Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Коновалова В.М.,
суддів
Пошви Б.М. і Заголдного В.В.,
розглянула в судовому засіданні 15 листопада 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Сєвєродонецького міського суду Донецької області від 5 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 листопада 2006 року.
Вироком Сєвєродонецького міського суду Донецької області від 5 вересня 2006 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сєвєродонецька, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Цим вироком засуджено ОСОБА_2, яким судові рішення не оскаржено.
Постановлено стягнути судові витрати і вирішено питання речових доказів відповідно до КПК України.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він за попередньою змовою з ОСОБА_2 4 травня 2006 року, приблизно о 15год., перебуваючи в дворі АДРЕСА_1 сел. Боровське м. Сєвєродонецька, незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ-2101, НОМЕР_1, який належав ОСОБА_3.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 26 листопада 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення змінити, пом'якшити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Крім того, вказує на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме, що було порушено його право на захист, оскільки він не був присутнім при розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України суд зробив на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні.
Як убачається з матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанції всебічно та повно досліджено зібрані по справі докази, та давши їм належну оцінку в їх сукупності, суди дійшли обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину.
Суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляції засудженого ОСОБА_1, які є аналогічними доводам касаційної скарги, і не знайшов підстав для її задоволення. Рішення апеляційного суду відповідає матеріалам справи і є правильним.
Аналіз усіх доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України.
Посилання засудженого на те, що було порушено його право на захист, оскільки він не був присутнім при розгляді справи судом апеляційної інстанції, є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи засудженим ОСОБА_1 не заявлялося клопотання про виклик його у судове засідання на розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особи винуватого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Тому підстав для його пом'якшення, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія не вбачає.
Виходячи з наведеного, підстав для призначення справи до розгляду у касаційному порядку з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачає.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Коновалов В.М. Пошва Б.М. Заголдний В.В.