П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/16172/23
Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,
повний текст судового рішення
складено 12.10.2023, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів - Димерлія О.О., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» до Одеської митниці про визнання противоправним та скасування рішення, -
У липні 2023 року ТОВ «КРУПЯНИЙ ДВІР» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000284/1 від 29.03.2023 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.01.2023 між позивачем (покупець) та Компанією TOUMІ FOODS AND PRODUCT CO., LTD (продавець) укладений контракт №ІМР-10/01/2023, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується постачати та передавати у власність покупця бакалійну продукцію тайського походження, іменовану надалі «товар», а покупець зобов'язується прийняти і оплачувати товар.
29.03.2023 року в межах вказаного контракту, у зв'язку з імпортуванням на митну територію України товару, а саме: «товар №1 - «Рис лущений (коричневий) довгозерний із співвідношенням довжини і ширини 3 або більше: 5% BROWN THAI LONG GRAIN RICE, врожай 2023р., без ГМО, для продовольчих цілей (ДСТУ 6292-93), не в первинній упаковці, розфасований у поліпропіленові мішки по 25 кг., не для роздрібної торгівлі, для подальшого розфасування. Всього 48000 кг. Країна виробництва: TH Виробник: TOUMI FOODS AND PRODUCT CO., LTD Торгівельна марка: «КРУП'ЯНИЙ ДВІР», «Рис лущений (коричневий) довгозерний із співвідношенням довжини і ширини 3 або більше: 5% RED THAI LONG GRAIN RICE, врожай 2023р., без ГМО для продовольчих цілей (ДСТУ 6292-93), не в первинній упаковці, розфасований у поліпропіленові мішки по 25 кг., не для роздрібної торгівлі, для подальшого розфасування. Всього 2000 кг. Країна виробництва: TH Виробник: TOUMI FOODS AND PRODUCT CO., LTD Торгівельна марка: КРУП'ЯНИЙ ДВІР», позивач звернувся до відповідача із митною декларацією № 23UA500500010233U0 від 29.03.2023р.
Разом із митною декларацією позивач надав наступні документи:
- пакувальний лист №б/н від 26.01.23р.; пакувальний лист №б/н від 26.01.23р.; рахунок-фактура (iнвойс) №TFPE2300125-1KRD001(A) від 26.01.23р.; рахунок-фактура (iнвойс) №TFPE2300125-1KRD001(B) від 26.01.23р.; коносамент №THD1023343 від 12.02.23р.; автотранспортна накладна CMR №б/н від 21.03.23р.; автотранспортна накладна №б/н від 21.03.23р.; фітосанітарний сертифікат №TH6602016937 від 17.02.23р.; фітосанітарний сертифікат №TH6602016940 від 17.02.23р.; сертифікат про походження товару №THTCCCO230023119 від 17.02.23р.; сертифікат про походження товару №THTCCCO230023132 від 17.02.23р.; банківський платіжний документ, що стосується товару №б/Н від 02.03.23р.; банківський платіжний документ, що стосується товару №б/Н від 19.01.23р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №78 від 20.03.23р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №859/1 від 20.03.23р.; виписка з бухгалтерської документації №б/Н від 16.03.23р.; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №9/01 09.01.23р.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №20-44/03-2023 від 24.03.23р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 10.01.23р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 10.01.23р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Specification №1 від 10.01.23р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №IMP-10/01/2023 від 10.01.23р.; договір (контракт) про перевезення №2145 від 21.12.21р.; заява Non GMO №б/Н від 17.02.23р.; інформація про позитивні результати контролю №9726113 від 27.03.23р.; лист продавця Credit note №CR/001 від 30.01.23р. нealth cert. №0266-05494 від 17.02.23р.; нealth cert. №0266-05519 від 17.02.23р.; копія митної декларації країни відправлення №A006 1-6602-08452 від 06.02.23р.
29.03.2023 року відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000284/1, у п.33 якого зазначено:
1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі -МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.2.2 Specification №1 від 10.01.2023р. до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.01.2023р. №IMP- 10/01/2023 ціна за товар включає упаковку та маркування товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) згідно наданих рахунків-фактур (інвойсів) від 26.01.2023р. №TFPE2300125- 1KRD001(A)TFPE2300125-1KRD001(B), передбачена 100% передоплата. В наданих до митного оформлення банківських платіжних дорученнях 19.01.2023р. № б/н, та 02.03.2023р. №б/н відсутня інформація про інвойси, що унеможливлює ідентифікувати зовнішньоекономічну операцію;
3) з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення даним СЗЕД є більшим та становить по товару №1 - 1,7680 дол.США/кг нетто (МД від 05.08.2022р. №UA500500/2022/026091), ніж заявлено декларантом 0,6789 дол. США/кг нетто; по товару №2 - 1,7680 дол. США/кг нетто (МД від 05.08.2022р. №UA500500/2022/026091, ніж заявлено декларантом 1,1539 дол. США/кг нетто.
Також, відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000586.
Вважаючи протиправним вказане рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.
Суд також зазначив, що порядок і умови здійснених платежів цілком відповідають умовам оплати вказаним у контракті та інвойсі, а також містять всю необхідну інформацію для ототожнення здійснених платежів з поставкою товару за митною декларацією.
Окрім того, суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Положеннями ч.3 ст.318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З вищенаведених правових норм вбачається, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.
При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання митного органу у спірному рішенні на те, що згідно з згідно п.2.2 Specification №1 від 10.01.2023р. до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.01.2023р. № IMP- 10/01/2023 ціна за товар включає упаковку та маркування товару, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, враховуючи наступне.
Так, згідно з п.п.2.1., 2.4. контракту №ІМР-10/01/2023 від 10.01.2023р. ціна товару вказана в специфікаціях та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього контракту. До вартості товару включено: вартість продукту, вартість упаковки, проведених експертиз, отримання сертифікатів та документів, підтверджувальних якість товару, документів для митного оформлення товару на експорт. Відповідно п.п.6.2., 6.4. вказаного контракту сторонами узгоджено, що упаковка товару повинна відповідати стандартам і нормам для даного виду товару і забезпечувати його збереження при зберіганні, транспортуванні та перевантаженні. Крім того, у п.п.1.3., 1.4. контракту вказано точні відомості щодо пакування, зокрема: упаковка -оригінальні ПП мішки, вагою нетто 25 кг (вага продукта без урахування ваги мішка). Відхилення ваги нетто на момент остаточного прийому товару на складі Покупця не дозволяється. Щільність мішка: не менше 90 г/ м2. Розмір транспортної етикетки: довжина 5 дюймів, ширина 4 дюйма.
Згідно з п.2.2 специфікації №1 від 10.01.2023р. до контракту від 10.01.2023р. № IMP- 10/01/2023 ціна за товар включає упаковку та маркування товару. Наведена інформація також вказана у інвойсах, зокрема у графі «Пакування зазначено вагу - 25 кг, матеріал упаковки - ПП мішки та розраховано вартість за метричну тонну із включенням вартості пакувальних матеріалів - 520,00 доларів США.
Разом з тим, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларант зазначає ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
При цьому, з поданих до митного оформлення документів суд встановив відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Водночас, відповідач не довів понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
З наведеного вбачається, що вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою, про що вірно зазначив суд 1-ї інстанції.
Отже, в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 від 18.12.2019 року у справі №160/8775/18.
Стосовно посилань митного органу у спірному рішенні на те, що згідно з наданими рахунками-фактурами (інвойсами) від 26.01.2023р. №TFPE2300125- 1KRD001(A)TFPE2300125-1KRD001(B), передбачена 100% передоплата, а в наданих до митного оформлення банківських платіжних дорученнях 19.01.2023р. №б/н та 02.03.2023р. №б/н відсутня інформація про інвойси, що унеможливлює ідентифікувати зовнішньоекономічну операцію, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно п.п. 2.1., 2.4. контракту № ІМР-10/01/2023 від 10.01.2023р. ціна товару вказана в специфікаціях та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього контракту. До вартості товару включено: вартість продукту, вартість упаковки, проведених експертиз, отримання сертифікатів та документів, підтверджувальних якість товару, документів для митного оформлення товару на експорт. Загальна вартість контракту складається з суми усіх специфікацій, які є невід'ємною частиною цього контракту.
За умовами п.п. 4.1., 4.2. контракту сплата здійснюється покупцем банківським переказом у доларах США на рахунок продавця, вказаний у розділі 11 цього контракту, згідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною контракту на кожну поставку товару. Сума та термін сплати визначаються у специфікації до кожної поставки.
Щодо умов здійснення оплати за товар, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами було узгоджено постачання товару, загальна вартість якого становить 26950,00 доларів США, на умовах, вказаних в рахунках-фактурах (інвойсі), зокрема: - передоплата - 4042,50 доларів США за інвойсом №TFPE2300125-1KRD001(A) від 26.01.23 р., - балансова сплата - 8957,50 доларів США, за інвойсом №TFPE2300125-1KRD001(A) від 26.01.23 р., - передоплата - 4042,50 доларів США, за інвойсом №TFPE2300125-1KRD001(В) від 26.01.23 р., - балансова сплата - 9907,50 доларів США, за інвойсом №TFPE2300125-1KRD001(В) від 26.01.23 р.
Таким чином, за двома інвойсами розмір передоплати становить 8085,00 доларів США, балансова сплата у розмірі 18665,00 доларів США, разом 26750,00 доларів США.
Щодо різниці у сплаті вартості товару, суд 1-ї інстанції обґрунтовано зазначив, що з огляду на лист продавця Кредит нота №CR/001 від 30.01.2023р. сума оплати за вказаним контрактом та інвойсом №TFPE2300125-1KRD001(В) від 26.01.23р. повинна бути зменшена на 200 доларів США за рахунок додаткових коштів на сертифікацію. За наведеного вбачається, що позивач сплатив на розрахунковий рахунок контрагента у загальному розмірі 26750,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями, в призначенні яких зазначено «PREPAYMENT FOR RICE ACC. CONTRACT IMP10/01/2023 FROM 10.01.2023» (70: Remittance Information):
- №б/н від 19.01.2023 р. на суму 8085,00 доларів США;
- №б/н від 02.03.2023 р. на суму 18665,00 доларів США.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що оплата за поставку товару за вказаним інвойсом була здійснена в повному обсязі, суперечностей у вартості товару, способі та об'ємі сплати не виявлено.
Тобто, порядок і умови здійснених платежів цілком відповідають умовам оплати вказаним у контракті та інвойсі, а також містять всю необхідну інформацію для ототожнення здійснених платежів з поставкою товару за митною декларацією.
Суд 1-ї інстанції також вірно зауважив, що умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Окрім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.
Стосовно доводів митного органу щодо джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, апеляційний суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та від 08.02.2019 року у справі № 825/648/17.
Колегія суддів наголошує, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
При цьому, на переконання апеляційного суду, суд 1-ї інстанції обґрунтовано зазначив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.55 МК України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 808/9123/15.
Апеляційний суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи, а відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.О. Димерлій А.В. Крусян