Справа № 143/194/24
18.07.2024 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Сича С.М.,
з участю секретаря Затоковенко Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 17 березня 2018 року.
Позов мотивовано тим, що 17 березня 2018 року вона уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_2 , який був зареєстрований виконкомом Саражинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області, актовий запис № 1.
Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Одруження з відповідачем виявилося невдалим. Протягом тривалого часу між сторонами не досягнуто порозуміння. Відмічається відсутність спільних поглядів на життя, різниця в підходах до створення сім'ї нормального психологічного клімату, вирішення нагальних сімейних та звичайних життєвих питань. Внаслідок цього між ними виникли вкрай напружені та ненормальні стосунки, вони стали чужими і їхній шлюб протягом тривалого періоду є формальним.
Позивачка намагалася зберегти сім'ю та шлюб, проте це позитивних наслідків не дало.
На даний час подружні відносини між ними припинено.
Таким чином, спільне проживання та збереження шлюбу неможливі.
Спорів щодо поділу майна, що є їхньою спільною власністю та місця проживання дитини немає.
Позивачка вважає, що подальше примусове спільне життя подружжя і формальне збереження шлюбу суперечило б її інтересам та було б порушенням добровільності шлюбу, а тому просить суд розірвати шлюб та стягнути сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу.
23.02.2024 суддею Погребищенсього районного суду Вінницької області ухвалено відкрити провадження у справі та розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 16 - 17).
18.07.2024 до канцелярії суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 , в якій він зазначає, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, проти розірвання шлюбу не заперечує (а.с. 38).
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що визнання відповідачем позову слід прийняти, а позов задовольнити, виходячи із наступного.
Так, за змістом ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
За правилами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Так, судом встановлено, що згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 17 березня 2018 року виконкомом Саражинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області, сторони 17 березня 2018 року зареєстрували шлюб у виконкомі Саражинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області, актовий запис № 1 (а.с. 5).
Позивачка та відповідач є батьками малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 20 липня 2018 року Погребищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 81 (а. с. 6).
Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього кодексу.
Згідно із ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно частини другої статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя i збереження шлюбу суперечили б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Згідно із ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні причини пред'явлення позову про розірвання шлюбу, встановивши, що сторони припинили подружні стосунки, шлюб фактично розпався, подальше спільне життя подружжя неможливе, а збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду із позовною заявою позивачкою згідно платіжної інструкції 0.0.3488928782.1 від 22.02.2024 сплачено судовий збір у розмірі 1212 грн. 00 коп. за вимогу про розірвання шлюбу (а. с. 3).
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до положень ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 року становить 3028 грн. 00 коп..
За подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму в сумі - 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то із нього на користь позивачки необхідно стягнути 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову 605 грн. 60 коп. (1211 грн.20 коп. : 50%).
Крім того, на підставі ч.1 ст.142 ЦПК України позивачці слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову.
Позивачка в позовній заяві також просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на правову допомогу.
За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається із доданих до позовної заяви, документів позивачка отримала від адвоката Царківського О.Ю. наступні послуги:
- консультація, складання позовної заяви, підготовка та оформлення додатків до неї (5 годин) -1500 грн. 00 коп.;
- опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини (2 години ) - 500 грн. 00 коп.
Як вбачається з положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з положеннями частин першої - п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).
На обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійно правничу допомогу суду було надано:
- опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 01.02.2024 (а.с. 7);
- договір про надання професійної правничої допомоги від 01.02.2024, укладеного між адвокатом Царківським О.Ю. та ОСОБА_1 (а.с. 8);
- ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АВ № 1110744 від 01.02.2024 року з якого вбачається, що правом представляти ОСОБА_5 у Погребищенському районному суді Вінницької області наділений адвокат Царківський Олександр Юрійович (а.с. 9);
- квитанція до прибуткового касового ордеру від 01.02.2024, виданої адвокатом Царківським О.Ю., з якої вбачається що ОСОБА_6 прийнято від ОСОБА_1 2000 грн. 00 коп. (а.с. 10).
Відповідач позовні вимоги визнав, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду, розрахунки, які свідчили б про неправильність витрат або про неналежність послуг адвоката, ним не заявлялось.
У справі № 910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи.
Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягають до відшкодування витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 279, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Прийняти визнання позову відповідачем ОСОБА_2 .
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 17 березня 2018 року виконкомом Саражинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області за актовим записом № 1, між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 - розірвати.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову за платіжною інструкцією 0.0.3488928782.1 від 22.02.2024, в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті правничої допомоги в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 22.07.2024.
Суддя