Провадження № 33/821/362/24 Справа № 703/5362/23 Категорія: ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Прилуцький В. О. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.
19 липня 2024 року Суддя Черкаського апеляційного суду Поєдинок І.А., за участю правопорушника ОСОБА_1 та захисника Бірюкова О.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.05.2024 року, якою -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень та одного року позбавлення права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 30 жовтня 2023 року о 00 год. 30 хв. по вул. Б. Хмельницького в м. Сміла керував ЗАЗ 110307 д.н.з.
НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей та обличчя). Від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та від проходження медичного огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння в лікарні відмовився у встановленому порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та п. 2.5 ПДР України, а саме: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Постановою судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.05.2024 року, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень та одного року позбавлення права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить:
Скасувати постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року та закрити провадження у справі.
Вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; в оскаржуваній постанові судом не надано оцінки та не відображено певні докази окремо та в сукупності, що потягло за собою необгрунтований висновок суду про винуватість ОСОБА_1 , та наявністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення. Також оскаржувана постанова не містить мотивів відхилення доводів ОСОБА_1 ..
Вказане свідчить про порушення судом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно положення ст. 33 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вважаю, що зазначена постанова судді суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Суддя районного суду вірно встановив фактичні обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 30 жовтня 2023 року о 00 год. 30 хв. по вул. Б. Хмельницького в м. Сміла керував ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей та обличчя). Від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та від проходження медичного огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння в лікарні відмовився у встановленому порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП,
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 186995 від 30.10.2023 року, де зазначено, що ОСОБА_1 30 жовтня 2023 року о 00 год. 30 хв. по вул. Б. Хмельницького в м. Сміла керував ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей та обличчя). Від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та від проходження медичного огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння в лікарні відмовився у встановленому порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП,(а.с.1);
- даними рапорту начальника СРПП ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Пшиничного С.В. від 30.10.2023 року, де зазначено, що 30.10.2023 року в м. Сміла по вул.. Богдана Хмельницького, 29, зупинено автомобіль ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння.(а.с.2);
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.10.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 , мав ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився.(а.с.3);
- даними письмових пояснень ОСОБА_1 від 30.10.2023 року, де зазначено, що 30.10.2023 року в м. Сміла по Богдана Хмельницького, 29, викотився на проїжджу частину автомобіль ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_2 , він сів за кермо, щоб припаркувати вказаний автомобіль.(а.с.4);
- даними відеозапису від 30.10.2023 року, щодо ОСОБА_1 з якого вбачаються обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.(а.с.6).
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини розцінюю як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини викладені в апеляційній скарзі не спростовують факт керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, відмови від проходження освідування у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо ОСОБА_1 у зв'язку з невідповідністю висновків судді фактичним обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права., є необґрунтованим та спростовуються даними відеозапису.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема його вина підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 186995 від 30.10.2023 року, даними рапорту начальника СРПП ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Пшиничного С.В. від 30.10.2023 року, даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.10.2023 року, даними письмових пояснень ОСОБА_1 від 30.10.2023 року, даними відеозапису від 30.10.2023 року, щодо ОСОБА_1 з якого вбачаються обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху України, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.5 ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доводи апелянта про нероз'яснення прав ОСОБА_1 є необґрунтованими, так як з адміністративного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 роз'ясненні його права, передбачені ст.. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Доводи апелянта про розбіжності в часі на бодікамерах, також є необґрунтованими.
Так, суд апеляційної інстанції вважає, що вказаний час - 00 год. 50 хв. узгоджується із відеозаписом події, яка мала місце 30.10.2023. З відеозапису цілком зрозуміло, що подія відноситься саме до цієї справи та відбулася саме в той день, час та за тих обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та уточнені поліцейським ОСОБА_2 . Якщо і мали місце незначні розбіжності у часі, то на послідовність подій вони не вплинули, та апеляційний суд не вбачає у цьому істотних порушень, які б могли призвести до безумовного скасування судового рішення.
З відеозапису наявного в матеріалах справи вбачається, що працівники поліції підійшовши до автомобілю ЗАЗ 110307 біля якого перебував ОСОБА_1 запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою технічного засобу або в медичному закладі на що він відмовився. ОСОБА_1 на запитання працівників поліції чому він відмовляється пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 повідомив, що автомобіль був припаркований на стоянці, однак викотився на проїжджу частину та для того щоб він не заважав проїзду інших автомобілів він сів за кермо та знову припаркував його на місце стоянки, однак зазначив, що він не керував транспортним засобом, оскільки проїхав буквально метри 2.
Під час оформлення працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було роз'яснено, що за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, передбачена адміністративна відповідальність та йому було запропоновано надати пояснення на що він погодився. Під час оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 пропонував працівникам поліції «вирішити питання без складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення».
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 надав пояснення, отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, самостійно здійснив напис про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння та поставив підписи. З відеозапису також вбачається, що жодних скарг на дії працівників поліції ОСОБА_1 не висловлював.
При перегляді відеозаписів істотних порушень з боку працівників поліції, які складали адміністративний матеріал, не встановлено.
Долучений до матеріалів справи відеозапис суд апеляційної інстанції визнає належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку, здійснений працівником поліції за допомогою наявних у нього технічних засобів та надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 маючи ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився. Факт відмови зафіксовано на відеозаписі, який долучено працівниками поліції до матеріалів справи.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відео наявне в матеріалах справи є допустимим та належним доказом.
Доводи апелянта, про те, що він не керував транспортним засобом, а лише перепаркував автомобіль, є необґрунтованими.
Так, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 самостійно вказує, що він під'їхав на автомобілі пару метрів на парковку та прибрав автомобіль з проїжджої частини.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена дослідженими під час судового розгляду справи доказами.
При накладенні стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції у відповідності до статей 33-35 КУпАП, вірно врахував всі обставини справи, врахував порушення ПДР України останнім, ступінь його вини, майновий стан, та призначив ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
За таких обставинах підстав для зміни чи скасування постанови судді від 20.05.2024 року, немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Постанову судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.05.2024 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Поєдинок