт банкомату, банківську карту чорного кольору з логотипами на поверхні, після чого починає роботу з банкоматом, а саме з використанням панелі керування здійснює операції з отримання готівкових грошових коштів, які частково залишає собі, а інші частки передає невстановленій особі, яка знаходиться поруч, після чого вони разом залишають приміщення банку.
Згідно відповіді АТ «ОТП Банк» від 09.02.2021 року банкомат АТМ 3996 «ОТП Банк» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 147/5.
Виписка АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» щодо руху коштів по картці «monobank» клієнта ОСОБА_5 містить відомості, що 07.09.2020 року було проведено наступні операції: 09:39 година - 1 операція банкомат «ЕКО Маркет» знято 200,00 гривень; 11:02, 11:04 година - 2 операції банкомат «Україна» знято по 1000,00 гривень, всього знято 2000,00 гривень; в період часу з 11:08 до 11:22 години - 17 операцій банкомат АТМ 3996 «ОТП Банк» знято по 2000,00 гривень, всього знято 34000,00 гривень.
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.10.2020 року містить відомості, що потерпілий ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_3 , як особу, яка 07.09.2020 року під приводом дзвінка, заволоділа його мобільним телефоном та здійснила зняття готівки з його банківської картки.
Повідомлення ПТ «Ломбард Донкредит ТОВ «Інтер-Ріелті і Компанія» від 22.10.2020 року містить відомості що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримував у Товаристві кредити під заставу техніки. У зв'язку з закінченням строків повернення кредитів та невиконанням позичальником своїх зобов'язань щодо їх погашення, відповідно умов договору, Товариство набуло право стягнення шляхом відступлення предмету застави та права вимоги третім особам, при цьому відступлення права вимоги та передання заставного майна здійснено без ідентифікації таких осіб. Здійснено наступні операції: 28.09.2020 року - телефон «TECNO», модель «Spark 4 Lite 2/32 ВВ4к», imei НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; 07.10.2020 року - телефон «LENOVO», модель «S90-А», imei НОМЕР_6 , НОМЕР_7 .
Протокол огляду носія з інформацією від 12.01.2021 року містить дані про те, що 07.09.2020 року об 11:05 годині у мобільному терміналі imei НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , використовувався абонентський номер « НОМЕР_4 » та зафіксовано 2 (два) з'єднання через мережу Інтернет з прив'язкою до місцевості: м. Київ, пл. Перемоги, 3, Універмаг «Україна».
Згідно з висновком судової товарознавчої експертизи від 25.11.2020 №СЕ-19/111-20/57117-ТВ ринкова вартість мобільного телефону «TECNO» моделі «Spark 4 Lite ВВ4к», об'ємом пам'яті на 2/32Gb, придбаного 11.08.2020 року, на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме: 07.09.2020 року могла становити 2047,33 гривень.
Положеннями статті 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Проводячи аналіз досліджених доказів у їх сукупності, суд вважає, що саме ОСОБА_3 протиправно заволодів майном ОСОБА_5 . Так, саме ОСОБА_3 розпочав спілкування з потерпілим, яке продовжувалося протягом декілька десятків хвилин. Під час спілкування він неодноразово отримував від ОСОБА_5 мобільний телефон та повертав його, з чого у потерпілого склалося враження про безпечність таких дій та відсутність небезпеки з боку ОСОБА_3 . На думку суду, такі дії ОСОБА_3 є недобросовісним використанням ним довіри з боку потерпілого. Саме з урахуванням наведеного дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані як шахрайство, тобто найменш небезпечний злочин проти власності.
ОСОБА_3 підтвердив факт отриманні в банкоматі готівкових грошових коштів ОСОБА_5 , за допомогою його банківської картки. При цьому зафіксовано присутність невстановленої особи, на яку ОСОБА_3 вказує, як на особу, яка передала йому картку та продала мобільний телефон. Проте, суд критично оцінює зазначені пояснення ОСОБА_3 , оскільки вони суперечать іншим доказам, і найголовніше послідовним показам потерпілого, який стверджує, що: по-перше, раніше не бачив невстановлену особу, зафіксовану на відеозаписах; по-друге, саме ОСОБА_3 передав свій мобільний телефон, який був в чохлі, в якому зберігалася банківська картка; по-третє, мобільний телефон вибув з його володіння після його огляду в поліції до відвідування магазина через декілька хвилин, де він виявив його відсутність та згадав події, які цьому передували; саме та виключно ОСОБА_3 мав можливість довідатися пін-код доступу до банківського рахунку, оскільки був присутній при попередньому знятті грошей, а шляхом пошуку у настройках мобільного телефону, де він був записаний.
Також, звертає на себе увагу той факт, що ОСОБА_3 знімав грошові кошти з банкомату «Україна» з використанням викраденого мобільного телефону, а також дуже невеликий час, який було витрачено на 17 операцій щодо отримання готівки.
Питання вчинення будь-яких протиправних дій або причетності до них, без їх конкретизації, у відношенні потерпілого з боку невстановленого кола інших осіб, не є предметом даного судового розгляду.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що доводи ОСОБА_3 щодо непричетності до заволодіння телефоном потерпілого, а придбання мобільного телефону у невстановленої особи після викрадення грошей з банкомату є неспроможними.
Твердження ОСОБА_3 щодо фальсифікації доказів правоохоронцями та тиску на нього, суд вважає «прихованим мотивом» уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочини, оскільки відсутні об'єктивні переконливі докази порушення його прав, при цьому поведінка ОСОБА_3 навпаки не є добросовісною громадянською позицією, спрямованою на припиненні можливих протиправних дій інших осіб.
Судом не встановлено порушень КПК України під час досудового розслідування, які б були підставами для визнання досліджених доказів недопустимими.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Правова позиція ЄСПЛ щодо цього відображена, зокрема, у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує обставини та ступінь тяжкості злочинів, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 вчинив нетяжкі злочини, раніше судимий, характеризується посередньо.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відсутні.
Суд визнає обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України: рецидив злочинів.
Згідно з Військовим квитком (Серія НОМЕР_9), виданим 09 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 призваний у ЗСУ з 09.03.2022 року та зарахований до в/ч НОМЕР_1 , а 01.06.2022 року зарахований до в/ч НОМЕР_8 .
З 08.01.2023 року НКЧ №8 у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 (наказ №134-РС від 30.12.2022 року).
Під час судового розгляду отримана документально підтверджена інформація щодо особи ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 та 27.08.2022 року отримав травму пов'язану з проходженням військової служби.
Обираючи ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує, обставини, які пом'якшують покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який не визнав себе винним у вчиненому, раніше судимий, є військовослужбовцем, одружений, має на утриманні двох дітей: ОСОБА_10 , 2017 року народження, та ОСОБА_11 , 2014 року народження, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі,при цьому на підставі ч.1 ст.70 КК України суд застосовує принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
09.09.2020 року Шевченківським УП ГУНП у м. Києві до ЄРДР внесені відомості за №1202010510001131 за заявою ОСОБА_5 з первісною правовою кваліфікацією за ч.1 ст.190 КК України. В подальшому правова кваліфікації була змінена на ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України.
15.03.2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1202010510001131 від 09 вересня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України направлений до Шевченківського районного суду м. Києва відповідно до п.3 ч.2 ст.283 КПК України. Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався, оскільки він утримується в ДУ «Житомирська УВП №8».
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07.03.2023 року ОСОБА_3 оголошено в розшук та надано дозвіл на затримання з метою приводу до суду для вирішення питання про обрання йому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.06.2023 року до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В провадженні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області знаходиться кримінальне провадження №12020060050000745 та 08.10.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.3 ст.185, ч.3 ст.357 КК України, рішення у справі не прийнято.
У вказаному кримінальному провадженні ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.10.2020 року ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою (фактичне затримання 09.10.2020 року о 21:30 годині).
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 14 червня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , в зв'язку з чим він вважається таким, що підлягає звільненню з під варти.
14.06.2021 року ОСОБА_3 звільнений із слідчого ізоляторі при Державній установі «Житомирська установа виконання покарань №8» та вибув за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зарахувати у строк відбування покарання термін знаходження ОСОБА_3 під вартою у вказаних установах у зазначені періоди.
Статтями 22, 1166 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, у тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтями 23, 1167 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, майном або в інший спосіб. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_3 майнової шкоду в сумі 38000 гривень, підлягають задоволенню частково. Так, судом встановлено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 спричинена майнова шкода у сумі 36000 гривень, що підтверджено документально, в зв'язку з чим саме ця грошова сума підлягає стягненню з обвинуваченого на користь позивача.
Позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди, спричиненої злочином у сумі 2000 гривень, підлягають задоволенню, з урахуванням заволодіння грошовою сумою, яка є істотною для потерпілого, який був вимушений вживати додаткові заходи для організації свого життя.
Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст.124 КПК України, а саме: процесуальні витрати у зв'язку із залученням експерта у сумі 326,90 гривень підлягають стягнення з ОСОБА_3 (вартість товарознавчої експертизи №СЕ-19/111-20/57117-ТВ від 25.11.2020 року).
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним:
за ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
за ч.2 ст.190 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Строк покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 23 липня 2024 року.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» - до набрання вироку законної сили залишити без змін.
Зарахувати у строк відбування покарання термін знаходження ОСОБА_3 під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» у кримінальному провадженні №1202010510001131 з 28 червня 2023 року по 22 липня 2024 року, включно.
Зарахувати у строк відбування покарання термін знаходження ОСОБА_3 під вартою в слідчому ізоляторі при Державній установі «Житомирська установа виконання покарань №8» у кримінальному провадженні №12020060050000745 з 09 жовтня 2020 року по 14 червня 2021 року, включно.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у рахунок відшкодування майнової шкоди суму у розмірі 36000 гривень, у рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 2000 гривень, а всього 38000 (тридцять вісім тисяч) гривень.
Речові докази: 4 СD-R диски з файлами та відеозаписами, зберігати у справі.
Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати у зв'язку із залученням експерта в розмірі 326 (триста двадцять шість) гривень 90 копійок.
На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошенням може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва, а засудженим, що тримається під вартою, у той же строк з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_1