22 липня 2024 року
м. Київ
справа №520/27106/23
адміністративне провадження № К/990/25575/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), яка полягає у не оформленні встановленим порядком документів відносно ОСОБА_1 , передбачених пунктом 4 наказу Адміністрації Держпрнкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ "Про реазлізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" і пунктом 3 наказу Адміністрації Держпрнкордонслужби від 09 грудня 2022 року №628/8/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", їх неподання до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), для призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі на місяць до 100000,00 грн. за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених з 28 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 24 листопада 2022 року з 04 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року на території Чернігівської області, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за 86 днів, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в редакції згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року №1066, чинною на момент виникнення спірних правовідносин;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 , підготувати перелік документів передбачених пунктом 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", та пунктом 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби 09 грудня 2022 року №628/8/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" надати їх до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) для призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за 86 днів участі у бойових діях у пропорційному розмірі на місяць до 100000,00 грн. за період з 28 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 24 листопада 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року на території Чернігівської області, за формою, визначеною наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", а також наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №628/8/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168";
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному розмірі на місяць до 100000,00 грн. пропорційно за 86 днів участі у бойових діях на території Чернігівської області за період з 28 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 24 листопада 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року, протягом службового відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) з 28 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року у відповідності до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в редакції згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року №1066, чинної на момент виникнення спірних правовідносин;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , нарахувати та виплатити додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100000.00 грн. на місяць ОСОБА_1 пропорційно за 86 днів участі у бойових діях у період з 28 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 24 листопада 2022 року, з 04 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року на території Чернігівської області під час службового відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в редакції згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року №1066, чинної на момент виникнення спірних правовідносин.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року по справі №520/27106/23 скасовано.
Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нерозгляду рапортів начальника відділу прикордонної служби №2 підполковника ОСОБА_2 від 01.11.2022 року, від 01.12.2022 року, від 01.01.2023 року та від 01.02.2023 року в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2022 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) розглянути рапорти начальника відділу прикордонної служби №2 підполковника ОСОБА_2 від 01.11.2022 року, від 01.12.2022 року, від 01.01.2023 року та від 01.02.2023 року в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 70000 грн на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2022 року та прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
02 липня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року вирішено здійснювати розгляд справи №520/27106/23 за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Верховний Суд зауважує, що доведення зазначених виняткових обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Вживання законодавцем слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, скаржником не наведено. Суб'єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб'єкта правозастосування, не обов'язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики.
За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Суд вважає, що наведені заявником у касаційні скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак О.А. Губська