22 липня 2024 року
м. Київ
справа №761/940/22
адміністративне провадження № К/990/26124/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Прокопенка О.Б.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі №761/940/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними і скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2023 року зазначений адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направити (вручити) ОСОБА_1 копію постанови від 06 грудня 2021 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2023 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог. У цій частині ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування індивідуальних рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Рубель І.В. щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 06 грудня 2021 року. Визнано протиправною триваючу бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Рубель І.В., а саме до 06 грудня 2021 року, у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, яка полягає у невчиненні, передбачених п.п. 1, 3, 14, 16, 18, 19 частити третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» при тривалому невиконанні боржником рішення суду і приписів статті 121 Земельного кодексу України. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2023 року залишено без змін.
05 липня 2024 року Міністерство юстиції України через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 761/940/22.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України (в чинній редакції) суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судове рішення, прийняте за правилами статті 287 КАС України, скаржник зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховний Суд зазначає, що питання права, які мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Отже, перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що зміст ухваленого у цій справі судового рішення та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики. Відтак підстав для відкриття касаційного провадження немає.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 761/940/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко