Справа № 143/988/23
10.07.2024 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Бойка А.В.,
з участю секретаря Шуваріної В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Погребище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Самородова Олена Петрівна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Погребищенської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з бабусею та дідусем, -
Встановив:
В провадженні Погребищенського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Самородова Олена Петрівна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Погребищенської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з бабусею та дідусем.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що07.06.2020 виконкомом Мончинської сільської ради Погребищенського району Вінницької області був зареєстрований шлюб між її дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , який рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 13.05.2022 був розірваний. Від цього шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати з матір'ю, однак досить часто залишалась у неї. 17.04.2023 до позивачки зателефонували сусіди ОСОБА_2 та повідомили, що її дочка - відповідачка ОСОБА_2 знаходиться у нетверезому стані та залишила свою малолітню дитину ОСОБА_5 саму без нагляду на АДРЕСА_1 . Після зазначеного дзвінка позивачка поїхала до м. Вінниця та забрала онуку до себе. Мати дитини лише через тиждень поцікавилася життям дочки. З того часу малолітня ОСОБА_5 постійно проживає разом із ними та повністю знаходиться на її з чоловіком утриманні. Батьки дитини життям дочки не цікавляться та повністю самоусунулися від виконання своїх батьківських обов'язків.
Посилаючись на вищевикладене, позивачка просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її бабою ОСОБА_1 та дідом ОСОБА_6 .
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 25.10.2023 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, справу призначено до підготовчого судового засідання. Відповідачам визначено строк для надання відзиву на позовну заяву. Витребувано у Служби у справах дітей Погребищенської міської ради висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з бабою ОСОБА_1 та дідом ОСОБА_6
15.01.2024 представник Служби у справах дітей надіслала до суду рішення виконавчого комітету Погребищенської міської ради від 11.01.2024 №21 «Про затвердження висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини» та копію вказаного висновку (а. с. 59-61).
Ухвалою суду від 10.04.2024 підготовче судове засідання закрито, а справа призначена до розгляду по суті.
В судове засідання позивач та її представник - адвокат Самородова О. П. не з'явилися, однак представник позивача направила до суду заяву у якій заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити та розглянути справу у відсутності позивачки та її представника (а. с. 123).
Представник Служба у справах дітей Погребищенської міської ради в судове засідання не з'явилася.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а. с. 90, 92, 117, 118). Заяв про розгляд справи без її участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився також, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно у встановленому порядку (а. с. 91, 105, 116, 118). Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши позиції позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Достовірно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є рідною матір'ю ОСОБА_7 .
07.06.2020 виконкомом Мончинської сільської ради Погребищенського району Вінницької області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 виданим 17.09.2020 виконкомом Мончинської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (а. с. 8).
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 13.05.2022 зазначений вище шлюб був розірваний. Після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилася проживати з матір'ю.
Зі змісту відповіді начальника Вінницького районного управління поліції ГУНП У Вінницькій області Віталія Курчика на адвокатський запит №С-77аз від 28.04.2023, вбачається, що згідно з відомостями, які містяться у Інформаційному порталі Національної поліції України, 17.04.2023 на телефон екстреного виклику поліції «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що її дочка неналежним чином здійснює догляд за дитиною віком 2,7 роки (а. с. 17).
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.07.2023 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП до штрафу у розмірі 850 грн., за те, що вона неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки, в результаті чого її малолітня дочка 17.04.2023 була залишена без нагляду по АДРЕСА_1 (а. с. 9, 12-13).
Як вбачається з довідки Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області від 18.04.2023 №11/30, малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 21).
Згідно з довідками Комунального закладу «Мончинський заклад дошкільної освіти» №18 від 17.09.2023 та №1 від 18.04.2023, з 17.10.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує вказаний заклад (а. с. 22).
З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого 12.04.2005 виконкомом Мончинської сільської ради Погребищенського району Вінницької області вбачається, що позивачка ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 (а. с. 10).
Згідно з характеристикою наданою старостою Мончинського старостинського округу за місцем проживання ОСОБА_6 характеризується позитивно, очолює місцеве підприємство, відповідальний керівник, хороший спеціаліст, серед жителів села користується авторитетом і повагою, є депутатом Погребищенської міської ради (а. с. 19).
ОСОБА_1 також характеризується позитивно, працює заступником директора СТОВ «Дніпро», за час роботи виявила себе як дисциплінований працівник, надійний помічник керівника та кваліфікований фахівець. За успіхи у трудовій діяльності неодноразово нагороджувалася грошовими преміями й почесними грамотами (а. с. 20).
Згідно з довідкою КП «Погребищенська центральна лікарня» №48, ОСОБА_1 протягом останніх п'яти років за допомогою до психіатра не зверталася (а. с. 18).
Як вбачається з Висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини, затвердженого рішенням виконавчого комітету Погребищенської міської ради №21 від 11.01.2024, малолітня ОСОБА_5 зареєстрована та фактично проживає у будинку з бабою ОСОБА_1 та дідом ОСОБА_6 . У будинку створені усі необхідні умови для проживання та вихання дитини: наявна побутова техніка, сучасні меблі, дитина має окрему кімнату, облаштоване місце для дозвілля, одяг відповідно віку та сезону. Батьки життям дитини не цікавляться, визначити місце їх фактичного проживання неможливо. Виходячи з викладеного, орган опіки та піклування виконавчого комітету міської ради вважає, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з бабою ОСОБА_1 та дідом ОСОБА_6 не буде суперечити інтересам малолітньої дитини (а.с. 60-61).
За приписами ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно з вимогами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
В ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
За приписами ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Разом з тим, частиною 3 ст. 161 СК України визначено, що якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
Відповідно до ст. 258 СК України баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Отже, правила ст. 258 СК України є загальними щодо права баби та/або діда на звернення до суду в разі порушення прав онуків, вказані положення наділяють бабу та діда певними правами законних представників малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків.
Відповідно до ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
Самозахист дитини - це, в першу чергу, фактичні дії батьків, баби та/або діда, які мають неюрисдикційний характер, спрямовані на фактичний захист порушеного права або загрози такого порушення, вчинені відповідно до чинного законодавства. Отже, якщо баба та/або дід вважають, що дитині (онуку) загрожує небезпека, вони вправі вчиняти дії, спрямовані на усунення загроз життю, здоров'ю дитини, припинення спілкуванню з особою, яка шкідливо (негативно) впливає на дитину тощо.
У разі звернення до суду з позовом на підставі правила, визначеного ч. 2 ст. 258 СК України, до спірних правовідносин потрібно враховувати, що вважається, що позов подано від імені такої дитини її представником та виключно в її інтересах у разі існування загрози порушення прав дитини або фактичного порушення її прав.
На переконання суду, у вказаній справі позивачка, яка є бабою малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталася з позовом в інтересах дитини з метою недопущення реального порушення прав малолітньої дитини, реалізувавши своє права на самозахист у контексті ст. 19 ЦК України. Встановлені обставини справи свідчать, що в даній справі позов подано в порядку ст. 258 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XII, в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18, викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 року, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 09.11.2020 року в справі № 487/7241/18, провадження № 61-22623св19, при визначенні місця проживання дитини суди повинні крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Таким чином, враховуючи, що малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у житловому будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , вважає його звичайним місцем свого проживання, позивачка повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається вихованням, слідкує за її розвитком та здоров'ям, нею створені найкращі умови для дитини, яка забезпечена усім необхідним для життя і розвитку, суд вважає, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з бабою та дідом, які є її близькими родичами, відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Таким чином, аналізуючи приведені докази та даючи їм оцінку, вирішуючи позов у межах заявлених вимог з урахуванням принципів розумності, справедливості, виваженості, пропорційності, виходячи з розумного балансу інтересів сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, що в першу чергу відповідатиме інтересам малолітньої дитини.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 282 ЦПК України, суд, -
Вирішив:
Позовні вимоги задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її бабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дідом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителями АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлено 19.07.2024.
Суддя