Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 липня 2024 року Справа№200/968/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Христофорова А.Б.,
за участю секретаря Терентьєвої А.С.,
представника позивача Дабіжі О.А.,
представника відповідача Богуславського Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Донецького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №18 від 03 січня 2024 року "Про результати службового розслідування" частково, а саме в частині притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 (пункти 3, 5.3, 5.5, 6.2 наказу), відповідно до якого ОСОБА_1 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 69 169, 63 грн.
Представник Позивача в обґрунтування позовних вимог зазначила, що старший лейтенант ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 25 листопада 2020 року по 30 січня 2023 року на посаді командира взводу управління розвідувальної роти. На теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 . Наказом КВ ОК «Південь» №59 від 10 лютого 2023 року ОСОБА_1 присвоєно військове звання - капітан.
Так, вказує, до чинного місця служби ОСОБА_1 надійшов лист за вхідним №394 від 17 січня 2024 року з матеріалами службового розслідування за фактом неповернення з лікувального закладу до місця несення служби солдата ОСОБА_2 , спричинення матеріальної шкоди та нанесення збитків державі в сумі 69 169, 63 грн. Із отриманих матеріалів стало відомо, що 30 серпня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №1835 було призначено службове розслідування відносно солдата ОСОБА_2 . Як вбачається з акту службового розслідування, 30 серпня 2022 року від тимчасово виконуючого обов'язки командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , старшого лейтенанта ОСОБА_1 надійшов рапорт за вхідним №9982, з якого стало відомо, що механік-водій-електрик відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 не повернувся з лікування з військово-медичного клінічного центру міста Умань. Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03 січня 2024 року №18 старшого лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності за особисту недисциплінованість, неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 3, 4 п. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також за низьку виконавську дисципліну, яка виразилася у несвоєчасному подані службових документів щодо самовільного залишення частини підлеглим військовослужбовцем.
Представниця вказує, що детально ознайомившись з отриманими матеріалами позивач категорично не погоджується з рішенням, викладеним у наказі, та вважає, що відомості у матеріалах службового розслідування є такими, які не відповідають дійсності, а службове розслідування таким, що проведено із значним порушення чинного законодавства України, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що 30.08.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №1835 призначено службове розслідування відносно ОСОБА_2 за фактом самовільного залишення останнім військової частини. Дане службове розслідування призначено на підставі рапорту Позивача без дати, але за вх. №9982 від 30.08.2022. У рапорті Позивач клопотав про проведення службового розслідування ОСОБА_3 , що відображено у наказі командира військової частини НОМЕР_2 від 30.08.2022 №1835. Проте, вказує Представник, службове розслідування, призначене на підставі рапорту Позивача, ОСОБА_3 у визначений строк не закінчено через низьку виконавську дисципліну останнього.
У зв'язку із цим, 01.11.2022 командиром розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , старшим лейтенантом ОСОБА_4 на заступника командира розвідувальної роти з морально-психологічного забезпечення розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_3 , за введення командира в оману, накладено дисциплінарне стягнення: “ДОГАНА”.
17.11.2022 командиром розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , старшим лейтенантом ОСОБА_4 на заступника командира розвідувальної роти з морально-психологічного забезпечення розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_3 , за недбале ставлення до виконання своїх обов'язків, накладено дисциплінарне стягнення: “ДОГАНА”.
24.04.2023 заступником командира з морально-психологічного забезпечення - начальник відділення з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_5 на заступника командира резервної роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_3 , за порушення вимог статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накладено дисциплінарне стягнення: “ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ”.
Водночас, зазначив Представник, Позивач як командир (начальник) ОСОБА_3 не притягав останнього до відповідальність за несвоєчасне проведення службового розслідування, яке ініціював, але до якого втратив інтерес з 30.08.2022 до моменту надходження матеріалів розслідування у військову частину НОМЕР_4 .
02.10.2023, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №279 від 01.10.2023, старшого лейтенанта ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та направлено до нового місця служби - військової частини НОМЕР_5 .
Зважаючи, пояснює Представник, що службове розслідування ОСОБА_3 , не було закінчено, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.09.2023 №1835 призначено нову посадову (службову) особу із проведення розслідування, а саме старшого сержанта ОСОБА_6 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.09.2023 №1835 визначено новий строк проведення службового розслідування, до 08.10.2023.
Проте, звертає увагу суду Представник, у новий строк з об'єктивних причин не вдалось завершити службове розслідування, а саме через відсутність у військовій частині НОМЕР_2 військовослужбовців, які б мали надати пояснення: солдата ОСОБА_2 та капітана ОСОБА_1 .
14.11.2023, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №322 від 13.11.2023, старшого сержанта ОСОБА_6 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та направлено до нового місця служби - військової частини НОМЕР_6 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.11.2023 №3467 призначено нову посадову (службову) особу із проведення розслідування, а саме підполковника ОСОБА_7 . Вже останньою посадовою (службовою) особою акт службового розслідування та матеріали подано командиру військової частини НОМЕР_2 на розгляд у встановлені строки.
Таким чином, вважає Представник, порушень строків службового розслідування з обставин, в яких фігурує ОСОБА_1 , не допущено. Службове розслідування проведено максимально повно та об'єктивно.
Щодо протиправності, на думку Позивача, притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03.01.2024 №18 “Про результати службового розслідування” Представник вказав, що ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності не притягався з огляду на те, що відповідно до частин 2, 3 статті 11 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, відповідні матеріали до нового місця служби для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. Командир (начальник) за новим місцем служби видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. Днем закінчення службового розслідування, в якому фігурує ОСОБА_1 , є 03.01.2024, коли матеріали службового розслідування за вх. №18 передано на розгляд командиру військової частини НОМЕР_2 . 04.01.2024 (тобто у п'ятиденний строк) командир військової частини НОМЕР_2 направив матеріали службового розслідування, в якому фігурує ОСОБА_1 , до нового місця служби Позивача.
Щодо скасування, на думку Позивача, пунктів 3, 5.3, 5.5, 6.2 розпорядчої частини наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03.01.2024 №18 “Про результати службового розслідування” Представник вказує, що жодний із вказаних пунктів розпорядчої частини наказу не містить вказівку щодо стягнення коштів з колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 за заподіяну ним шкоду державі, а навпаки виключно реалізують вимоги статті 11 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” з тим, щоб командир військової частини НОМЕР_4 прийняв рішення про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності.
Представник рахує, що в даній адміністративній справі відсутні докази притягнення до матеріальної відповідальності капітана ОСОБА_1 , зокрема згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03.01.2024 №18 “Про результати службового розслідування” та відповідно до яких Позивач поніс матеріальні втрати, обмеження особистих немайнових та майнових прав.
Також підкреслює, що жодна військова посадова особа військової частини НОМЕР_2 не вчинила протиправні дії відносно ОСОБА_1 . У той час, рахує, що прийняте рішення військової частини НОМЕР_2 у вигляді відповідного наказу про результати службового розслідування відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте, виходячи із фактів та обставин, вчинених (допущених) Позивачем.
Отже, зазначає Представник, за викладених обставин вбачається що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Щодо обов'язку, на думку Позивача, сплати військовою частиною НОМЕР_2 витрат на правову допомогу Представник вказує наступне.
Так, зазначає, що в адміністративну справу представником Позивача долучено квитанцію про сплату від ОСОБА_1 до ОСОБА_8 грошових коштів в розмірі 22800,00 грн, але ні в позовній заяві, ні в додаткових поясненнях, клопотаннях тощо не вказано чому саме таку суму як “витрату на правову допомогу” сплатив Позивач. Предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Ураховуючи викладене, Представник вважає, що військові посадові особи військової частини НОМЕР_2 суворо і точно дотримувалися вимог чинного законодавства України відносно ОСОБА_1 , так звані витрати на правову допомогу є надуманими, а позовні вимоги щодо скасування окремих пунктів розпорядчої частини наказу командира військової частини НОМЕР_2 про результати службового розслідування - безпідставні та необґрунтовані.
У відповіді на відзив Представниця позивача вказує, що обов'язок командира військової частини НОМЕР_2 , який видав наказ про проведення службового розслідування здійснювати контроль за його своєчасним проведенням. А саме вживати всіх необхідних дій, в разі якщо протягом місяця з дня призначення службового розслідування йому не надано акт службового розслідування. Натомість, в законодавстві відсутні норми, що зобов'язують позивача, як особу, що ініціювала призначення службового розслідування, здійснювати контроль за його проведенням.
Крім того, вказує, що 30 серпня 2022 року Позивач ініціював проведення службового розслідування в якості тимчасово виконуючого обов'язки командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 . Дану посаду він залишив 07 жовтня 2022 року після повернення до виконання службових обов'язків старшого лейтенанта ОСОБА_4 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №563, який наявний в матеріалах справи.
Отже, констатує, Позивач не є безпосереднім командиром ОСОБА_3 , про що стверджує відповідач, та не повинен був здійснювати контроль.
Таким чином, вважає, пропуск відповідачем строку проведення службового розслідування жодним чином не залежав від позивача. Крім того, відповідач не пояснює причин ігнорування командиром військової частини НОМЕР_2 відсутності будь-яких відомостей щодо результатів проведення службового розслідування в визначені законодавством строки.
Щодо скасування пунктів 3, 5.3, 5.5, 6.2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03.01.2024 №18 «Про результати службового розслідування» Представниця вказала, що у відзиві відповідач вказує, що у справі відсутні докази притягнення позивача до матеріальної відповідальності, а також що жодна посадова особа військової частини НОМЕР_2 не вчинила протиправних дій відносно позивача.
Так, звертає увагу, в оскаржуваному наказі зазначене наступне: П. 3. За особисту недисциплінованість, неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 3, 4, п. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також за низьку виконавську дисципліну, яка виразилася у несвоєчасному поданні службових документів щодо самовільного залишення військової частини підлеглим військовослужбовцем, тимчасово виконуючий обов'язки командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_1 , підлягає притягненню до матеріальної відповідальності у повному обсязі за нанесення збитків державі в сумі 69 169, 63 грн. П. 5.3. Внести в книгу стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_2 суму переплати грошового забезпечення, яке було нараховане в період з серпня 2022 року по січень 2023 року солдату ОСОБА_2 в сумі 69 169, 63 грн та облікувати вказану суму за старшим лейтенантом ОСОБА_1 . П. 5.5. Передати дебіторську заборгованість в сумі 69 169, 63 грн, яка облікована з старшим лейтенантом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_4 П. 6.2. З метою притягнення до відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , завірені належним чином копії матеріалів службового розслідуванн про неповернення з лікувального закладу до місця несення служби солдат ОСОБА_2 , спричинення матеріальної шкоди та нанесення збитків державі в сумі 69 169, 63 грн направити до військової частини НОМЕР_4
Крім того, також зазначає Представниця, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріально відповідальності. Командир (начальник) за новим місцем служби чи місце перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
Отже, на переконання Представниці, можна зробити висновок, що командир за новим місцем служби має винести наказ про притягнення позивача до матеріальної відповідальності на підставі матеріалів службового розслідування та, зокрема, відповідних пунктів наказу «Про результати службового розслідування». Проте, вказані пункти підлягають скасуванню, оскільки матеріали справи не містять доказів вини позивача, службове розслідування проведено неповно та необ'єктивно, без з'ясування всіх обставин, із порушенням порядку проведення службового розслідування.
Щодо витрат на правову допомогу вказала, що Відповідач не заявляв клопотання про зменшення суми витрат на правову допомогу, а лише наводить свої міркування щодо можливості позивача звернутись до іншого адвоката. Також зазначила, що до позовної заяви було надано докази із обґрунтуванням та конкретизацією послуг, які були здійсненні адвокатом для захисту інтересів позивача.
Позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Ухвалою суду від 06 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 06 травня 2024 року суд перейшов зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 22 травня 2024 року.
У зв'язку з перебуванням судді Христофорова А.Б. у відпустці підготовче засідання було відкладено на 10 червня 2024 року.
Ухвалою від 10 червня 2024 року підготовче засідання відкладено на 18 червня 2024 року.
Ухвалою від 18 червня 2024 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.07.2024 на 10 год. 00 хвил.
Ухвалою від 28 червня 2024 року суд забезпечив участь представника відповідача у судовому засідання з використанням відеоконференції.
02 липня 2024 року розгляд справи було перенесено на 09 липня 2024 року у зв'язку з технічними проблемами.
09 липня 2024 року представники сторін приймали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Представник Відповідача проти позову заперечував, вказувавши на відсутність протиправності дій зі сторони Військової частини НОМЕР_2 щодо Позивача.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та який триває станом на дату розгляду цієї справи.
02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Старший лейтенант ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 25 листопада 2020 року по 30 січня 2023 року на посаді командира взводу управління розвідувальної роти.
На дату складання даного позову до суду ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .
Наказом КВ ОК «Південь» №59 від 10 лютого 2023 року ОСОБА_1 присвоєно військове звання - капітан.
30.08.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно- господарської діяльності) №1835 призначено службове розслідування відносно ОСОБА_2 за фактом самовільного залишення останнім військової частини.
Як вказує відповідач, дане службове розслідування призначено на підставі рапорту Позивача без дати, але за вх. №9982 від 30.08.2022.
Так, як встановлено судом у рапорті Позивач клопотав про проведення службового розслідування ОСОБА_3 , що відображено у наказі командира військової частини НОМЕР_2 від 30.08.2022 №1835.
Проте, як вказує Відповідач, службове розслідування, призначене на підставі рапорту Позивача, ОСОБА_3 у визначений строк не закінчено через низьку виконавську дисципліну останнього. У зв'язку із цим: 01.11.2022 командиром розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , старшим лейтенантом ОСОБА_4 на заступника командира розвідувальної роти з морально психологічного забезпечення розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_3 , за введення командира в оману, накладено дисциплінарне стягнення: “ДОГАНА”.
17.11.2022 командиром розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , старшим лейтенантом ОСОБА_4 на заступника командир розвідувальної роти з морально-психологічного забезпечення розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_3 , за недбале ставлення до виконання своїх обов'язків, накладено дисциплінарне стягнення: “ДОГАНА”.
24.04.2023 заступником командира з морально-психологічного забезпечення - начальник відділення з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_5 на заступника командира резервної роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_3 , за порушення вимог статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накладено дисциплінарне стягнення: “ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ”.
Водночас, представник відповідача стверджував, що Позивач як командир (начальник) ОСОБА_3 не притягав останнього до відповідальність за несвоєчасне проведення службового розслідування, яке ініціював, але до якого втратив інтерес з 30.08.2022 до моменту надходження матеріалів розслідування у військову частину НОМЕР_4 . 02.10.2023, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №279 від 01.10.2023, старшого лейтенанта ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та направлено до нового місця служби - військової частини НОМЕР_5 .
Також зважаючи, що службове розслідування ОСОБА_3 , не було закінчено, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно- господарської діяльності) від 28.09.2023 №1835 призначено нову посадову (службову) особу із проведення розслідування, а саме старшого сержанта ОСОБА_6 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.09.2023 №1835 визначено новий строк проведення службового розслідування, до 08.10.2023.
Проте, як пояснив представник Відповідача, у новий строк з об'єктивних причин не вдалось завершити службове розслідування, а саме через відсутність у військовій частині НОМЕР_2 військовослужбовців, які б мали надати пояснення: солдата ОСОБА_2 та капітана ОСОБА_1 .
14.11.2023, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №322 від 13.11.2023, старшого сержанта ОСОБА_6 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та направлено до нового місця служби - військової частини НОМЕР_6 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.11.2023 №3467 призначено нову посадову (службову) особу із проведення розслідування, а саме підполковника ОСОБА_7 .
Як також стверджує Відповідач, вже останньою посадовою (службовою) особою акт службового розслідування та матеріали подано командиру військової частини НОМЕР_2 на розгляд у встановлені строки.
Так, відповідно до матеріалів службового розслідування встановлено, що 30 серпня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №1835 було призначено службове розслідування відносно солдата ОСОБА_2 .
Як вбачається з акту службового розслідування від 21.12.2023, 30 серпня 2022 року від тимчасово виконуючого обов'язки командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , старшого лейтенанта ОСОБА_1 надійшов рапорт за вхідним №9982, з якого стало відомо, що механік-водій-електрик відділення командно-штабних машин взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 не повернувся з лікування з військово-медичного клінічного центру міста Умань.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03 січня 2024 року №18 старшого лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності за особисту недисциплінованість, неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 3, 4 п. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також за низьку виконавську дисципліну, яка виразилася у несвоєчасному подані службових документів щодо самовільного залишення частини підлеглим військовослужбовцем.
Військова частина НОМЕР_2 на адресу військової частини НОМЕР_4 (чинне місце служби Позивача) надіслала лист за вхідним №394 від 17 січня 2024 року з матеріалами службового розслідування за фактом неповернення з лікувального закладу до місця несення служби солдата ОСОБА_2 , спричинення матеріальної шкоди та нанесення збитків державі в сумі 69 169, 63 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків (пункт 5 статті 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»).
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Отже, повна матеріальна відповідальність може настати лише за умисні винні протиправні дії.
Приписами статті 7 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця, у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки чи бездіяльності, а також наявності взаємозв'язку між заподіяною шкодою.
Отже, щоб притягнути особу до матеріальної відповідальності необхідна наявність чотирьох умов, з поміж них - вини у заподіянні шкоди, яка може бути у формі умислу або необережності.
Крім того, аналізуючи положення Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», можна дійти висновку, що обсяг матеріальної відповідальності (обмежена, повна чи підвищена) ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
Так, з матеріалів розслідування судом встановлено, що солдат ОСОБА_2 проходив лікування у місті Дніпро в період з 19 по 23 серпня 2023 року та у місті Умань в період з 23 по 29 серпня 2023 року, після чого виписаний до військової частини для подальшого проходження військової служби; 30 серпня 2023 року старший лейтенант ОСОБА_1 під час проведення шикування особового складу виявив факт відсутності на службі солдата ОСОБА_2 та в той же день подав рапорт за вхідним №9982; відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 01 вересня 2022 року №213-РС та витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині), солдата ОСОБА_2 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з утриманням на всіх видах забезпечення та у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 112 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», командир роти зобов'язаний, зокрема, проводити огляд та інструктувати військовослужбовців роти перед їх відпусткою, відрядження і контролювати їх повернення; знати чисельність (наявність і відсутність) особового складу за списком.
Так, суд звертає увагу на той факт, що статутом внутрішньої служби Збройних Сил України не передбачено такого обов'язку командира роти, як зняття військовослужбовця з усіх видів забезпечення.
Натомість, під час контролю чисельності особового складу, старший лейтенант ОСОБА_1 , як встановлено судом під час розгляду даної справи та підтверджено відповідними доказами, невідкладно повідомив командира військової частини НОМЕР_2 про встановлення факту неповернення з лікування солдата ОСОБА_2 до військової частини, шляхом подання відповідного рапорту.
Крім того, відповідно до вимог п. 15 Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
З аналізу наведених норм суд доходить висновку, що позивачем було виконано всі покладені на нього обов'язки, як на тимчасово виконуючого обов'язки командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 . А сам позивач контролював чисельність (наявність та відсутність) особового складу, а також здійснював контроль за поверненням з лікування підлеглих.
Так, згідно матеріалів службового розслідування, солдат ОСОБА_2 був виписаний з лікувального закладу 29 серпня 2022 року, а вже наступного дня 30 серпня 2022 року старший лейтенант ОСОБА_1 після встановлення відсутності солдата направив командиру військової частини рапорт про призначення службового розслідування за фактом відсутності його підлеглого.
Натомість, обов'язок щодо зняття з усіх видів забезпечення військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, а саме оголошення відповідного наказу покладається на командира військової частини НОМЕР_2 , який був вчасно повідомлений про даний факт, проте не виконав покладені на нього обов'язки.
Щодо порушення процедури проведення службового розслідування суд вказує наступне.
Частиною 1 та 2 ст. 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України відбувається згідно із Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608 (надалі - Порядок №608).
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно пункту 13 розділу ІІІ Порядку №608, службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Так, фактичний термін проведення службового розслідування значно перевищує строк, встановлений законодавством.
Всупереч вимогам ч. 3 ст. 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та пункту 13 розділу ІІІ Порядку №608, службове розслідування було завершено через понад 16 місяців з дня його призначення командиром військової частини НОМЕР_2 , а саме 30 серпня 2022 року - початок службового розслідування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №1835; закінчення службового розслідування - 03 січня 2024 року.
Згідно абзацу 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
За приписами пункту 3 Розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно- правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Відповідно до пункту 2 розділу ІV Порядку №608, Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службового розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду з обов'язковим зазначенням: предмета огляду та його стислого опису; часу, дати, місця (населеного пункту) огляду; посади, військового звання, прізвища та імені особи, яка складає документ; військового звання, прізвища та імені посадової (службової) особи, яка бере участь у службовому розслідуванні (за необхідності); прізвища, імені, по батькові та фактичної адреси проживання двох присутніх осіб; фактичного місцезнаходження військової частини, установи, підприємства тощо; місця складання документа (номер службового кабінету або іншого приміщення); у разі використання технічних (відео-, фото- або аудіо-) засобів - цифрового пристрою, його назви, моделі; підписів присутніх осіб на кожному аркуші та їх прізвищ, ініціалів, підписів на останньому аркуші; підпису особи, яка склала акт огляду, на останньому аркуші.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України ( пункт 3 розділу ІV Порядку №608).
Відповідно пунктів 1-6 Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частину.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили.
У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Проте, як встановлено судом на підставі наявних доказів у справі, в матеріалах службового розслідування відсутні письмові пояснення позивача або акт про відмову позивача від надання пояснень, а також, відсутні будь-які докази обізнаності позивача про проведення розслідування.
Також суд зауважує, що відомості у бланку отримання пояснень від 24.10.2023 року були записані зі слів позивача у побутовій розмові телефоном, проте позивач не був жодним чином попереджений про факт проведення службового розслідування та здійснення запису його пояснень. Зазначені обставини представниками відповідача під час розгляду справи спростовані не були, як і не було надано інших доказів, які б свідчили про зворотне.
Крім того, всупереч вимог пункту 2 розділу ІV Порядку №608, відсутні вказівки на фіксування розмови технічними засобами та характеристики таких засобів.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку №608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Як вбачається з пункту 5 розділу VІ Порядку №608 акт службового розслідування разом з усіма матеріалами оформлюється окремою справою або долучається до документів відповідної номенклатурної справи.
Проте, всупереч вимог законодавства, позивач не був ознайомлений із наказом командира про результати службового розслідування. Він дізнався про факт завершення розслідування та притягнення його до відповідальності з матеріалів, що надійшли до його дійсного місця служби.
Так, у зв'язку із чисельними порушеннями процедури проведення службового розслідування з боку відповідача, позивач був позбавлений можливості порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації, висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять, а також ознайомлюватися з актом службового розслідування.
Щодо протиправності наказу про результати службового розслідування в частині притягнення позивача до матеріальної відповідальності суд зазначає таке.
Згідно ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
Так, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 29 січня 2023 року №29 ОСОБА_1 визнано таким, що з 30 січня 2023 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби.
Отже, наказ командира військової частини НОМЕР_2 про результати службового розслідування в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності прийнято з порушенням встановленого порядку притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності та за межами наданих повноважень, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Таким чином, відповідач не вжив всіх заходів для здійснення всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, не вчинив дій, передбачених законодавством, та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування: належним чином не встановлювались обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; не відбирались пояснення у осіб, яких таке розслідування безпосередньо стосувалось; не встановлювались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.
Також в матеріалах службового розслідування відсутній безпосередній наказ про результати службового розслідування, яким ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності. Наявний лише витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №18 від 03 січня 2024 року.
Крім того, суд вважає помилковою правову позицію представників відповідача, яка полягає у тому, що на час розгляду справи відсутні відомості про фактичне притягнення позивача до матеріальної військовою частиною, в якій він на теперішній час проходить службу, а отже і відсутні підстави визнавати наказ від 03.01.2024 № 18 протиправним. Суд зазначає, що саме спірним наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №18 від 03 січня 2024 року "Про результати службового розслідування" притягнуто до матеріальної відповідальності позивача - ОСОБА_1 , і в зв'язку з прийняттям саме цього спірного наказу для позивача настають відповідні негативні наслідки у вигляді матеріальної відповідальності, і саме цьому наказу та підставам його прийняття суд надає правову оцінку. Фактичне його виконання або невиконання не формують висновків про правомірність або протиправність його прийняття.
З урахуванням зазначених обставин та досліджених доказів, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №18 від 03 січня 2024 року "Про результати службового розслідування" в частині притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 (пункти 3, 5.3, 5.5, 6.2 наказу), відповідно до якого ОСОБА_1 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 69 169, 63 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина перша статті 77 КАС України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 800, 00 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суд України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті3, статті59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У позовній заяві зазначається, що попередній (орієнтовний ) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 22 800, 00 грн та складається з: усна консультація - 1 година - 1500 грн; експертиза документів - 1 арк 100 грн на загальну суму 7 300 грн; підготовка правової позиції - 1 година - 5000 грн; написання позовної заяви 9000 грн .
В обґрунтування свого клопотання позивач подав суду:
ордер про надання правничої (правової) допомоги від 18 серпня 2023 року;
договір про надання професійної правової допомоги від № 12/24 від 22 січня 2024 року, який укладено між позивачем та адвокатом Дабіжею Оленою Анатоліївною, предметом якого є здійснення захисту, представництва або надання інших видів професійної правової допомоги (адвокатські послуги) клієнту та виконання пов'язаних з цим доручення клієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання такої допомоги (послуги) та фактичні витрати, пов'язані з їх наданням та необхідні для виконання цього договору, а також виплатити гонорар успіху у випадку досягнення Адвокатом результату;
акт наданих послуг відповідно до Договору про надання професійної правової допомоги від 16 лютого 2024 року;
платіжну інструкцію від 16 лютого 2024 року на суму 22 800, 00 грн. (отримувач ОСОБА_9 ).
Слід звернути увагу на те, що справа №200/968/24 розглядалась в загальному позовному провадженні, підготовка та подання позову до суду у даній справі не потребувала надмірного, значного обсягу юридичної роботи, оскільки основні доводи у даній категорії справ, викладені в численних судових рішеннях в аналогічних спорах і саме такі доводи були і відображені адвокатом при підготовці позовної заяви, відсутність доказів щодо проведення експертизи документів, тому враховуючи предмет спору, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 8000 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати, пов'язані з правничою допомогою за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 8000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №18 від 03 січня 2024 року "Про результати службового розслідування" в частині притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 (пункти 3, 5.3, 5.5, 6.2 наказу).
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 липня 2024 року.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 19 липня 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров