Справа № 304/1096/24 Провадження № 2-а/304/13/2024
11 липня 2024 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Ганька І. І.,
за участі секретаря судового засідання - Галас Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 304/1096/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1935838 від 17 квітня 2024 року,
позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з вищевказаною позовною заявою, яку мотивує тим, що 17 квітня 2024 року поліцейським відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капралом поліції Паустовським Костянтином Станіславовичем відносно нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1935838, згідно якої його піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн. Із вказаної постанови вбачається, що 17 квітня 2024 року о 19.59 год на автодорозі Перечин-Свалява-Липча він нібито керував транспортним засобом Volkswagen Golf 3 1.4 НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. З даною постановою він не згідний, вважає її незаконною та такою, що не відповідає дійсності та вимогам чинного законодавства з огляду на таке. Так, 17 квітня 2024 року його зупинили працівники поліції та на їх вимогу ним було надано, зокрема, посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 20 жовтня 2021 року ТСЦ 2141, з датою закінчення строку дії - 20 жовтня 2023 року. Побачивши його посвідчення водія, капрал поліції ОСОБА_2 заявив, що термін дії вказаного посвідчення водія сплив, а відтак нібито він керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, тобто ним допущено порушення Правил дорожнього руху. Він одразу ж заперечив та повідомив, що взагалі не вчинив будь-якого порушення Правил дорожнього руху, оскільки водійське посвідчення, у якого завершився термін дії, дійсне до завершення воєнного стану. Проте, не зважаючи на всі його заперечення, капрал поліції ОСОБА_2 все ж виніс відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1935838, згідно якої його піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн. Так, згідно з пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Положення № 340), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом. Відповідно до пункту 25-1 Положення № 340 обмін посвідчення водія, виданого особі вперше, після закінчення строку його дії проводиться без складення іспитів за умови вчинення особою протягом двох років з дня видачі такого посвідчення не більше двох адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та невчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України. Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 з наступними змінами, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На теперішній час дію воєнного стану продовжено. Відповідно до пп. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» від 03 березня 2022 року № 184, установлено, що у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився. Норми Постанови Кабінету Міністрів України № 184 від 03 березня 2022 року, з наступними змінами, є діючими на даний час, а тому він, який вперше отримав національне посвідчення водія, строк дії якого закінчився, допускається до керування транспортними засобами відповідної категорії. Крім цього звертає увагу суду на те, що у оскаржуваній постанові поліцейський обмежився зазначенням тільки «дорога Перечин Свалява Липча», тобто місце вчинення адміністративного правопорушення зазначене не чітко та не детально, тобто не є чітко ідентифікованим. З огляду на вищевикладене вважає, що у його діях взагалі відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Натомість поліцейський зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення ним порушення ПДР відповідними доказами. В той же час поліцейським ОСОБА_2 не надано жодних належних та допустимих доказів порушення ним вимог даних норм закону. Одночасно зазначає, що у порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП оскаржувана постанова не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). На підставі вищевикладеного просить постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1935838 від 17 квітня 2024 року, винесену поліцейським відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капралом поліції Паустовським К.С. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2024 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у Перечинському районному суді Закарпатської області у судовій справі № 304/1096/24 визначено суддю Ганька І.І.
Ухвалою судді Перечинського районного суду від 03 травня 2024 року прийнято подану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Восьмого травня 2024 року до суду за допомогою системи «Електронний Суд» надійшов відзив представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Чубелки О.Ю. на позовну заяву, у якому остання просить відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ГУНП в Закарпатській області про скасування постанови серії ЕНА № 1935838 від 17 квітня 2024 року в повному обсязі з огляду на наступне. Так, зокрема, відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ. Частиною другою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом. Обмеженим правом керування транспортним засобом є заборона перевищувати швидкість 70 кілометрів на годину. Під час перевірки посвідчення водія працівниками поліції було виявлено, що посвідчення водія позивача, яке видано йому вперше, закінчився строк дії 20 жовтня 2023 року. Вказана обставина не позбавляла особу права керування, а було підставою для заміни посвідчення. Дане питання врегульовано нормами постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 184. Однак, слід зауважити, що надання адміністративних послуг з державної реєстрації транспортних засобів та видачі посвідчення водія надаються сервісними центрами МВС. Тобто замовити обмін посвідчення водія в Україні можливо трьома способами: офлайн у будь-якому зручному сервісному центрі МВС або онлайн через Електронний кабінет водія чи застосунок Дія. Відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 165 було зупинено строки надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру. Однак, постановою КМУ від 08 серпня 2023 року № 828 було скасовано постанову КМУ № 165 від 28 лютого 2022 року, якою зупинено надання адміністративних послуг, а також що стосується обміну, заміни, виготовлення посвідчення водія. Крім того, заміна посвідчення водія визначені у відповідності до постанови КМУ від 25 березня 2023 року, що в період дії правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях: 1) обмін посвідчення водія та отримання його в разі заміни, втрати або викрадення здійснюється без подання до територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ відповідної медичної довідки встановленого зразка. Тобто обмін посвідчення водія також можна здійснити шляхом подачі заявки на заміну свого водійського через застосунок «ДІЯ». Замовити можна як фізичний пластиковий документ і забрати його у сервісному центрі МВС особисто, так і е-посвідчення, яке є виключно цифровим і дійсним на території України. Це передбачено нормами постанови КМУ від 08 серпня 2023 року № 833. Крім того вважає, що норми постанови КМУ № 184 від 03 березня 2023 року спрямовані на забезпечення прав на володіння транспортних засобів в умовах воєнного стану, коли неможливо забезпечити роботу сервісних центів МВС або завести чи виготовити бланки водійських посвідчень. Станом на сьогодні функціонування суб'єктів надання адміністративних послуг майже повністю відновлено, особливо на територіях, де не ведуться активні бойові дії. Отже, громадянине позбавлені можливості у реалізації права на звернення на отримання адміністративної послуги в умовах воєнного стану. В Закарпатській області на даний час немає перебоїв з роботою сервісних центрів МВС, проблем зі здачею, недостачею бланків для виготовлення водійських посвідчень. Також зазначає, що хоча прийняття даних постанов в період воєнного стану має вимушений характер, однак і має певний вплив на дорожній рух, тобто виникає у працівників поліції необхідність посилення контролю за дотриманням ПДР, додаткової перевірки достовірності документів (в тому числі посвідчення водія) строк дії яких закінчився з метою створення безпечних і комфортних умов для учасників руху. Отже, працівник поліції діяв в межах наданих повноважень і у спосіб, визначений чинним законодавством. Одночасно звертає увагу на те, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07 листопада 2015 року № 1395, а тому посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Штефаняк І.І. не з'явилися, однак останній подав заяву про проведення розгляду справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить такі задовольнити.
Представник Головного управління Національної поліції в Закарпатській області у судове засідання не з'явився, хоча про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд встановив, що 17 квітня 2024 року поліцейським відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області капралом поліції Паустовським Костянтином Станіславовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1935838, згідно якої цього ж дня о 19.59 год на автодорозі Перечин-Свалява-Липча Газа М.В. керував транспортним засобом Volkswagen Golf 3 1.4 НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, за що до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400 грн (а. с. 12-15).
Так, відповідно до п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частина 2 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно з пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 340), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом.
Посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, оформлений та виданий засобами Єдиного державного реєстру єдиної інформаційної системи МВС і виготовлений на бланку та/або в електронній формі, після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС.
Відповідно до пункту 25-1 Положення № 340 обмін посвідчення водія, виданого особі вперше, після закінчення строку його дії проводиться без складення іспитів за умови вчинення особою протягом двох років з дня видачі такого посвідчення не більше двох адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та невчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України.
Поряд з цим, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, стверджував, що у період дії воєнного стану особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб, який Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, та Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-IX, Указом від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-IX), Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до пп. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» від 03 березня 2022 року № 184, установлено, що у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.
Ключовим юридичним фактом, який зумовлює дію вказаної норми Постанови Кабінету Міністрів України № 184 від 03 березня 2022 року, є факт закінчення строку дії посвідчення водія України.
Суд встановив, що позивачу ОСОБА_1 20 жовтня 2021 року ТСЦ 2141 вперше видано посвідчення водія серії НОМЕР_2 , з датою закінчення строку дії - 20 жовтня 2023 року (а. с. 11). Тобто на момент винесення оскаржуваної постанови (17 квітня 2024 року) строк дії належного ОСОБА_1 посвідчення водія України закінчився.
Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 , який вперше отримав національне посвідчення водія, строк дії якого закінчився, у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану допускається до керування транспортними засобами відповідної категорії у відповідності до пп. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» від 03 березня 2022 року № 184, тому суд приходить до висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Що стосується зазначення відповідачем у відзиві на позов трьох способів замовлення обміну посвідчення водія в Україні, то таке, на думку суду, з урахуванням вищенаведених обставин, жодним чином не свідчить про правомірність оскаржуваної постанови.
Крім цього, як вбачається з оскаржуваної постанови, встановити місце вчинення правопорушення неможливо, таке у порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП не є чітко і зрозуміло зазначеним (а. с. 12).
З цього приводу суд наголошує, що не вправі самостійно доповнювати чи змінювати, на шкоду особі фабулу адміністративного правопорушення, викладену у постанові поліцейського; перекваліфіковувати дії, самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.
Таким чином, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення відповідачем вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення будь-якими доказами не спростовані, тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 605,60 грн.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 5, 19, 20, 73-74, 77-78, 90, 159 ч. 4, 194, 229, 241-246, 268, 286 КАС України, ст. ст. 122, 222, 251, 258, 283, 288 КУпАП, суд, -
позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1935838 від 17 квітня 2024 року - задовольнити повністю.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1935838, винесену поліцейським відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капралом поліції Паустовським Костянтином Станіславовичем 17 квітня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) гривень - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 286 КАС України, подається у письмовій формі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 40108913; місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 13.
Головуючий:Ганько І. І.