22 липня 2024 року
м. Київ
справа № 360/1470/23
адміністративне провадження № К/990/23395/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі № 360/1470/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому, з урахуванням уточнення, просила:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток а саме: за 2015 рік - 3 календарних днів чергової оплачуваної відпустки, за 2016 рік - 13 календарних днів чергової оплачуваної відпустки, за 2021 рік - 30 календарних днів чергової оплачуваної відпустки, за 2022 рік - 45 календарних днів чергової оплачуваної відпустки, 2023 рік - 8 днів чергової оплачуваної відпустки та за 2015 рік, 2016 рік, 2019 рік, 2022 рік, 2023 рік - додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення (заробітної плати), як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток а саме: за 2015 рік - 3 календарних днів чергової оплачуваної відпустки, за 2016 рік - 13 календарних днів чергової оплачуваної відпустки, за 2021 рік - 30 календарних днів чергової оплачуваної відпустки, за 2022 рік - 45 календарних днів чергової оплачуваної відпустки, 2023 рік - 8 днів чергової оплачуваної відпустки та за 2015 рік, 2016 рік, 2019 рік, 2022 рік, 2023 рік - додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення (заробітної плати), як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015, 2016, 2021, 2022 роки у загальній кількості 91 доба, та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2019, 2022 роки у загальній кількості 56 діб. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015, 2016, 2021, 2022 роки у загальній кількості 91 доба та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2019, 2022 роки у загальній кількості 56 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Національної поліції України 28.02.2023. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, 18 червня 2024 року відповідач подав касаційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у ній не викладені підстави з посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Скаржник по тексту касаційної скарги зазначає про постанови Верховного Суду, однак такі посилання робить без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Також в обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, про наявність виключних обставин, наведених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Водночас посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
В загальному доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі № 360/1470/23 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.А. Губська