22 липня 2024 року
м. Київ
справа № 280/768/24
адміністративне провадження № К/990/24617/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі №280/768/24 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо невиконання Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 в частині встановлення та виплати ОСОБА_1 заробітної плати з 02 листопада 2023 року у загальній сумі 87840,00 грн, яка складається з окладу на посаді начальника відділу у сумі 58560,00 грн та щомісячної надбавки за вислугу років у сумі 29280,00 грн;
- зобов'язати Запорізьку обласну прокуратуру встановити та виплачувати ОСОБА_1 з 02 листопада 2023 року заробітну плату у загальній сумі 87840,00 грн, яка складається з окладу на посаді начальника відділу у сумі 58560,00 грн та щомісячної надбавки за вислугу років у сумі 29280,00 грн, а також інші виплати передбачені Розділом IX Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо невиконання рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 в частині ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 заробітної плати, розрахованої відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» без урахування (окладу на посаді начальника відділу та щомісячної надбавки за вислугу років) та інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру», за період з 02 листопада 2023 року по 27 лютого 2024 року;
- зобов'язати Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі заробітну плату, розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням окладу на посаді начальника відділу та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру» за період з 02 листопада 2023 року по 27 лютого 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
26 червня 2024 року до Суду надійшла касаційна скарга Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду ід 27 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі №280/768/24.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Радишевська О.Р. з 11 по 19 липня 2024 року перебувала у відпустці.
Вирішення питання про відкриття касаційного провадження за цією скаргою вирішується після виходу судді Радишевської О.Р. з відпустки.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №8-р (II)/2023 та листа-роз'яснення Офісу Генерального прокурора від 12 жовтня 2023 року №21-2139 вих-503окв-23.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т. і), а також зазначення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проте, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник, вказавши норму права, яку на його думку, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтував належним чином, як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника з рішенням судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
З огляду на зазначене, клопотання скаржника про зупинення виконання судових рішень Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі №280/768/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя О.Р. Радишевська