Справа № 171/653/23
Номер провадження 2/184/549/24
23 липня 2024 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Томаш В.І., за участю секретаря судового засідання - Михайлової Т.В., розглянувши м. Покров цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 24.08.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» первісний кредитор та ОСОБА_1 укладено кредитний Договір №15334-08 /2021, 06.08.2021 року між ТОВ «Кредитна Установа «Європейська кредитна група» первісний кредитор та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2264810535 /715154. Кредитні договора підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і були надіслані на номер моб.телефону Відповідача, про свідчить п. 7 Кредитних договорів, адреса, реквізити та підпис сторін. 18.02.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 18022022 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК» Інвеструм» передає ( відступає) ТОВ «ФК» ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК'ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК'Інвеструм» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу, Тов «ФК'ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 18 375 грн., з яких : - 5 000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 13 375, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 19.04.2022 року між ТОВ «Кредитна Установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК» ЄАПБ» укладено договір факторингу № 19042022 -Є у відповідності до якого ТОВ «КУ» Євреейська кредитна група» передає ( відступає) ТОВ «ФК» ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК'ЄАПБ» приймає належні ТОВ «КУ'Єврепейська кредитна група» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу, Тов «ФК'ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 16 000 грн., з яких : - 4 000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 12 000, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками; Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання по погашенню заборгованості, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 34 375, 00 грн. та судові витрати.
Справа надійшла до суду з Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю. Ухвалою суду від 11.03.2024 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
27.04.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача заперечує проти задоволення позову, а саме вказує на наступне, про відсутність підтвердження надання кредитних коштів відповідачу, Відповідно до змісту ч. 1 статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України та статей 76-81, 83 ЦПК України, кредитодавець має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. При обгрунтувані посилається на прктику ВП ВС щодо даних правовідносин. Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання сторонами кредитного договору, натомість в доданих до позову документах не міститься підтвердження надання ( перерахування) коштів на рахунок відповідача. Також вказує на стягнення заборгованості за процентами після спливу визначеного договором строку кредитування. Вказує, що Згідно правової позиції, викладеної у постанові ВП ВС від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12: «…(1.3) Щодо нарахування та стягнення відсотків від суми позики (кредиту) після спливу строку кредитування. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України , якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних. йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок збереження відсотків встановлюються договором. У випадку окремої іншої домовленості проценти сторінки виплачуються щомісяця до дня повернення. Отже, кредитор не може нараховувати проценти за кредитним договором після закінчення строку кредитування (після закінчення вказаної у кредитному договорі дати повного погашення кредиту) або у разі пред'явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту у порядку, передбаченому положеннями статті 1050 Цивільного кодексу. Також вказує, що згідно наданих документів, частина суми заборгованості за відсотками була нарахована вже після спливу визначеного договором строку кредитування та не підлягає стягненню.
Представник позивача надала відповідь на відзив де підтримує позовні вимоги в повному обсязі на наполягає на їх задоволенні, та виклала обґрунтування та заперечення щодо відзиву відповідача.
Представник відповідача надав заперечення щодо відповіді на відзив позивача, просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву та просив справу розглядати у його відсутність, на позовних вимогах наполягав.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з'явилися, подали заяву просили справу розглянути за їх відсутності.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.08.2021 року з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ») було укладено кредитний договір № 15334-08/2021. 06 серпня 2021 року з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА») було укладено кредитний договір № 2264810535/715154. Кредитні договори з позичальником укладено в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Відповідно до умов кожного кредитного договору, невід'ємною частиною договору є «Правила надання грошових коштів у позику (далі - Правила). Уклавши договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Первісних кредиторів та є в загальному доступі. Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б укладено. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 18.02.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 18022022 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК» Інвеструм» передає ( відступає) ТОВ «ФК» ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК'ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК'Інвеструм» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу, Тов «ФК'ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 18 375 грн., з яких : - 5 000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 13 375, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 19.04.2022 року між ТОВ «Кредитна Установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК» ЄАПБ» укладено договір факторингу № 19042022 -Є у відповідності до якого ТОВ «КУ» Євреейська кредитна група» передає ( відступає) ТОВ «ФК» ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК'ЄАПБ» приймає належні ТОВ «КУ'Єврепейська кредитна група» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу, Тов «ФК'ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 16 000 грн., з яких : - 4 000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 12 000, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками; Договори, укладені між Відповідачем та Первісним кредитором, Договори факторингу, укладені між Первісними кредиторами та ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються відповідно до умов укладеного договору. Щодо кредитного договору № 15334-08/2021: Відповідно до 1.1. Договорутовариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до 1.2. Договорукредит надається строком на 17 днів, тобто до 09.09.2021. Відповідно до п.п. 3.4.2. Договоруклієнт зобов'язаний своєчасно повернути Кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом в порядку, встановленому Договором. Відповідно до п.п. 4.3. Договоруу разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 1.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев'яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення Договору. Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування. Щодо кредитного договору № 2264810535/715154: Відповідно до п.п. 1.1. Договорутовариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000.00 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п.п. 1.2. Договорукредит надається строком на 30 днів, тобто до 04.09.2021.Відповідно до п.п. 3.4.2. Договоруклієнт зобов'язаний своєчасно повернути Кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом в порядку, встановленому Договором.Відповідно до п.п. 4.3. Договоруу разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 1.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев'яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення Договору. Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування. При цьому вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, станом на момент звернення до суду заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі становить 34 375, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Законом України «Про споживче кредитування» установлено таке: договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (п. 1 ч. 1 ст. 1);
споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1);
договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством);
примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит (ч. 1 ст. 13).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України, разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 12 ч.1 вищевказаної статті Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким чином, одноразовий ідентифікатор має наступні ознаки: наявність алфавітно - цифрової послідовності, оферта (заповнення Заявки на отримання позики) та акцепт (прийняття рішення про надання позики); реєстрація в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції (здійснюється шляхом заповнення заявки); можливість передачі такого ідентифікатора засобом зв'язку (СМС, електронна пошта, телефонний зв'язок).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правила щодо захисту прав споживачів у правовідносинах, що виникають із договору позики (на відповідний час Закони України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», відповідні положення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інші норми законодавства) застосовуються у правовідносинах, які виникають із договору позики, остільки, оскільки не суперечать правовій природі цих відносин, в тому числі, за участю фінансових установ. Тому позиція сторони відповідачки щодо застосування до спірних правовідносин правил, якими регулюється кредит, безпідставна і як така не підлягає врахуванню.
Дійсність кредитного Договору №15334-08 /2021 від 24.08.2021 року, кредитний договір № 2264810535 /715154 від 06.08.2021 року, правомірність яких презюмується і які є обов'язковими для виконання сторонами, ані в цілому, ані в певній частині ніким судовим порядком не оспорювалася, з огляду на правову природу цього правочину про застосування правил ч. 2 ст. 215 ч. 2, ч. 2 ст. 1055 ЦК України теж не йдеться.
Виходячи з наведеного, поза будь-яким обґрунтованим сумнівом слід констатувати, що Договір про споживчий кредит був сторонами укладений в електронній формі, був акцептований, підписаний відповідачем допустимим відповідно до закону та договору в цих відносинах електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який у подальшому не зберігається, позикодавцем була проведена процедура повної ідентифікації позичальника із заповненням відповідної заявки на його сайті, яка із вчиненням позичальником обов'язкових для нього дій лише й уможливлювала отримання тексту договору позики, його підписання та подальше реальне отримання коштів на свій банківський рахунок.
Виходячи з того, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження факту надання ОСОБА_1 позики за Договорами укладеними у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства, вимога про стягнення основного боргу (суми по договору) за кредитним договором № 15334-08/ 2021 від 24.08.2021 року у розмірі 5 000, 00 грн., та за кредитним договором № 2264810535/ 715154 від 06.08.2021 року у розмірі 4 000, 00 грн., є законною та обґрунтованою.
Щодо нарахування процентів судом встановлено наступне.
При вирішенні вимог щодо стягнення відсотків має значення строк виконання відповідного зобов'язання. Верховний Суд у постановах від 16.01.2018 у справі № 305/1133/15-ц, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц і в інших постановах сформулював правові позиції, за змістом яких, зокрема: стягнення процентів у розмірі, передбаченому договором, поза межами договору, в тому числі, з урахуванням зміни кредитором строку виконання основного зобов'язання, законом не передбачено; право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України; в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 Верховний Суд дійшов таких висновків: термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях; перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (п. 34);
відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема, положеннями ст. 1048 ЦК України щодо позики (сплата процентів на умовах, визначених договором позики, а в разі неврегульованості договором питання щодо розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ), ст.ст. 1054, 1057 ЦК України щодо кредиту (п. 35);
наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством; у цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 37);
оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні; тому застосування до спірних відносин положень частини 1 статті 1048 ЦК за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині (п.п. 24, 38, 39, 40);
стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, тому у разі прострочення виконання зобов'язання … нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК (п.п. 41, 42, 44).
У подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.03.2023 № 910/4518/16 підтвердила ці правові позиції, уточнила та розширила їх тлумачення, за змістом якого, зокрема: відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема, ст.ст. 1048, 1054, 1057 ЦК України;
наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством;
у цьому разі відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 78);
проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (п. 81);
зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку;
тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України (п. 84);
надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця (п. 87);
припис абзацу другого частини 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування;
право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 ст. 1050 ЦК України (п. 91);
боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом»;
установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати (п. 93);
оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (п. 96);
на період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування;
тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України;
натомість настає відповідальність боржника обов'язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п. 97);
боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України (п. 100);
підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів;
так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за ст. 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом (п. 101);
наслідки порушення грошового зобов'язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов'язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо (п. 102);
у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність обов'язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п. 103);
компенсаторний характер процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу);
такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності; на відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (п. 106);
на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом (п. 107);
зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі;
водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст. 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (п. 115);
твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання;
проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України (п. 116);
для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування; для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо; у разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п.п. 122, 128);
у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141).
Тож право кредитора на пред'явлення відповідних вимог не заперечується як таке, що, однак, не звільняє від обов'язку пред'явити позов із належних підстав, обґрунтувати та довести його належним процесуальним порядком. Лише в такому разі можуть мати місце законні підстави для задоволення відповідних вимог.
З підстав, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, ТОВ «ФК» «ЄАПБ» позов до ОСОБА_1 не пред'являло.
З огляду на викладене, позивач не виконав свого обов'язку доказування підстав і умов для стягнення заборгованості за відсотками визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, не подав відповідні докази суду, як це вимагається ч.ч. 2, 8 ст. 83, ч. 5 ст. 177 та іншими нормами ЦПК України, хоча перешкод у доказуванні не мав.
Відтак, в частині задоволення вимог позову про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором № 15334-08/2021 від 24.08.2021 року в сумі 11 250, 00 грн. слід відмовити, та за кредитним договором № 2264810535/715154 від 06.08.2021 року в сумі 9 000, 00 грн. - відмовити.
За встановлених обставин, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання по погашенню заборгованості : за Договором про надання фінансового кредиту № 15334-08/2021 від 24.08.2021 року, 7 125,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. кредиту та 2 125,00 грн. нарахованих відсотків (5 000,00 грн - сума кредиту х 2,5% на добу згідно п. 1.3 Кредитного договору = 125 грн./на добу; 125 грн./ на добу х 17 днів - строк кредитування згідно п. 1.2. Кредитного договору = 2 125,00 грн.).
За Договором про надання фінансового кредиту № 2264810535/715154 від 06.08.2021 року 7 000,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. кредиту та 3 000,00 грн. нарахованих відсотків (4 000,00 грн - сума кредиту х 2,5% на добу згідно п. 1.3 Кредитного договору = 100 грн./на добу; 100 грн./ на добу х 30 днів - строк кредитування згідно п. 1.2. Кредитного договору = 3 000,00 грн.), тому дана заборгованість підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (45%) в сумі 1 207, 80 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ - 35625014) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 15334-08/2021 від 24.08.2021 року, 7 125,00 грн., з яких: 5 000,00 грн., - сума заборгованості за основною сумою боргу, та 2 125,00 грн.- сума заборгованості за відсотками, за Договором про надання фінансового кредиту № 2264810535/715154 від 06.08.2021 року 7 000,00 грн., з яких: 4 000,00 грн., - сума заборгованості за основною сумою боргу, та 3 000,00 грн., - сума заборгованості за відсотками. Всього заборгованість за договорами у загальному розмірі : 14 125, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ - 35625014) судовий збір у розмірі 1 207, 80 грн.
В іншій частині - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш