Справа № 203/4716/21
Провадження № 3/0203/260/2022
25.01.2022 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Ханієва Ф.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Дніпровського РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої продавцем у «Закусочній», за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
16.12.2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з Дніпровського РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої продавцем у «Закусочній», за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
У судове засідання з'явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , яка визнала вину у вчинення адміністративного правопорушення та пояснила, що вона розуміла про відсутність у всіх відвідувачів сертифіката про результати вакцинування, проте вона продає їжу та не могла відмовити людям у її продажі. Сама вона є інвалідом 3 групи з дитинства та вакцинована проти COVID-19.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, доходить таких висновків.
Судом встановлено, що за відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення від 31.10.2021 року, серії ВАВ №467897, 31.10.2021 року о 10:30 годині за адресою: АДРЕСА_2 , в закусочній ОСОБА_1 здійснювала приймання відвідувачів у сфері торгівельного та побутового обслуговування населення без умови наявності у всіх учасників і відвідувачів, користувачів та організаторів заходу (співробітників закладу) негативного результату тестування на COVID-19 або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, міжнародного внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19, чим порушила постанову КМУ №1236 від 09.12.2020 року, а саме: пункти 3 - 5 пп. 4, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
За змістом протоколу, ОСОБА_1 відмовилась ознайомитись з протоколом у присутності двох понятих: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відмовилась отримувати примірник протоколу про адміністративне правопорушення.
У ході судового розгляду справи судом були досліджені також: рапорт від 31.10.2021 року, пояснення від 31.10.2021 року, копії фотокарток, копії протоколу про адміністративне правопорушення від 31.10.2021 року, постанови від 31.10.2021 року ГАБ №930806, виписки щодо ФОП ОСОБА_4 , рішення про державну реєстрацію від 23.12.2016 року ФОП ОСОБА_4 , ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями ФОП ОСОБА_4 , терміном дії до 09.02.2022 року.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 44-3 КУпАП (в редакції, чинній на момент вчинення правопорушення), порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (в редакції, чинній на момент вчинення правопорушення), карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Відповідно до положень ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (в редакції, чинній на момент вчинення правопорушення), особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Відповідно до пп. 4 п. 3-5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 641 від 22 липня 2020 року (в редакції, чинній на момент вчинення правопорушення), на території регіонів, на яких установлений «червоний» рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється:
1) приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос і закладів громадського харчування в аеропортах;
2) приймання відвідувачів у торговельно-розважальних центрах, крім приймання відвідувачів у закладах, визначених у підпункті 4 цього пункту, та центрах або пунктах вакцинації населення проти COVID-19;
3) приймання відвідувачів в інших закладах розважальної діяльності;
4) приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім:
приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які торгують товарами на торговельних площах, не менше 60 відсотків яких призначено для торгівлі продуктами харчування, пальним, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами гігієни та побутовою хімією, засобами зв'язку, друкованими засобами масової інформації, ветеринарними препаратами, кормами, насінням і садивним матеріалом (квітами, рослинами), добривами, засобами захисту рослин, без обмеження доступу відвідувачів до інших товарів, представлених в асортименті зазначених суб'єктів господарювання;
торговельної діяльності із здійсненням адресної доставки замовлень;
провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, діяльності операторів поштового зв'язку, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів (без зон харчування), діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, ремонту комп'ютерів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів, перукарень та салонів краси за попереднім записом;
виконання робіт із збирання і заготівлі відходів;
провадження діяльності з надання телекомунікаційних послуг. Приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність з надання телекомунікаційних послуг, здійснюється за попереднім записом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.07.2020 року, справа №463/1352/16-а, провадження №К/9901/21241/18, та в постанові від 20.05.2020 року, справа №524/5741/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
При цьому суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Також суд бере до уваги те, що рішеннях ЄСПЛ «Малофєєв проти Росії» та «Карелін проти Росії» Суд сформулював позицію, за якою у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що працівниками поліції не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 вимог пп. 4 п. 3-5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №641 від 22 липня 2020 року.
Так, зокрема, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, який провадить діяльність у сфері громадського харчування, або працює продавцем у закусочній, хоча до протоколу долучені копії правовстановлюючих документів щодо ФОП ОСОБА_4 . Також працівниками поліції не надано суду відеозаписів з місця події на підтвердження факту продажу ОСОБА_1 продуктів харчування у той день та час, що вказані у протоколі. Тобто в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , зокрема, судом не встановлено наявності суб'єкта правопорушення та об'єктивної сторони правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема відсутність складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд доходить висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ч. 1 ст. 44-3, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283-285 КУпАП, суд,
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої продавцем у «Закусочна», за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ф.М. Ханієва