22 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/2865/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Центр Пробації»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024р. у справі №160/2865/24
за позовом:ОСОБА_1
до: третя особа: про:Державної установи «Центр Пробації» Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
31.01.2024р. ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Центр Пробації» (далі - ДУ «Центр Пробації») про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії /а.с. 1-10/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 р. вищезазначену позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позову /а.с. 25/.
У межах встановленого вищезазначеною ухвалою суду строку позивачем подано до суду клопотання про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), але ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 р. вищезазначену позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позову /а.с. 25/..
На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 13.02.2024р позивачем 19.02.2024р. подано до суду першої інстанції заяву з процесуальних питань та ухвалою суду першої інстанції від 23.02.2024р. ОСОБА_1 поновлено строк на звернення до суду з цим позовом, відкрито провадження у справі № 160/2865/24 за позовом ОСОБА_1 до ДУ «Центр Пробації» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, до участі у розгляді справи у якості третьої особи залучено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області і справу призначено до судового розгляду /а.с. 38-39/.
Позивач посилаючись у позовній заяві на те, що вона отримує пенсію за вислугу років та перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області,до виходу на пенсію вона проходила службу в ДУ «Центр Пробації» звідки була звільнена 14.10.2022р.. Під час ознайомлення із матеріалами пенсійної справи їй стало відомо, що відповідач у період з січня 2019р. по жовтень 2022р. невірно нараховував та виплачував їй як постійні так і одноразові складові її грошового забезпечення застосовуючи для їх обчислення розрахункову величину - прожитковий мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01.01.2018р. що суперечить нормам діючого законодавства та призвело до порушення її прав, тому просила суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо застосування з січня 2019р. по жовтень 2022р. розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї; - зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з січня 2019р. по жовтень 2022р. грошового забезпечення, одноразову грошову допомогу при звільненні, допомогу на оздоровлення, інші надбавки і доплати, нараховані та виплачені у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019р., 01.01.2020р., 01.01.2021р., та 01.01.2022р. відповідно.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 у справі № 160/2865/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено /а.с. 87-90/.
Відповідач - ДУ «Центр Пробації», не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 17.05.2024р. за допомогою засобів поштового зв'язку подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 22.05.2024р. /а.с.95-103,104/
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024, з метою забезпечення апеляційного розгляду вищезазначеної апеляційної скарги, з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи № 160/2865/24 /а.с. 106/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 30.05.2024 /а.с. 108 /.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі № 160/2865/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДУ «Центр Пробації» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 в адміністративній справі №160/2865/24 /а.с. 109 / і справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 25.06.2024р. /а.с. 110/, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи /а.с. 111-114/.
Відповідач, посилаючись в апеляційній скарзі /а.с. 95-101/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, оскільки у даному випадку сфера дії Закону України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018р., не поширюється на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби, тобто на позивача , а також на думку відповідача судом першої інстанції не вірно застосовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі № 826/6453/18, тому просив скасувати рішення суду першої інстанції від 22.04.2024р. у цій справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду цієї справи, як судом першої інстанції так і в апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходила службу у Державній установі «Центр пробації» у період з 04.08.1998 р. по 14.10.2022 р. та відповідно до наказу №495/к від 10.10.2022р. її було звільнено зі служби за п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) /а.с. 19/.
З наданої суду ксерокопії вищезазначеного наказу про звільнення позивача у справі /а.с. 19/ вбачається, що цим наказом також прийнято рішення про:
- виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням у розмір 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 24 (двадцять чотири) календарних роки служби;
- відрахування з грошового забезпечення позивача надмірно нарахованої частини чергової відпустки за 2022 рік за 11 (одинадцять) календарних днів;
- виплату позивачу премію за вересень 2022 року в розмірі 10 відсотків та за жовтень 2022 року в розмірі 10 відсотків, за фактично відпрацьований час.
Також судом встановлено, що позивач у справі - ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років /а.с. 15-16, 23/ і про порушення свого права позивач дізналась під час ознайомлення з пенсійною справою до якої було надано грошовий атестат, розрахунковий лист, довідка про розмір грошового забезпечення, посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та інші похідні види грошового забезпечення /а.с. 20-23/, і вважаючи дії відповідача щодо невірного нарахування в період 2019 - 2022 років та виплаті їй як постійних, так і одноразових складових її грошового забезпечення, застосовуючи для їх обчислення розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018 р., протиправними, позивач звернулась до суду із цим адміністративним позовом з метою захисту свого порушеного права.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що у цьому спорі позивач оскаржує розмір прожиткового мінімуму, який застосовувався відповідачем для розрахунків грошового забезпечення та його складових, а не розмір мінімальної заробітної плати.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального, з огляду на наступне.
Сукупний аналіз положень ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України дає можливість зробити висновок про те, що законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, відповідно до яких суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Суспільні відносини з винагороди за працю військовослужбовця додатково деталізовані приписами ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ч. 4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
01.03.2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 р. (далі - Постанова №704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018 р.) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 р. пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
При цьому, порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв'язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.
Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, які викладено у рішенні від 17.12.2019 р. за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.
Відповідно до ч.1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 р., дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 р. була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 р.
Отже, з 29.01.2020 р. виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови №704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Разом з тим, відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 р.
Оскільки приписи п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06.12.2016 р. не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 Постанови №704, то в даному випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом відповідними Законами про державний бюджет на відповідні роки встановлено наступним чином, а саме: станом на 01.01.2018 р. на рівні 1762 грн., станом на 01.01.2020 р. - 2102 грн., станом на 01.01.2021 р. - 2270 грн., станом на 01.01.2022 р. - 2481 грн.
Отже, виходячи з вищенаведених норм законодавства, колегія суддів вважає, що у період з січня 2020 р. по жовтень 2022 р. грошове забезпечення позивача мало б обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р. (далі- Порядок №260) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до розділу XXIV Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до розділу XXXII Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Відповідно до розділу Порядку №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Як вбачається з витягу з наказу директора ДУ «Центр пробації» №495/к від 10.10.2022р. позивача було звільнено з 14.10.2022 р. / а.с. 19/
У Постанові Кабінету Міністрів України №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» пункт 6, яким були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», скасовано у судовому порядку (справа № 826/6453/18).
Разом із тим, редакція пункту 4 не змінена у зв'язку із прийнятим рішенням у справі №826/6453/18, що набрало законної сили.
Водночас, вказаний підзаконний нормативно-правовий акт у преамбулі містить також посилання на те, що додатково слід враховувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 від 29.01.2020 р.
Отже, положення Постанови Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» мають застосовуватися з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 від 29.01.2020 року, що відповідатиме статті 19 Конституції України.
Тобто, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін. При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв'язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився, у зв'язку із чим підстав для застосування приміток до Додатків Постанови № 704 суд не вбачає.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 р. у справі №440/6017/21, від 19.10.2022 р. у справі №400/6214/21, від 28.02.2023 р. у справі №380/18850/21, від 23.05.2023 р. у справі №380/22021/21, від 15.06.2023 р. у справі №380/13603/21.
Враховуючи обсяг та зміст порушеного права позивача та з огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що у даному випадку захист порушеного права позивача полягає у зобов'язанні відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з січня 2019р. по жовтень 2022р. грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомогу на оздоровлення, інші надбавки і доплати, нараховані та виплачені у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019р., 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., та 01.01.2022 р. відповідно, оскільки невірне визначення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання позивача у період з січня 2020р. по жовтень 2022р. вплинуло і на обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених позивачу у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї за відповідні роки.
Отже, з огляду на вищенаведені фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, що виникли між сторонами у цій справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі і зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, тому враховуючи, що під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, необхідно рішення суду першої інстанції від 22.04.2024р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, що були досліджені судом першої інстанції під час розгляду цієї адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної установи «Центр Пробації» - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024р. в адміністративній справі № 160/2865/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано 22.07.2024р
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова