01.07.2024 Справа №607/3503/24 Провадження №2-а/607/118/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сабатюк Наталія Петрівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
12.02.2024 засобами поштового зв'язку «Укрпошта» позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Сабатюк Н.П., надіслав на адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області позовну заяву до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення №61/92 від 02.02.2024 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП, закрити провадження по справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, 31.01.2024 щодо нього було складено протокол №60/88 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП, оскільки порушив вимоги абз.4. ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та підпункту 2 пункту 1 «Правил організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року зі змінами).
Зі слів представника ІНФОРМАЦІЯ_2 підставою вчинення даного правопорушення стало те, що позивач 26.12.2023 року не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до повістки, отриманої 25.12.2023 року. Проте, вказаної повістки він не отримував.
Прибувши у ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення йому надали копію розписки, де нібито наявний його підпис, про отримання повістки для уточнення військово-облікових даних, однак даний підпис на даній розписці не його, що підтверджується підписом у паспорті громадянина України, який кардинально відрізняється.
При цьому, як вбачається із копії розписки, також була пошкоджена печатка ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, у протоколі в графі “пояснення особи” позивач вказав «Я не прибув по повістці тому що цієї повістки я не бачив, не отримував, та не підписував. Я не знаю чий це підпис даній повістці. Якби я дійсно отримав цю повістку я б обов'язково прибув, так як зробив, ще у жовтні 2022 року, коли отримав повістку, своєї провини не визнаю».
Він обновив свої військово-облікові дані та перебуває на військовому обліку, що підтверджується наявністю відмітки про військовий облік про взяття на військовий облік від 27.10.2022 року у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , яке належить ОСОБА_1 .
Під час взяття на облік він повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 , що з 27 листопада 2021 року Керівним комітетом Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» призначений на посаду священнослужителя - служителем (дияконом) збору.
Тому, підстава згідно якої була винесена постанова про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП а саме: вимоги абз.4. ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та підпункту 2 пункту 1 «Правил організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних»(додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року зі змінами) є такою, що не відповідає дійсності оскільки свої військово-облікові дані він оновив у жовтні 2022 року, а також взятий на облік 27.10.2022.
З врахуванням вищенаведеного, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку із відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку, визначеному для розгляду окремої категорії термінових адміністративних справ, з урахуванням вимог параграфу 2 глави 11 КАС України.
20.03.2024 судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , із змісту якого вбачається, що відповідач позов не визнає та заперечує проти нього, оскільки відповідно до ««Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року зі змінами) призовники, військовозобов'язані та резервісти серед іншого повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (органів СБУ) на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (органів СБУ)), для взяття на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних.
25 грудня 2023 року Позивачу вручено повістку з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 26 грудня 2023 року на 09 год. 00хв.
Однак, Позивачем було проігноровано виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки у визначені дату та час останній не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
З підстав вищевикладеного 31 січня 2024 року, після того як працівниками Національної поліції було доставленого Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 210 КУпАП.
В той же день в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 розпочато розгляд справи, роз'яснено Позивачу, його права та обов'язки. У поясненнях Позивач зазначив, що не з'явився за викликом, бо вказаної повістки не підписував та не отримував.
Позивачем не наведено жодних аргументів на підтвердження того, що підпис на повістці і її корінці виконані не ним.
Проаналізувавши долучені до позовної заяви документи звертає увагу суду, що підписи Позивача на першій та третій сторінках паспорта громадянина України також візуально відрізняються, що не може свідчити про їх несправжність.
Відтак, заявлені позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 вважають безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а твердження Позивача про те, що «постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.01.2024р №61/88 протиправна» є безпідставними.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися. Представником позивача подано суду заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача. Зазначає, що вимоги позовної заяви підтримує та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання 01.07.2024 не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки. У попередньому судовому засіданні, 10.06.2024, представник відповідача пояснив, що надати на виконання ухвали суду від 15.05.2024 оригінал розписки, згідно якої ОСОБА_1 отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09 год. 00 хв. 26.12.2023, яку одержав 25.12.2023, не видається за можливе, оскільки у відповідача відсутній оригінал вказаного документу. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Установлено, що оскаржуваною постановою № 61/92 від 02 лютого 2024 року по справі про адміністративне правопорушення на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП. Позивач визнаний винним у тому, що ОСОБА_1 26.12.2023 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до повістки, отриманої 25.12.2023, чим порушив вимоги абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та підпункт 2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року і вчинив це в умовах особливого періоду.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч.5 ст.160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП установлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтями 33, 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Нормами ст. 72,73 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався Указами Президента України.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ визначено, що особливий період, період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 210 КУпАП призовники, військовозобов'язані, резервісти підлягають адміністративній відповідальності за порушення правил військового обліку.
Відповідальність за ч.2 ст.210 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (ч. 3 ст.22 Закону).
Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
За приписами ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Частиною 2 ст.277 КУпАП не передбачені спеціальні строки розгляду справ про правопорушення передбачені ст.210-1 КУпАП.
Аналіз наведених вище правових норм, дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210 КУпАП особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами, передбаченими ст.268 КУпАП.
При цьому, обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше, ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Суд враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших правна участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ст.210 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, в ході розгляду справи по суті позивач та представник позивача вказали, що позивач ОСОБА_1 не підписував повістки, виписаної на його ім'я та згідно якої він викликався до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09 год. 00 хв. 26.12.2023, яку одержав 25.12.2023.
З цих підстав, ухвалою суду від 15.05.2024 було постановлено витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 оригінал розписки, згідно якої ОСОБА_1 отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09 год. 00 хв. 26.12.2023, яку одержав 25.12.2023. Визнано явку представника ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання обов'язковою для надання пояснення з приводу обставин справи.
В ухвалі суду представнику відповідача роз'яснено наслідки неподання запитуваних судом доказів без поважних причин.
Натомість, відповідачем запитуваного документу суду надано не було.
Так, відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 , як суб'єктом владних повноважень, суду не надано жодних доказів на підтвердження повідомлення позивача про вручення йому повістки.
Таким чином, суд звертає особливу увагу на те, що належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримав у встановленому законом порядку повістку і не з'явився до ТЦК у зазначений у ній час, відповідачем суду не надано.
Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Для встановлення «обґрунтованості висунутого обвинувачення» у справі мають міститися достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою докази по усім епізодам обвинувачення, які в сукупності доводять винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини «поза розумним сумнівом».
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в даній адміністративній справі не надано до суду доказів, які спростовують наведені позивачем факти порушення порядку прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема, встановлення самого факту правопорушення.
Суд позбавлений права самостійно збирати докази у справі про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.
За змістом ч.3 ст.286 КАС України наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КУпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, суд приходить до переконання про недостатність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок їх бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 143, 241-246, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сабатюк Наталія Петрівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення №61/92 від 02.02.2024 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень - скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич