Справа № 159/4242/24
Провадження № 3/159/2022/24
18 липня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі судді Чалого А.В. розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Ковельського РУП ГУНП у Волинській про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 972614, 26.06.2024 о 01 год 17 хв, ОСОБА_1 , повторно протягом року, був відсутній за місцем проживання в АДРЕСА_1 , чим порушив правила адміністративного нагляду, а саме п. 1 Ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області про встановлення адміністративного нагляду за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 187 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що в той час, коли приїхали працівники поліції, перебував за місцем свого проживання, проте до нього в квартиру працівники поліції не приходили. Допускає, що міг не чути приходу працівників поліції, оскільки міцно спав. Крім того, зазначив що за місцем його проживання розташовані три однотипні будинки барачного типу без нумерації, а тому працівники поліції могли помилитися адресою та зайти не в той будинок. Просить справу закрити.
Адвокат Махнюк О.І. в судовому засіданні просила суд провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.245 КУпроАП, завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. ст. 251 та 252 КУпАП регламентовано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається зі змісту протоколу серії ВАВ № 972614 від 26.06.2024 про вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 був відсутній за місцем проживання в АДРЕСА_1 о 01 год 17 хв 26.06.2024.
Проте, суд бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , даними в судовому засіданні, які пояснили, що ОСОБА_1 правил адміністративного нагляду не порушує, перебуває вдома з 22 год по 06 год, тяжко працює, а тому міг не чути приходу працівників поліції. Крім того, свідки підтвердили, що за місцем їх проживання розташовані три однотипні будинки барачного типу без нумерації, а тому працівники поліції могли помилитися адресою та зайти не в той будинок.
При оформленні матеріалів даної справи працівниками поліції не відібрано пояснення свідків правопорушення, не долучено відео чи фотофіксації правопорушення, не долучено інших письмових доказів.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та неспростовним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 216/5226/16-а (2-а/216/33/17).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Справа „Karelin v. Russia" від 20 вересня 2016 року). Оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення „поза розумним сумнівом", яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Таким чином, враховуючи положення ст. 62 Конституції України, відповідно до яких, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також відсутність в матеріалах адміністративної справи належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 протиправного діяння, суд приходить до висновку про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.187 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суд,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 187 КУпАП - закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
СуддяА. В. Чалий