П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/35986/23
Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В.,
повний текст судового рішення
складено 14.03.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченко К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ Україна» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ Україна» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500130/2023/000075/2 від 04.10.2023 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2023/000352.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за наявності усіх необхідних документів ТОВ «ЕРСАГ Україна» звернулося до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Однак, Одеською митницею протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, за другорядним методом - резервним. Внаслідок чого було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. ТОВ «ЕРСАГ Україна» вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару позивач вважає протиправним та необґрунтованим, у зв'язку з чим ТОВ «ЕРСАГ Україна» просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач - Одеська митниця з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 18.01.2024 року вхід. №ЕС/2629/24), наголошуючи, зокрема, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності, та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів, та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ Україна» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про коригування митної вартості товарів №UA500130/2023/000075/2 від 04.10.2023 року. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2023/000352 від 04.10.2023 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ Україна» (вул. Космонавтів, 24, кв. 45, місто Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 42972414) сплачений судовий збір у розмірі 9 079 (дев'ять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 31 коп.
На вказане рішення суду Одеська митниця подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від14 березня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ЕРСАГ Україна» до Одеської митниці у повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
30.05.2024 року (вхід.№24032/24) на адресу суду апеляційної інстанції від представника ТОВ «ЕРСАГ Україна» - адвоката Савіна Сергія Олександровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 року по справі №420/35986/23 - без задоволення, а рішення - без змін.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ Україна» зареєстровано як юридична особа, та включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.04.2019 року за №15561020000070025.
Позивач здійснює господарську діяльність по наступним видам економічної діяльності: 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетним приладдям в спеціалізованих магазинах (основний); 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах: 47.78 Роздрібна торгівля iншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.
З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2023 року між «Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. Ве Тіж.» (Компанія) (Туреччина) (Продавець), в особі директора Бекір Сари, який діяв на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ Україна» (Покупець), в особі директора ОСОБА_1 , яка діяла на підставі Статуту, був укладений Контракт №0409, згідно п.1.1. якого Продавець постачає, а Покупець приймає продукцію: косметику, чистячі і миючі засоби, БАДІв під фірмовою назвою: «Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. Ве Тіж.», та інших структурних підрозділів, що виробляють продукцію торгівельної марки «ERSAG» Турецької Республіки, власником Ліцензії якого є Продавець. Продавець надає Покупцю статус офіційного представника на території України продукції торгівельної марки «ERSAG», ця угода діє на період воєнного стану в Україні.
Відповідно до вимог п.1.2. вказаного Контракту №0409 від 04.09.2023 року, з метою виконання п.1.1 цього Договору, Продавець зобов'язується передавати Товар в кількості та асортименті. замовленому Покупцем, Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його. Згідно п.1.4. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, кількість і розгорнутий асортимент Товару узгоджується Сторонами на кожну партію Товару.
Відповідно до вимог п.3.1. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, Покупець спільно з Продавцем здійснює на зазначеній території функції по маркетингу, реклами та продажу Товару, що поставляється Продавцем.
Пунктом 3.2. Контракту №0409 від 04.09.2023 року встановлено, що Покупець приймає Товар від Продавця згідно Сторонам за умовою доставки, що вказані в специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна кожного Товару буде вказана в комерційний інвойсах та специфікаціях до контракту, які додаються до кожної партії Товару. Відповідно до п.3.4. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, покупець зобов'язується проводити оплату в міру реалізації Товару в порядку передбаченому пп.4.5 цього Договору. Пунктом 4.3. Контракту №0409 від 04.09.2023 року встановлено, що Поставка Товару Дистриб'ютору здійснюється згідно умов поставки, що визначено в інвойсах до поставки та специфікаціям до контракту. Участь експедитора (водія-експедитора) в прийманні-передачі товару обов'язкова.
Згідно п.4.5. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, Покупець оплачує Товар, поставлений на його адресу з Туреччини в Україну, протягом 180 діб після його отримання, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, з гідно його заявок, але не раніше повної реалізації Товару. Пунктом 4.6 Контракту №0409 визначено, що валюта оплати за поставлений товар визначається в доларах США. Валюта платежу здійснюється в доларах США шляхом перерахування суми оплати, визначеної в специфікації на кожну поставку товару окремо. Загальна сума угоди складає сума всіх специфікацій до неї в доларах США. Продавець зобов'язується надати до 50% дисконт на весь асортимент товарів, що постачається Покупцю на період дії військового стану в Україні.
Відповідно до вимог п.4.8. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, у вартість, що зазначена у специфікаціях та комерційних інвойсах входить вартість маркування, пакування та пакувальних матеріалів.
Згідно з вимогами п.4.9. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, відповідальність за страхування та навантажувальні роботи покладається на особу, що є відповідальною згідно умов поставок.
Відповідно до вимог п.5.1. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, кількість, асортимент та ціна Товару, що постачається Покупцеві, фіксується в специфікаціях до контракту, та інвойсах, які формуються відповідно до заявки Покупця.
Згідно з вимогами п.5.2. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, якість Товару має відповідати затвердженим в Україні стандартам і підтверджуватись сертифікатами якості та іншими документами, передбаченими чинним законодавством. Документи, які підтверджують якість Товару, Продавець передає Покупцю в момент передачі партії Товару.
Продавець зобов'язується надавати разом з кожною партією Товару, яка замовлена Покупцем такі документи: Сертифікат якості; Державний реєстр або висновок державної санітарно гігієнічної експертизи; Комерційний інвойс; Транспортний документ відповідно до характеру перевезення; Сертифікат походження товару; Експортна декларація; Товар упаковується відповідно до технічних умов виробника.
22.09.2023 року Сторони Контракту №0409 від 04.09.2023 року узгодили кількість, асортимент та ціну товару, що постачається на загальну суму 43 655,87 доларів США, підписавши специфікацію №1 до контракту.
На підставі контракту №0409 від 04.09.2023 року, та специфікацій №1, продавцем було складено, та підписано рахунок-фактуру (інвойс) №ERS 2023000000166 від 22.09.2023 року на загальну суму 43 655,87 доларів США.
Замовлений позивачем товар був відправлений продавцем 22.09.2023 року, та доставлений на митру територію України 03.10.2023 року, що підтверджується міжнародною автотранспортною накладною (CMR) серії А №772851. Перевезення товару з Турецької Республіки, та доставка його на митну територію України, підтверджується актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №0019 від 04.10.2023 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ЕРСАГ Україна», та довідкою про транспортні витрати від 03.10.2023 року №0310
Згідно рахунку на оплату №0019 від 04.10.2023 року, виписаного ФОП ОСОБА_2 , позивачем були оплачені транспортні послуги з перевезення товару зокрема за маршрутом м. Денізлі, Турецька Республіка - п/п Орлівка, Україна в сумі 154 400 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1217058 від 04.10.2023 року.
Для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація №23UA500130020919U1 від 03.10.2023 року, де в графі « 12» зазначено митну вартість товару в сумі 1 750 834,05 грн. Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару, та обраного методу його визначення, декларантом митному органу разом з декларацією були надані наступні документи: Рахунок-фактура №ERS2023000000166 від 22.09.2023 року; Міжнародна автотранспортна накладна (CMR) А №772851 від 22.09.2023 року; Сертифікат походження 2 0876657 від 22.09.2023 року; Висновок ЦМУРЛДР №1420003600-0490 від 13.10.2021 року; Довідка про транспортні витрати №0310 від 03.10.2023 року; Специфікація №1 до зовнішньоекономічного контракту від 22.09.2023 року; Зовнішньоекономічний контракт №0409 від 04.09.2023 року; Сертифікат відповідності №UA.046.C.00003-21 від 08.11.2021 року; Копію експортної декларації країни відправлення 23352100EX00011371 від 22.09.2023 року.
За результатами розгляду поданих декларантом документів митним органом було повідомлено декларанта про необхідність протягом десяти календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеним договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних посередницьких послу, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прайс-листи), каталоги виробника товару; висновки про якість та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На запит митного органу, для підтвердження митної вартості, 03.10.2023 ТОВ «ЕРСАГ Україна» додатково надано: виписку з бухгалтерської документації (первинна документація) у вигляді товарних чеків за період вересень 2023 року, що є підставою для сплати та відчуження товарів під час реалізації на території України; платіжні доручення за вищевказані банківські чеки за період вересня 2023 року; фірмовий каталог виробника; прайс-лист виробника на 2023 р.; рахунок ТЕО; висновок експерта про ціну №20-07/10-2023 від 04.10.2023 року; переклад експортної декларації №23352100EX00011371 від 22.09.2023 року.
Проте, за результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці 04.10.2023 року було прийнято рішення про коригування заявленої ТОВ «ЕРСАГ Україна» митної вартості товару за №UA500130/2023/000075/2, та на його підставі видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2023/000352 від 04.10.2023 року.
Зокрема, у графі 33 спірного Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом, у тому числі, зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) В декларації митної вартості декларант вказав, що покупець та продавець не пов'язані особи. В той час, як виходячи з наданих документів вони є пов'язаними та діють в інтересах один одного, отримувач є одноосібним дистриб'ютором продавця. Також виходячи з п.3.1 зовнішньоекономічної угоди №0409 від 04.09.2023 року «Покупець спільно з Продавцем здійснює на зазначеній в п.1.1. цього договору території функції по маркетингу, реклами та продажу товару, що поставляється продавцем» тобто провадять спільну господарську діяльність на території України;
2) Печатка імпортера (дистриб'ютора) на специфікації від 22.09.2023 року №1 до зовнішньоекономічного контракту №0409 від 04.09.2023 року, та печатка імпортера (дистриб'ютора), що проставлена на зовнішньоекономічному договорі (контракті №0409 від 04.09.2023 року) відрізняється за розміром, має ознаки виготовлення за допомогою комп'ютерної техніки та застосування графічних редакторів, що може свідчити про ознаки підробки;
3) Документи, які підтверджують митну вартість товарів не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (відомості щодо складових митної вартості задекларованих товарів документально не підтверджені), в інвойсі №ERS2023000000166 від 22.09.2023 року відсутні відомості (не виділені окремими складовими) щодо складових митної вартості, а саме вартості витрат на пакування, маркування, завантаження які повинні бути включені у вартість товару; відсутні відомості щодо страхування задекларованих товарів відправником або одержувачем;
4) В інвойсі №ERS2023000000166 від 22.09.2023 року та специфікації від 22.09.2023 року №1 відсутні відомості стосовно вартості товару без знижки, що унеможливлює здійснити перевірку розміру наданої знижки та її відповідність умовам контракту.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням контролюючого органу та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до вимог ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МКУ).
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умовах повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Відповідно до вимог ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).
Як встановлено вимогами ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з вимогами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до вимог ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Отже, з системного аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до вимог ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з частинами першою - другою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2023/000075/2 від 04.10.2023 року, та зазначено вище, останнє обґрунтоване наступним: «В декларації митної вартості декларант вказав, що покупець та продавець не пов'язані особи. В той час, як виходячи з наданих документів вони є пов'язаними та діють в інтересах один одного, отримувач є одноосібним дистриб'ютором продавця. Також виходячи з п.3.1 зовнішньоекономічної угоди №0409 від 04.09.2023 року: «Покупець спільно з Продавцем здійснює на зазначеній в п.1.1. цього договору території функції по маркетингу, реклами та продажу товару, що поставляється продавцем», тобто провадять спільну господарську діяльність на території України».
Колегія суддів зазначає, що згідно п.1.1. Контракту №0409 від 04.09.2023 року Продавець постачає, а Покупець приймає продукцію: косметику, чистячі і миючі засоби, БАДІв під фірмовою назвою: «Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. Ве Тіж», та інших структурних підрозділів, що виробляють продукцію торгівельної марки «ERSAG2 Турецької Республіки власником Ліцензії якого є Продавець. Продавець надає Покупцю статус офіційного представника на території України продукції торгівельної марки «ERSAG», ця угода діє на період воєнного стану в Україні.
Відповідно до вимог п.1.2. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, з метою виконання п.1.1 цього Договору Продавець зобов'язується передавати Товар в кількості та асортименті. замовленому Покупцем, Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його. Згідно п.1.4. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, кількість і розгорнутий асортимент Товару узгоджується Сторонами на кожну партію Товару.
Відповідно до вимог п.3.1. Контракту №0409 від 04.09.2023 року Покупець спільно з Продавцем здійснює на зазначеній території функції по маркетингу, реклами та продажу Товару, що поставляється Продавцем. Пунктом 3.2. Контракту встановлено, що Покупець приймає Товар від Продавця згідно Сторонам за умовою доставки, що вказані в специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна кожного Товару буде вказана в комерційний інвойсах та специфікаціях до контракту, які додаються до кожної партії Товару. Відповідно до п.3.4. вказаного Контракту покупець зобов'язується проводити оплату в міру реалізації Товару в порядку передбаченому пп. 4.5 цього Договору.
Згідно з вимогами п.6.1. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, Покупець здійснює продаж Товару шляхом створення власних торгових мереж, укладення договорів на поставку Товару з покупцями, залученням агентів для розповсюдження Товару. При укладанні договорів з покупцями Покупець діє від свого імені і за свій рахунок.
Таким чином, з наведеного вбачається, що схожість назв продавця та покупця слідує безпосередньо з умов угоди, з метою розповсюдження товару на території України для його швидкої реалізації (продажу) через торгівельні мережі з залученням агентів для розповсюдження товару, а не зв'язок, який впливає на митну вартість.
Крім цього, відповідно до вимог частин 12, 14 ст.58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, законодавець покладає саме на орган доходів та зборів обґрунтування впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару, водночас, відповідачем належними, допустимими доказами не доведено впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару, натомість митний орган лише припускає наявність такого взаємозв'язку.
Доведення впливу пов'язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.
Зміст цієї Угоди вказує на те, що саме митним органом мають бути здійснені дії для перевірки відсутності впливу та надано декларанту право відповіді, в іншому випадку, митна вартість має бути прийнята за заявленим методом. Щодо операцій, передбачених ч.18 ст.58 МК України, то Міжнародний договір виходить з того, що це є альтернативним, іншим (а не імперативним та незамінним) засобом встановлення прийнятності ціни і лише, надає можливість імпортеру показати прийнятність ціни за своєю ініціативою без проведення перевірки контролюючим органом.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання митного органу на назви контрагентів Контракту №0409 від 04.09.2023 року, як на підставу того, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість товарів, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на нормах Митного кодексу України, та фактично є суто припущенням фахівців контролюючого органу.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що печатка імпортера (дистриб'ютора) на специфікації від 22.09.2023 року №1 до зовнішньоекономічного контракту №0409 від 04.09.2023 року, та печатка імпортера (дистриб'ютора), що проставлена на зовнішньоекономічному договорі (контракті №0409 від 04.09.2023 року), відрізняється за розміром, має ознаки виготовлення за допомогою комп'ютерної техніки та застосування графічних редакторів, що може свідчити про ознаки підробки, колегія суддів зазначає, що подані позивачем зовнішньоекономічний контракт від 04.09.2023 року №0409, та специфікація №1 від 22.09.2023 року, містять всі необхідні реквізити, підписи та печатки відповідальних осіб. Розбіжностей в інформації в документах у порівнянні з поданими інвойсом, митною декларацією, судом не встановлено. Колегія суддів зауважує, що розміщення підпису та печатки на документі не може слугувати підставою для висновку, що такі документи підроблені.
Також, колегія суддів зазначає, що вищевказані розбіжності жодним чином не впливають на заявлену митну вартість товарів, та не можуть слугувати підставою для її коригування.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що «документи, які підтверджують митну вартість товарів не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (відомості щодо складових митної вартості задекларованих товарів документально не підтверджені), в інвойсі №ERS2023000000166 від 22.09.2023 року відсутні відомості (не виділені окремими складовими) щодо складових митної вартості, а саме вартості витрат на пакування, маркування, завантаження які повинні бути включені у вартість товару; відсутні відомості щодо страхування задекларованих товарів відправником або одержувачем», колегія суддів зазначає наступне.
Так, позивач у Листі від 03.10.2023 року №0310.1, направленому на адресу митного органу, повідомив, що згідно умов Контракту №0409 від 04.09.2023 року, який наданий митному органу, відповідно до п.п.3.2. та 5.2. пакування товару входить до вартості товару, а отже, витрати на пакування вже включені до його вартості.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості, та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості. При цьому, відповідачем, в спірному рішенні, не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, як і включення цих витрат до митної вартості. Вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та жодним чином не обґрунтованою.
Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 та від 18.12.2019 року у справі №160/8775/18.
Крім того, щодо відсутності в інвойсі відомостей про вартість витрат на маркування товару, позивачем наголошено, що видатки по маркуванню товару покладаються на продавця, тобто входять до вартості товару, так як умовами зовнішньоекономічному контракті не передбачено обов'язок у покупця сплачувати вартість витрат по маркуванню товару, тобто ці витрати додатковому відшкодуванню зі стороні покупця не підлягають, та входять до ціни товару.
Вартість вантажно-розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення, що підтверджується довідкою про транспортні витрати №0310 від 03.10.2023 року.
Декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося). За твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, тому декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, що входять до митної вартості товарів.
Колегія суддів вважає, що зауваження митного органу про, те що в інвойсі №ERS2023000000166 від 22.09.2023 року та специфікації від 22.09.2023 року №1, відсутні відомості стосовно вартості товару без знижки, що унеможливлює здійснити перевірку розміру наданої знижки та її відповідність умовам контракту - є безпідставними.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Зі змісту п.4.6, п.4.7 Контракту №0409 від 04.09.2023 року вбачається, що валюта оплати за поставлений товар визначається в доларах США. Валюта платежу здійснюється в доларах США шляхом перерахування суми оплати, визначеної в специфікації на кожну поставку товару окремо. Загальна сума угоди складає сума всіх специфікацій до неї в доларах США. Продавець зобов'язується надати до 50% дисконт на весь асортимент товарів, що постачається Покупцю на період дії військового стану в Україні.
Таким чином, відомості про 50% дисконт на весь асортимент товарів визначений в п.4.7. Контракту, на підставі якого продавцем було виписано рахунок-фактуру (інвойс), а тому заявлена декларантом митна вартість імпортованих товарів не суперечить умовам контракту №0409 від 04.09.2023 року.
До того ж, наявність чи відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) чи специфікації відомостей про дисконт не може бути підставою для коригування митної вартості. Митним органом в спірному рішенні не наведено обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином відсутність інформації в інвойсі № ERS2023000000166 від 22.09.2023 року та специфікації від 11.09.2023 року №1 про дисконт на товар ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що декларантом були надані усі необхідні документи, котрі давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, та, як наслідок, прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості товарів.
При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не може слугувати безумовною підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару, а саме: Рахунок-фактура №ERS2023000000166 від 22.09.2023 року; Міжнародна автотранспортна накладна (CMR) А №772851 від 22.09.2023 року; Сертифікат походження 2 0876657 від 22.09.2023 року; Висновок ЦМУРЛДР №1420003600-0490 від 13.10.2021 року; Довідка про транспортні витрати №0310 від 03.10.2023 року; Специфікація №1 до зовнішньоекономічного контракту від 22.09.2023 року; Зовнішньоекономічний контракт №0409 від 04.09.2023 року; Сертифікат відповідності №UA.046.C.00003-21 від 08.11.2021 року; Копію експортної декларації країни відправлення 23352100EX00011371 від 22.09.2023 року; виписку з бухгалтерської документації (первинна документація) у вигляді товарних чеків за період вересень 2023 року, що є підставою для сплати та відчуження товарів під час реалізації на території України; платіжні доручення за вищевказані банківські чеки за період вересня 2023 року; фірмовий каталог виробника; прайс-лист виробника на 2023 р.; рахунок ТЕО; висновок експерта про ціну №20-07/10-2023 від 04.10.2023 року; переклад експортної декларації №23352100EX00011371 від 22.09.2023 року, не надавши їм відповідної оцінки.
Колегія суддів вважає, що надані митному органу документи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не лише не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів.
У Постанові від 01.10.2013 року по справі №21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновку, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Між тим, митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст.58 МК України. Відповідач не підтвердив належними, достатніми доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з цим, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідно до вимог п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року№598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», зокрема, зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 МК України.
При цьому, відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 року по справі №803/776/17, акцентував, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
У Постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказав, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Згідно з вимогами ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Отже, на підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності винесення Одеською митницею, як відокремленим підрозділом Держмитслужби, спірного Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2023/000075/2 від 04.10.2023 року, та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2023/000352 від 04.10.2023 року, натомість, обґрунтованості, і, як наслідок, правомірності позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ Україна».
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення щодо коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, тому позов належить задоволенню у повному обсязі.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко