22 липня 2024 року Справа 160/13294/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі клопотання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про розгляд справи №160/13294/24 за правилами загального позовного провадження у справі, з повідомленням (викликом) сторін, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/13294/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Державної міграційної служби України, до відповдіача-2: Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення.
26 червня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-2 надійшов відзив. В прохальній частині відзиву відповідач-2 просить розгляд справи здійснити за участі його представника.
26 червня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження за участі представника відповідача-2. В обґрунтування клопотання посилається на положення законодавства.
Дослідивши матеріали справи, при вирішенні даного клопотання суд виходить з наступного.
Зі змісту клопотання відповідача-2 вбачається, що він фактично порушує одразу два процесуальних питання:
1) розгляд справи в порядку загального позовного провадження;
2) розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження суд зазначає наступне.
Частиною другою та третьою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
При цьому згідно ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) значення справи для сторін;
2) обраний позивачем спосіб захисту;
3) категорію та складність справи;
4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;
5) кількість сторін та інших учасників справи;
6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В свою чергу частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
У тексті клопотання відповідач-2 не навів жодного конкретного обґрунтування розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження та не наведено жодного конкретного аргументу щодо обмеження його можливості представляти власну правову позицію у справі та висловлювати відповідні аргументи під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
В зв'язку із зазначеним, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі незначної складності не вимагають розгляду справи в порядку загального позовного провадження. При цьому сторони не позбавлені права надавати докази та висловлювати свою позицію письмово та спростовувати доводи опонентів у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження).
Розгляд судом адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін дає можливість учасникам справи сповна реалізувати свої процесуальні права, визначені, зокрема, у статтях 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, сторони перебувають в однаковому процесуальному становищі щодо можливості реалізації таких прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд констатує повну відсутність доводів відповідача щодо необхідності розгляду справи у судовому засідання з викликом (повідомленням) сторін. Також суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Отже, в задоволенні клопотання про розгляд справи №160/13294/24 у судовому засідання з викликом (повідомленням) сторін належить відмовити.
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці в період надходження клопотання, ухвала постановлена в перший робочий день судді 22 липня 2024 року.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 243, 248, 257, 260, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про розгляд справи №160/13294/24 за правилами загального позовного провадження у справі, з повідомленням (викликом) сторін - відмовити повністю.
Копії даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.
Суддя Н.В. Боженко