Справа № 707/1651/23
Провадження № 2/761/3597/2024
29 травня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.
за участю секретаря Яцишина А.О.
представника відповідача Шимка Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади на користь ОСОБА_2 - 383 970,30 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 120 000,00 грн. - моральної шкоди, 6523,70 грн. судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є власником автомобіля марки FORD ESCAPE 2013 року випуску, двигун 1,6, VIN НОМЕР_1 , білого кольору, номерний знак НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль ОСОБА_2 придбала за договором купівлі-продажу 29.09.2021 року та 02.10.2021 року зареєструвала його у Регіональному сервісному центрі МВС №1841 . 09.10.2022 автомобіль було викрадено, 18.10.2022 заяву про викрадення вказаного автомобіля зареєстровано Житомирським районним управлінням поліції ГУНП в Житомирській області за №49176. СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області порушено кримінальне провадження №12022060400002364 від 04.11.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України. Наразі Корольовським районним судом м.Житомира розглядається кримінальна справа №296/2792/23 по обвинуваченню ОСОБА_3 (особа, що вкрала автомобіль) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, по кримінальному провадженню №12022060400002364 від 04.11.2022 року.
У позовній заяві вказано, що 09.09.2022, у місті Дніпропетровську, між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 «укладено» договір комісії №6230/22/003698 про продаж транспортного засобу марки «Ford Escape», в кузові білого кольору, VIN НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 . Згідно Висновку судового експерта Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/106-22/13927-ПЧ від 27.12.2022 Підписи від імені ОСОБА_2 у графі «Комітент» договору комісії № 6230/22/1/003698 від 09.09.2022, виконані НЕ ОСОБА_2 , а іншою особою. Тобто ОСОБА_2 , як власник вказаного автомобіля Договір комісії не підписувала, та ніяким чином не відчужувала свій автомобіль. Позивач вказує, що не існує Жодного документа, який надавав би правд будь-кому продавати авто чи переоформляти право власності на автомобіль FORD ESCAPE 2013 року випуску, двигун 1,6, VIN НОМЕР_1 , білого кольору, номерний знак НОМЕР_2 . Однак, 13.10.2022 автомобіль перереєстровано на нового власника - ОСОБА_5 , на номерний знак НОМЕР_3 у сервісному центрі 7145 у м. Золотоноша Черкаської області. Перереєстрація відбулася за договором купівлі-продажу №6230/22/000212 від 10.09.2021, який укладений між ОСОБА_5 (покупцем) та ФОП ОСОБА_4 , яка діяла на підставі договору комісії № 6230/22/1/003698 від 09.09.2022. 14.10.2022 автомобіль був повторно перереєстрований на номерний знак НОМЕР_4 у сервісному центрі № НОМЕР_5 АДРЕСА_1 на нового власника - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ).
Позивачем вказано, що в матеріалах кримінального провадження є в наявності оригінали договору комісії №6230/22/003698 від 09.09.22 та договору купівлі-продажу №6230/22/000212 від 10.09.2021, який укладений між ОСОБА_5 (покупцем) та ФОП ОСОБА_4 , та на підставі яких була здійснена перереєстрація її транспортного засобу, однак нотаріально посвідченої довіреності, яка б надавала право ФОП ОСОБА_4 відчужувати її автомобіль та підставу/право ТСЦ МВС №7145 перереєструвати автомобіль, немає. Нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_2 на ім'я ФОП ОСОБА_4 , - не існує. Сервісний центр №7145 просто перереєстрував право власності на автомобіль позивачки на третіх осіб: - без присутності власника автомобіля - ОСОБА_2 , без нотаріально посвідченої довіреності власника автомобіля на ФОП ОСОБА_4 ; - на підставі Договору комісії, який навіть не посвідчений нотаріусом, та взагалі невідомо ким, де та коли був укладений та підписаний.
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що жодної нотаріально посвідченої довіреності від власника автомобіля на продаж авто працівники сервісного центру №7145 не вимагали, не перевіряли, та жодних документів на підставі яких можливе здійснення перереєстрації автомобіля позивача (заява власника авто І нотаріально посвідчена довіреність на представника власника) сервісний центр №7145 не мав, що підтверджено вказаними листами сервісного центру та є порушенням абзацу 1 п.8 Порядку №1388. Доводи Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Черкаській області (філія), які викладені у листах №31/23/-917 від 20.04.23 та №31/23/45-213 від 14.04.23 про те, що при проведенні перереєстрації транспортного засобу на підставі договорів комісії та купівлі-продажу, які наявні в переліку Порядку № 1388, працівниками СЦ №7145 у м.Золотоноша Черкаської області були дотримані вимоги Порядку № 1388 та Інструкції № 379, не можуть братися до уваги, оскільки вказані документи не є підставою для здійснення перереєстрації автомобіля та позбавлення її майна, вказані договори є лише документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, та і ті виявилися підробленими. Наявність цих договорів не можуть братися до уваги працівниками сервісного центру без надання нотаріально посвідченої довіреності власника авто, за наявності якого сервісний центр міг пересвідчитись у волевиявленні ОСОБА_2 відчужити свій автомобіль. Наявність в Єдиному державному реєстрі МВС інформації про складені договір комісії та договір купівлі-продажу не виключає їх підробки (що і було здійснено шахраями, що підтверджено висновком судового експерта). Саме для уникнення незаконної перереєстрації за підробленими документами законодавець передбачив єдину підставу для здійснення перереєстрації автомобіля - це наявність заяви від власника авто або нотаріально посвідченої довіреності на представника від власника авто, в разі відсутності власника авто.
У позовній заяві зазначено, що відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи №29223-25 від 28.02.23 р., яка була ініційована слідчим та виконана в межах кримінального провадження №12022060400002364 від 04.11.2022 , вартість безпідставно/протиправно перереєстрованого автомобіля становить 383970,30грн.
У зв'язку із чим, позивачем зазначено, що протизаконними діями Сервісного центру №7145 у м. Золотоноші Черкаської області, які полягають у незаконній перереєстрації транспортного засобу, який належить ОСОБА_2 , в наслідок яких її позбавлено права власності на власне майно, позивачу завдано матеріальної шкоди у розмірі 383970,30грн.
Окрім того, позивачем вказано, що внаслідок протиправних дій відповідача нею понесені значні моральні втрати, вона знаходиться в постійному стресі та переживаннях, які призвели до позбавлення нормального сну, вона позбавилась можливості пересування та вільного користування своїм авто, реалізації своїх звичок і бажань, які вона могла б реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів, відвідування та звернення до органів державної влади щоб добитися належного захисту своїх порушених прав вже тривалий час. Враховуючи присутність психологічно травмуючого фактору (неправомірних дій державних органів), користуючись принципами розумності та справедливості, розмір моральної шкоди на переконання ОСОБА_2 становить 120 000,00 грн.
У зв'язку з зазначеним, позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями. Розгляд справи вирішено проводити за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без виклику сторін по справі.
21.07.2023 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача Державної казначейської служби України у якому відповідач вказав, що заперечує проти задоволення позовної заяви. В обґрунтування відзиву вказано, що позивачем не доведено факт наявності шкоди, а також її виникнення внаслідок дій працівників відповідача,наявності шкоди та причинний зв'язко між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Факт розслідування правоохоронними органами кримінального провадження №12022060400002364 не є безумовною підставою відшкодування шкоди, оскільки неправомірність дій відповідача у судовому порядку не встановлена. Також зазначено, що у справі відсутні докази завдання розладу здоров'я позивача внаслідок душевних хвилювань та моральних страждань підтверджені відповідними медичними документами. Відповідачем Державною казначейською службою України також зазначено, що КПК України передбачає право позивача подати цивільний позов в кримінальному провадження, який може бути розглянутий судом в рамках відповідного кримінального провадження.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2023 року замінено - первісного відповідача Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Черкаській області на належного відповідача - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.09.2023 прийнято до розгляду вказану цивільну справу, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
02.08.2023 надійшов відзив Регіонального сервісного центр ГСЦ МВС в Черкаській області (філія ГСЦ МВС) у якому зазначено, що позовна заява задоволенню не підлягає у зв'язку із тим, що Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Черкаській області (філія ГСЦ МВС) є неналежним відповідачем.
09.08.2023 до суду надійшла відповідь позивача на відзив Регіонального сервісного центр ГСЦ МВС в Черкаській області (філія ГСЦ МВС) у якому викладено заперечення щодо аргументів викладених у відзиві.
17.11.2023 до суду надійшов відзиві відповідача Головного сервісного центру МВС у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказано, що проведення державної реєстрації транспортних засобів належить до функцій територіальних сервісних центрів МВС, які, зокрема, здійснюють заходи, пов'язані із перевіркою відомостей, що є підставою для здійснення такої реєстрації, у тому числі щодо відсутності будь-яких обтяжень. Укладені договори комісії та купівлі-продажу, які згідно Порядку № 1388 є достатньою підставою для здійснення перереєстрації транспортного засобу на нового власника, а також акт технічного стану транспортного засобу, акт огляду реалізованого транспортного засобу були надані адміністратору ТСЦ № 7145 разом із заявою ОСОБА_5 № 821746649 від 13 жовтня 2022 року для проведення реєстраційних дій. Також у вказаному відзиві зазначено, що встановлення факту підробки підпису Позивача в договору комісії від 09 вересня 2022 року № 6230/22/1/003698, згідно висновку судового експерта Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/106-22/13927-ПЧ від 27 грудня 2022 року, не може бути підставою для визнання незаконними дій працівників ТСЦ №7145 щодо проведення 13 жовтня 2022 року реєстраційних дій відносно автомобіля Ford Escape. Так, вказано, що відсутні будь-які підстави вважати, що дії працівників ТСЦ № 7145 були незаконними, або такими, що вчинені з порушенням вимог Законодавства, а як наслідок і такими, що призвели до завдання матеріальної шкоди позивачу. Окрім того, у відзиві вказано, що позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, понесені позивачем, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди на суму 120 000 грн. - відсутні.
27.10.2023 до суду надійшла відповідь позивача на відзив у якому позивачем викладено обставини аналогічні тим, що містяться у позові та просила задовольнити позову заяву у повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про місце, дату та час судового засідання повідомлялась належним чином до суду подала заяву у якій просила проводити розгляд справи без її участі за наявним в ній доказами.
В судовому засіданні представник відповідача Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ заперечувала щодо задоволення позову у повному обсязі.
Відповідача Державна казначейська служба України явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про місце, дату та час судового засідання повідомлялась належним чином.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані в матеріалах справи письмові докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦКУ шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів
При цьому, ст. 1174 ЦК України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, положеннями вказаної статті передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Відповідно до правового висновку викладеного в п. 5.9. та п. 5.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 920/715/17 статті 1173, 1174 ЦКУ є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦКУ.
Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 по справі № 925/1196/18.
Крім того, п. 6.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 по справі № 925/1196/18 визначено, що причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК під час прийняття рішення суд, зокрема, вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Отже, виключно на позивача покладається обов'язок доведення неправомірності дій працівників відповідача 1, наявності шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок 1388), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
ГСЦ МВС відповідно до пункту 1 розділу І Положення про ГСЦ МВС утворений як юридична особа публічного права та є міжрегіональним територіальним органом з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ. Відповідно до розділу II Положення одним з основних завдань ГСЦ МВС є забезпечення державного обліку зареєстрованих транспортних засобів, видача (обмін) посвідчень водія.
Наказом ГСЦ від 27 квітня 2020 року № 26 затверджено положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Черкаській області (філія ГСЦ МВС) та визначено, що регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Черкаській області (філія ГСЦ МВС) є відокремленим підрозділом ГСЦ МВС, утвореним на правах філії без статусу юридичної особи. Здійснення державної реєстрації транспортних засобів до завдань та функцій РСЦ не віднесено. Відповідно до функцій, визначених пунктом 1 розділу III Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Черкаській області (філія ГСЦ МВС), регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Черкаській області (філія ГСЦ МВС) здійснює організаційне забезпечення та контроль процесу реєстрації (перереєстрації, зняття з обліку) транспортних засобів, обміну та видачі посвідчень водія, обліку та зберігання документів, що є підставою для їх видачі (підпункт 15).
Згідно з Положенням про територіальний сервісний центр МВС, затвердженим наказом МВС України від 29 грудня 2015 року № 1646 (із відповідними змінами, внесеними згідно із наказами МВС України), територіальний сервісний центр (далі - ТСЦ МВС) є структурним підрозділом територіального органу МВС - регіонального сервісного центру МВС. До основних функцій ТСП МВС, зокрема належить проведення реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів з видачею свідоцтв про реєстрацію, тимчасових реєстраційних талонів та номерних знаків на транспортні засоби, здійснення обміну реєстраційних документів та номерних знаків на транспортні засоби, зняття з обліку зареєстрованих транспортних засобів.
Перевіряючи обставини справ, судом встановлено, що згідно із інформацією розміщеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів (далі - ЄДР ТЗ), щодо транспортного засобу FORD ESCAPE, 2013 року випуску, VIN НОМЕР_1 , білого кольору, встановлено:
-23 липня 2021 року вказаний транспортний засіб зареєстрований вперше за ОСОБА_7
-02 жовтня 2021 року здійснена перереєстрація на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.
-13 жовтня 2022 року здійснена перереєстрація на ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу.
-14 жовтня 2023 року здійснена перереєстрація на ОСОБА_6 на підставі договору укладеного в ТСЦ.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно форм власності та господарювання урегульовано Законом України «Про дорожній рух».
У статті 34 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлена Порядком 1188.
Сторонами не заперечується, що 13 жовтня 2022 року до ТСЦ № 7145 РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області звернулася гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для перереєстрації транспортного засобу - автомобіля марки «FORD ESCAPE», 2013 р.в., білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_1 .
Також встановлено, що для перереєстрації автомобіля марки «FORD ESCAPE», 2013 р.в., білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_1 громадянкою ОСОБА_5 надано:
- договір купівлі - продажу транспортного засобу від 10.09.2022 №6230/22/000212, укладеного із суб'єктом господарювання ФОП « ОСОБА_4 », який є комісіонером на підставі укладеного з власником ТЗ договору комісії від 09.09.2022 № 6230/22/003698;
- договір комісії транспортного засобу від 09.09.2022 № 6230/22/003698, а також акт огляду реалізованого ТЗ від 12.12.2018 № 5977/18/002293 та акт технічного стану ТЗ від 12.12.2018 № 002293, які складені у ФОП « ОСОБА_4 », свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 02.10.2021.
Разом з тим, позивачем не надано доказів, щодо оскарження чи скасування рішення про перереєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки «FORD ESCAPE», № кузова НОМЕР_1 , або докази визнання недійсності договору комісії від 09.09.2022 № 6230/22/003698 та договору купівлі - продажу транспортного засобу від 10.09.2022 №6230/22/000212, станом на час проведення реєстрації транспортного засобу.
Порядок № 1388 є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень (пункт 2 цього Порядку).
Відповідно до положень пункту 3 Порядку № 1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
Порядком № 1388 визначено обов'язок перевірки транспортних засобів під час проведення реєстраційних операцій за усіма наявними інформаційно-пошуковими базами.
Так, пунктом 15 Порядку № 1388 передбачено, що установлення відповідності конструкції вимогам правил та нормативів, а також записам у реєстраційних документах, перевірка відповідних документів та/або відомостей за Єдиним державним реєстром транспортних засобів. Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним Реєстром атестованих судових експертів, автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, банком даних Генерального секретаріату Інтерполу,» перевірка відомостей про обмеження відчуження за Державним реєстром обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також про задеклароване / зареєстроване місце проживання (перебування) за Єдиним державним демографічним реєстром (крім внутрішньо переміщених осіб, інформація щодо яких підтверджується даними з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб), відомостей про особу за Єдиним реєстром боржників, дійсності довіреності за Єдиним реєстром довіреностей, дійсності сертифіката відповідності за Державним реєстром сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації, та реєстром виданих сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання, що формується за повідомленнями уповноважених органів, і сертифікатів відповідності нових транспортних засобів, виданих виробником, документів, що підтверджують правомірність придбання, отримання, а також відомостей щодо митного оформлення транспортних засобів проводиться уповноваженими особами сервісного центру МВС. За результатами таких перевірок на заяві власника робиться відповідний напис, що засвідчується підписом уповноваженої особи сервісного центру МВС із зазначенням прізвищ.
З огляду на зазначене, проведення державної реєстрації транспортних засобів належить до функцій територіальних сервісних центрів МВС, які, зокрема, здійснюють заходи, пов'язані із перевіркою відомостей, що є підставою для здійснення такої реєстрації, у тому числі щодо відсутності будь-яких обтяжень.
Згідно з пунктом 8 Порядку 1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника, а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»).
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб'єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб'єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів особами, уповноваженими управляти таким майном; рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби; інші засвідчені та оформлені в установленому порядку документи, що підтверджують набуття, перехід та припинення права власності на транспортний засіб відповідно до закону.
З системного аналізу наведених правових норм чинного законодавства слідує, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Регіональні сервісні центр МВС проводить лише державну реєстрацію (перереєстрацію) та зняття з обліку транспортних засобів, а між позивачем та відповідачем не існує будь-яких цивільно-правових відносин, у зв'язку з чим сервісний центр не може бути особою, яка не визнає, порушує або оспорює право позивача на транспортний засіб.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 161/19385/19 від 21 січня 2021 року.
Таким чином, укладені договори комісії та купівлі-продажу, які згідно Порядку № 1388 є достатньою підставою для здійснення перереєстрації транспортного засобу на нового власника, а також акт технічного стану транспортного засобу, акт огляду реалізованого транспортного засобу були надані адміністратору ТСЦ № 7145 разом із заявою ОСОБА_5 № 821746649 від 13 жовтня 2022 року для проведення реєстраційних дій.
Доказів неправомірності/незаконності дій відповідача Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ при реєстрації транспортного засобу матеріали справи не містять і це не є предметом спору.
Суд, критично оцінює твердження позивача відносно особи, від імені якої має подаватися заява для проведення перереєстрації транспортного засобу придбаного на підставі договору комісії № 6230/22/003698 та договору купівлі-продажу від 10 вересня 2021 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , так, позивач зазначає, що відповідна заява має бути подана нею особисто або іншою особою, якій вона видала нотаріально посвідчену довіреність.
Чк уже було зазначено, пунктом 8 Порядку № 1388, в тому числі, визначено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу. Договір комісії, обов'язковість нотаріального посвідчення якого не встановлена законодавством, від 09 вересня 2022 року № 6230/22/003698 та в подальшому укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу від 10 вересня 2021 року став підставою для переходу права власності на автомобіль Ford Escape до ОСОБА_5 , отже перереєстрація транспортного засобу в такому випадку повинна відбуватися на підставі заяви нового власника, а не на підставі заяви позивача.
Пунктом 41 Порядку № 1388 забороняється перереєстрація на нового власника та зняття з обліку транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного або приватного виконавця.
При цьому, відомості за заявою позивача щодо викрадення автомобіля Ford Escape до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 04 листопада 2022 року. Таким чином, на момент проведення реєстраційних дій, 13 жовтня 2022 року вказана інформація про розшук такого транспортного засобу була відсутня в СДР ТЗ та інших реєстрах, та відповідно підстав для відмови в проведенні реєстраційний дій за вказаних обставин у адміністратора ТСЦ № 7145 не було.
Водночас, встановлення факту підробки підпису позивача в договору комісії від 09 вересня 2022 року № 6230/22/1/003698, згідно висновку судового експерта Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/106-22/13927-ПЧ від 27 грудня 2022 року, про що вказано позивачем у позовній заяві, не може бути підставою для визнання стягнення матеріальної і моральної шкоди внаслідок реєстраційних дій відносно автомобіля Ford Escape, оскільки вказаний факт підробки підпису встановлено в ході здійснення кримінального провадження № 12022060400002364 лише 27 грудня 2022 року, тобто після проведення реєстраційний дій щодо транспортного засобу.
Окрім того, регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Черкаській області (філія ГСЦ МВС) (далі - РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області) за скаргою позивача ОСОБА_2 було проведено службову перевірку за фактом можливої неправомірної перереєстрації автомобіля Ford Escape та складено висновок від 24 квітня 2023 року, яким дії працівників ТСЦ № 7145 визнано правомірними. Службовою перевіркою встановлено, що уповноваженою особою ТСЦ № 7145 при проведенні реєстрації автомобіля Ford Escape здійснено перевірку інформації про такий транспортний засіб з державних реєстрів, а також перевірено відомості з Єдиного державного реєстру МВС про договір комісії від 09 вересня 2022 року, які внесені в реєстр відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200.
При цьому, судова практика виходить із положення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору» (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, але й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України, визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України передбачено належність доказів належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсність обставини справи.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають знач для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріли справи не містять доказів встановлення неправомірних рішень/дій чи бездіяльності відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні обов'язкові елементи складу цивільного правопорушення, а саме: позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому шкоди відповідачем, протиправність поведінка відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та настанням тих негативних наслідків про які він вказує, що, як наслідок, вказує на відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення матеріальної шкоди в сумі 383 970,30 грн.
При цьому, суд вважає необхідне зазначити, що відповідно до абз. 4 ст. 40 Порядку 1388 Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується: - на підставі документів, що підтверджують установлення факту знищення, підробки або зміни ідентифікаційного номера транспортного засобу, номера двигуна або заміни без відповідного дозволу номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу; - на підставі відомостей про транспортний засіб, який під час здійснення його державної реєстрації (перереєстрації) або зняття з обліку перебував під дією обтяжень, або у разі подачі документів, інформація в яких не відповідає відомостям відповідних державних реєстрів; - у разі визнання недійсним правочину, на підставі якого проводилася державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортного засобу; - на підставі рішення суду; - у разі встановлення факту підроблення митних документів або нездійснення митного оформлення транспортного засобу.
Щодо стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.
Положеннями ч.ч.1-3 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктами 3 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як передбачено ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто, підставою для цивільної-правової відповідальності за завдання шкоди є одночасна наявність наступних елементів: заподіяння моральної шкоди позивачу, протиправність дій відповідача та наявність причинного зв'язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідача та вина останнього в її заподіянні.
Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами, як заподіяння йому моральної шкоди та протиправності дій відповідача, так і наявності причинного зв'язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідача.
З огляду на наведене, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах і вимоги про моральну шкоду є похідними від вимог про стягнення моральної шкоди в задоволення яких вже було відмовлено, - правові підстави для задоволення позову в частини стягнення моральної шкоди відсутні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Таким чином інші доводи позивача не впливають на вищевказані висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в межах заявлених позивачем вимог за вказаних в позові підстав.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачем не доведено одночасної наявності чотирьох умов, які б слугували підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, зокрема, неправомірності дій відповідача, наявності шкоди, вини заподіювача шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
При цьому, відповідно до правил ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв'язку із повною відмовою в позові.
На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 262-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.07.2024.
Суддя: