Справа № 545/3342/23 Номер провадження 22-ц/814/1758/24Головуючий у 1-й інстанції Путря О.Г. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
11 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.
імена (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 17 січня 2024 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 17 січня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню передано на розгляд до Октябрського районного суду м. Полтави за підсудністю.
Ухвала суду мотивована тим, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . Доказів того, що позивач в установленому законом порядку зареєструвала своє місце перебування/тимчасове проживання на території Полтавського району Полтавської області не надано, тому дана справа не підсудна Полтавському районному суду Полтавської області.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що довідкою виконавчого комітету Щербанівської сільської ради підтверджено факт проживання ОСОБА_1 без реєстрації в АДРЕСА_2 , тому, відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» дана адреса є місцем виконання виконавчого напису нотаріуса.
Таким чином, відповідно до вимог ч. 12 ст. 28 ЦПК України дана справа підсудна Полтавському районному суду Полтавської області.
Відзив на апеляційні скарги не надійшов.
Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 17 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд до Октябрського районного суду м. Полтави за підсудністю (а.с. 123-126).
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 2042 від 30.08.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12).
Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтави, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . Також зазначено, що відомості про те, що позивач в установленому законом порядку зареєструвала своє місце перебування/тимчасове проживання на території Полтавського району відсутні в матеріалах позову та не надані позивачем, жодних виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 58727900 на території Полтавського району Полтавської області виконавцем не здійснювалось.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Підстави та порядок передачі справи з одного суду до іншого визначено статтею 31 ЦПК України.
Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу (частина перша статті 31 ЦПК України).
Статтею 32 ЦПК України встановлена недопустимість між судами спорів про підсудність. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
У параграфі 3 глави 2 розділу ЦПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ, зокрема, встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача (стаття 27), підсудності справ за вибором позивача (стаття 28), правила виключної підсудності (стаття 30), підсудності справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя (стаття 26).
Положеннями статті 27 ЦПК України визначено загальні положення підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача.
Встановлена ст. 27 ЦПК України підсудність має характер загальних правил і стосується усіх цивільних позовів, за винятком тих, на які поширюються інші правила підсудності.
Цивільним процесуальним законодавством, зокрема, ст. 28 ЦПК України передбачено випадки альтернативної підсудності - підсудність справ за вибором позивача.
Стаття 28 ЦПК України містить перелік цивільних справ, в яких встановлена підсудність за вибором позивача. Тобто останньому надається право вибору підсудності залежно від категорії справи або за наявності інших зазначених у законі умов.
Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох вказаних в законі судів. Така процесуальна пільга встановлена законодавцем для позивачів у деяких категоріях справ з метою зробити судовий захист їх суб'єктивних прав більш зручним.
Предметом даного позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 12 статті 28 ЦПК України визначено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що за загальним правилом позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, нормами ЦПК України у справах за позовами про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, передбачена альтернативна підсудність, тобто позивач має право за своїм вибором звернутися з позовом до стягувача за його місцезнаходженням або за місцем виконання.
Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.
Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено місце виконання рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.
Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.
У пункті 37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 оскільки вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним з видів позасудового захисту прав кредитора, а безпосередньо виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», кредитор після вчинення нотаріусом виконавчого напису має право звернутися до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою примусового стягнення заборгованості за кредитом.
При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.
Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Аналогічний правовий висновок висвітлений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.10.2022 у справі № 743/1481/21.
Згідно із п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги стосуються захисту порушеного права споживача ОСОБА_1 , а також те, що в позові було викладено обставини порушення відповідачем і приватним нотаріусом споживчих правовідносин, тому позивачка має право звернутися до суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебуванням (ч. 5 ст. 28 ЦПК України).
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
Статтю 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» виключено на підставі Закону № 1871-IX від 05.11.2021, отже за станом на сьогодні законом не передбачений обов'язок особи зареєструвати своє тимчасове фактичне місце перебування, тому висновок судді суду першої інстанції про ненадання позивачкою доказів реєстрації свого фактичного місця перебування є помилковим.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 фактично мешкає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, ОСОБА_1 з урахуванням характера спірних правовідносин має право подавати позов за місцем свого перебування, а саме до Полтавського районного суду Полтавської області.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункти 3,4 частини першої статті 379 ЦПК України).
За наведених обставин, оскільки позивач при пред'явленні позову скористалася своїм правом вибору підсудності справи, дотримавшись при цьому правил територіальної підсудності, суд помилково вирішив питання про передачу даної справи на розгляд Октябрському районному суду м. Полтави, тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до Полтавського районного суду Полтавської області для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374 ч. 1 п. 6, 379 ч. 1 п. 4, 382, 383, 384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 17 січня 2024 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню направити до Полтавського районного суду Полтавської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді: С. Б. Бутенко
Г. Л. Карпушин