05.07.2024 Справа №607/14704/24 Провадження №6/607/152/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника ДВС ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі подання старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кацан Алли Борисівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 ,
Старший державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кацан А.Б. звернулася до суду з поданням, в якому просила обмежити в праві виїзду за межі України фізичну особу - боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до виконання зобов'язань, покладених на неї згідно виконавчого листа №461/10817/20 виданий 17.06.2021.
В обґрунтування подання зазначає, що на виконанні у Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження №66305260 з виконання виконавчого листа по справі №461/10817/20 виданого 17.06.2021 про стягнення з ОСОБА_2 в користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за основним боргом 207740,49 грн. та судовий збір в сумі 2101 грн. 29.07.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №385168208 від 02.07.2024 майно належне боржнику на праві власності відсутнє. Згідно відповіді на запит №212900449 від 02.07.2024 до Міністерства внутрішніх справ - відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Виконавцем здійснено вихід за адресою боржника, про що складено акт державного виконавця. Встановлено що перевірити майновий стан боржника неможливо, на стукіт ніхто не відчинив. Залишено виклик щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_2 на виклики не з'явилася, про причини неявки не повідомила виконавця. ОСОБА_2 не одержує доходи згідно відповіді на запит №212581965 від 28.06.2024 до Державної податкової служби України, кошти по рішенню суду не сплачує. На запит №212875955 від 02.07.2024 виконавця Державною прикордонною службою України повідомлено про те, що ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , неодноразово перетинала державний кордон України, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .
З огляду на наведене, державний виконавець вважає, що ОСОБА_2 навмисно не виконує рішення суду, не вживає жодних заходів щодо погашення заборгованості перед стягувачами, що стало підставою для звернення до суду з відповідним поданням.
Згідно із ч. 4 ст. 441 ЦПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
У судовому засіданні державний виконавець подання підтримала з підстав наведених в останньому, просить його задовольнити.
Суд, дослідивши матеріали подання, зазначає про таке.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.
З подання вбачається, що на виконанні у Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження №66305260 з виконання виконавчого листа по справі №461/10817/20 виданого 17.06.2021 про стягнення з ОСОБА_2 в користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за основним боргом 207740,49 грн. та судовий збір в сумі 2101 грн.
Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У справі «Soeringvs UK» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства.
Тобто, на державі лежить безпосередній обов'язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
Окрім того, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд.
У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Водночас, згідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Відповідно до ст.13 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Так, Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Пунктом 5 статті 6 вище вказаного Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України у випадках, зокрема, коли він: ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням має право, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п.1 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.
Отже, ухилення боржника від виконання судового рішення є обов'язковою обставиною для вирішення питання про обмеження його у праві виїзду за межі України, при цьому, оскільки державний виконавець ініціює відповідне подання та скеровує його до суду, саме на нього покладається обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу (посадової особи), тому, факт ухилення боржника від виконання рішення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.
Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмеження права особи на виїзд за межі України.
Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, обов'язковою обставиною, яка підлягає встановленню судом є факт умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань та доведення цього факту заявником в порядку, встановленому законодавством.
Також, у разі розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до вимог ст. 441 ЦПК України, доказуванню підлягають факти можливості виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.(ст. 76 ЦПК України).
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.
Відповідно до ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також, ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».
Сама по собі заборгованість за судовим рішенням не може свідчити про ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Так, відповідно до висловленої Верховним Судом України позиції щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 в'їзду та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі свідомі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Таким чином, обов'язковою умовою обмеження у праві виїзду за кордон можуть бути лише умисні дії боржника, направлені на ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом. Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють "необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів" не відповідає вимогам законодавства.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Як вбачається з матеріалів подання, державний виконавець, заявляючи вимогу про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 не обґрунтувала ухилення останньої від виконання своїх зобов'язань, адже не надала до суду жодного доказу, який би свідчив про свідоме злісне ухилення від виконання зобов'язань, а наявність лише самої заборгованості не є свідченням умисного ухилення особи від виконання рішення суду.
Також, при розгляді питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон необхідно враховувати той факт, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки вона пов'язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Судові рішення у зазначеній категорії справ мають бути постановлені з ретельним вивченням та обґрунтуванням наданих державним виконавцем доказів навмисного ухилення боржника від виконання рішення суду.
У матеріалах подання відсутні дані про те, що боржнику була вручена постанова про відкриття виконавчого провадження, про її обізнаність щодо виконання обов'язку погасити заборгованість, а також те, що обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон буде сприяти погашенню заборгованості перед стягувачем, у зв'язку з чим таке обмеження буде пропорційним меті його застосування (буде дотримано справедливий баланс між правами людини і публічним інтересом). При цьому, матеріали подання містять інформацію, що ОСОБА_2 протягом 2023-2024 року неодноразово перетинала державний кордон України, останній раз 02.03.2024 (в'їзд), що свідчить про недоцільність застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки остання перетинаючи кордон, поверталась до України.
З урахуванням викладеного та вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не вбачається, що не перешкоджає старшому державному виконавцю у разі надання необхідних доказів та зміни обставин повторно звернутися з відповідним поданням до суду.
Отже, враховуючи, що матеріали подання не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішеннями судів, суд дійшов висновку, що подання старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кацан Алли Борисівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.353,441 ЦПК України, суд,
У задоволені подання старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кацан Алли Борисівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 - відмовити.
Копію ухвали направити до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя В. Л. Дзюбич