Справа № 157/57/24
Провадження №2/157/154/24
22 липня 2024 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Кисляка Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 . В обґрунтування вимог зазначає, що шлюб було зареєстровано 16 грудня 2011 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Камінь-Каширського районного управління юстиції Волинської області, про що зроблено запис за № 126. Від шлюбу є дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 21 грудня 2023 року Камінь-Каширським районним судом видано судовий наказ (провадження № 2-н/157/122/23, справа № 157/2294/23) про стягнення з відповідача аліментів на її користь на утримання неповнолітньої дочки у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, щомісячно, починаючи з 18 грудня 2023 року. Шлюб з відповідачем фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, у зв'язку з чим вона на розірванні шлюбу наполягає.
Ухвалою судді від 15 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 просив зупинити провадження у справі і призначити максимальний строк для примирення 6 місяців, та в обґрунтування заперечення проти позову зазначив, що підстав для розірвання шлюбу фактично немає, а дружина лише повідомила суд про те, що шлюб припинив існування та подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, і тому вона наполягає на розірванні шлюбу. Зараз для усіх, під час війни, доволі скрутні часи. За відсутності достатніх коштів на утримання сім'ї, як він здогадується, дружина просто розчарувалася у ньому. Її віра у щасливе майбутнє з ним захиталася. Це украй складний відтинок у їхньому шлюбі, і визнає, що шлюб дійсно на межі розпаду. Більше того, дружина з дитиною полишили будинок його батьків, де вони увесь час проживали. Проте він не хоче втрачати Олену як дружину. Визнає, що як чоловік не зробив достатнього, аби сім'я залишалася міцною. Він здатен визнавати свої помилки і хоче мати шанс на їх виправлення. Попри певний розлад у відносинах, які переживають, мабуть, усі сімейні пари, їх шлюб ще має право на існування, відносини вони здатні налагодити. Дружина фактично не навела тих обставин, з яких перебування у шлюбі буде суперечити її власним інтересам. Разом з тим впевнений, що мають, як подружжя, докласти зусиль на подолання сімейних негараздів. Задоволення судом позовних вимог суперечитиме інтересам їхньої сім'ї загалом та кожного з них окремо. Суд, як він вважає, має обов'язково використати, на чому він наполягає, надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення, тим більше, що у них є спільна малолітня дитина.
У відповіді на відзив позивачка ОСОБА_1 просила відмовити у клопотанні відповідача про надання максимального строку для примирення, її позов задовольнити, та в обґрунтування своїх доводів зазначила, що відповідач у відзиві не зазначає про увесь обсяг набутого під час шлюбу майна, яке підлягає розподілу між ними, і ці обставини суперечать його словам про здатність визнавати помилки і бажання мати шанс на виправлення. Їх шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, через постійні конфлікти протягом останніх трьох років з відповідачем збереження шлюбу суперечить інтересам їхньої дитини, яке росте у конфліктному сімейному середовищі, що дуже негативно впливає на свідомість дочки, у зв'язку з чим вона наполягає на розірванні шлюбу.
Ухвалою суду від 14 лютого 2024 року за клопотанням відповідача ОСОБА_2 сторонам був наданий строк для примирення тривалістю два місяці, провадження у справі зупинено до закінчення зазначеного строку.
Ухвалою суду від 22 липня 2024 року провадження у справі поновлено.
Позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву, з якої вбачається, що вона просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, причину неявку не повідомив.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Статтею 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) з 16 грудня 2011 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 16 грудня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Камінь-Каширського районного управління юстиції Волинської області, актовий запис № 126 (а.с. 3).
Від шлюбу у сторін є дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторонам надавався достатній строк для примирення, однак вони не дійшли згоди щодо необхідності збереження сім'ї.
Як вбачається із змісту позовної заяви, подружжя сімейні відносини не підтримує, проживає окремо, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, у тому числі і після надання сторонам строку для примирення, і зберегти сім'ю не бажає.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що подальше збереження сім'ї сторін є недоцільним, оскільки суперечить інтересам позивачки, що має істотне значення, у зв'язку з чим шлюб належить розірвати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги про розірвання шлюбу задоволено, тому з відповідача на користь позивачки належить стягнути понесені останньою та документально підтверджені (а.с. 1) судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 16 грудня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Камінь-Каширського районного управління юстиції Волинської області, актовий запис № 126, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ), - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.
Головуючий: О.В. Антонюк