22 липня 2024 року
м. Київ
справа № 440/12540/23
адміністративне провадження № К/990/25911/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Панченко Олени Олександриівни на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці, в якому просила суд:
- визнати незаконними та скасувати пункти 1, 2, 5 наказу від 03 серпня 2023 року № 241-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді заступника начальника управління - начальника відділу контролю митної вартості управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Полтавської митниці з 08 серпня 2023 року;
- стягнути з Полтавської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за вирахуванням податків та обов'язкових платежів починаючи з 08 серпня 2023 року по день поновлення на посаді.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
04 липня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судові рішення, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 821/595/16, від 31 березня 2020 року у справі № 826/6148/16, від 11 червня 2020 року у справі № 826/19187/16, від 26 травня 2021 року у справі № 140/90/20, від 12 січня 2021 року у справі №753/9240/18, від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14, від 27 травня 2020 року у справі № 813/1715/16, від 24 липня 2020 у справі №816/654/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 у справі № 800/538/17 щодо застосування пункту 1 частини першої статті та частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 4 частини першої статті 83 цього Закону.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень у цій справі вбачається, що суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, оскільки дійшли висновку, що ОСОБА_1 була призначена без конкурсного відбору у період дії воєнного стану, тому, як зазначили суди, переведення на іншу посаду не могло бути реалізовано в силу приписів частини п'ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", у зв'язку з дією на території України правового режиму воєнного стану.
Суди попередніх інстанцій наголосили, що при конкуренції норм права абзацу 2 частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" та частини п'ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", застосуванню підлягають норми частини п'ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", як спеціальної у спірних правовідносинах у період дії воєнного стану.
Отже, суд апеляційної інстанції не застосовував приписи статті 87 Закону України «Про державну службу».
Верховний Суд звертає увагу, що в касаційній скарзі представник позивача посилається на висновки Верховного Суду, які викладені у справах за період з 2018-2021 роках, тобто у справах, в яких спірні правовідносини склалися без урахування введення та дії воєнного стану в Україні через його відсутність на той момент, а відповідно і за іншого правового регулювання.
В касаційній скарзі не міститься жодного обґрунтування подібності правовідносин у цій справі та у справах, на які скаржник посилається, що з огляду на це, не може вважатися належним обґрунтуванням касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відтак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Панченко Олени Олександриівни на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяС.А. Уханенко