22 липня 2024 рокуСправа №160/10173/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1 , відповідача 2: Генерального штабу Збройних сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1, А7384), відповідача 2: Генерального штабу Збройних сил України (далі - відповідач 2, Генеральний штаб ЗСУ), в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправною бездіяльністю - не надання військовою частиною НОМЕР_1 солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповідей по суті звернень від 23.10.2023р., 12.02.2024року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП № 227 МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 .
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповіді по суті звернень від 23.10.2023р., 12.02.2024 року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП № 227 МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 .
- визнати протиправною бездіяльністю - не надання Генеральним штабом Збройних Сил України солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповіді по суті звернень від 23.10.2023р., 12.02.2024 року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП № 227 МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 .
- зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України надати солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповідь по суті звернень від 23.10.2023р., 12.02.2024року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП №227МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 .
- стягнути з Військової частини НОМЕР_3 , Генерального штабу Збройних Сил України солідарно на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.10.2023 р. позивачем, разом з іншими військовослужбовцями в/ч НОМЕР_2 направлено звернення до Генерального штабу ЗСУ із проханням надати достовірну інформацію: чи видавався в дійсності наказ командира в/ ч НОМЕР_1 №27 від 17.04.2022року про призначення інженера ВП 227 МО майора ОСОБА_2 на посаду тво командира в/ч НОМЕР_2 - без попереднього вирішення питання Генеральним штабом ЗСУ про його переміщення до лав ЗСУ, про дату і підстави такого переміщення та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 . Генеральний штаб ЗСУ відповіді на звернення не надав. Військова частина НОМЕР_1 , листом №3/5616 від 11.11.2023р. не надала обгрунтованої відповіді на поставлені питання щодо часу і підстав переміщення майора ОСОБА_2 до ЗСУ та призначення його на посаду. 17.01.2024 р. позивача та інших військовослужбовців СВ ТУ ДБР було допитано в якості свідків по кримінальному провадженню ЄРДР 620224170030000129 за ч.4 ст.410 КК (викрадення зброї шляхом зловживання службовим становищем в умовах воєнного стану) щодо відомих їм обставин організації майором ОСОБА_2 у квітні 2022 року крадіжки значної кількості зброї Військової частини НОМЕР_2 . 12.02.2024р. вважаючи сприйняття посадовими особами військової частини НОМЕР_2 надання відомостей відносно майора ОСОБА_2 як розголошення таємниці слідства, позивач з іншими військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_2 повторно направили колективне звернення до Військової частини НОМЕР_2 із проханням надати достовірні дані - чи видавався в дійсності наказ командира в/ ч НОМЕР_1 №27 від 17.04.2022 року про призначення інженера ВП 227 МО майора ОСОБА_2 на посаду тво командира в/ч НОМЕР_2 - без попереднього вирішення Генеральним штабом ЗСУ питання про його переміщення в ЗСУ. Поштове відправлення № 4901000678181 було отримано 28.02.2024р. уповноваженою особою відповідача - Військовою частиною НОМЕР_1 за довіреністю. Позивач зазначає, що відповіді на запит позивачем отримано не було.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати до суду разом із відзивом на позов:
- документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (позивачу);
- належним чином завірену копію звернення ОСОБА_1 від 23.10.2023 року зі штампом вхідної кореспонденції, з якої вбачається дата отримання такого рапорту Військовою частиною НОМЕР_1 , а також належним чином засвідчені копії всіх документів, що стосуються розгляду даного звернення;
- належним чином завірену копію звернення ОСОБА_1 від 12.02.2024 року зі штампом вхідної кореспонденції, з якої вбачається дата отримання такого рапорту Військовою частиною НОМЕР_1 , а також належним чином засвідчені копії всіх документів, що стосуються розгляду даного звернення;
- інші докази та документи, які на думку відповідача мають значення для вирішення цієї справи.
Ухвалою суду від 27.06.2024 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Дорошенка Сергія Миколайовича про витребування доказів відмовлено.
Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії:
- звернення ОСОБА_1 від 23.10.2023 року зі штампом вхідної кореспонденції, з якої вбачається дата отримання такого рапорту Військовою частиною НОМЕР_1 , а також належним чином засвідчені копії всіх документів, що стосуються розгляду даного звернення;
- звернення ОСОБА_1 від 12.02.2024 року зі штампом вхідної кореспонденції, з якої вбачається дата отримання такого рапорту Військовою частиною НОМЕР_1 , а також належним чином засвідчені копії всіх документів, що стосуються розгляду даного звернення.
До суду від Генерального штабу надійшов відзив, в якому відповідач 2 не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що запит (звернення) позивача від 23.10.2023 зареєстрований Адміністративним управлінням Генерального штабу Збройних Сил України від 01.11.2023 Вх. № Ко-82985, який в подальшому було спрямовано (надіслано) Відповідачем 2 за належністю, у відповідності до доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.11.2023 № Ко-82985 на адресу командувача Сил Територіальної оборони генерал-майора ОСОБА_3 , з метою належного опрацювання порушених у (запиті) зверненні питань. За результатом опрацювання було визначено поінформувати автора звернення. Оригінали документів встановленим порядком було передано на адресу КСТрО ЗС України. Позивачу надано у передбачені Законом №393/96-ВР строки відповіді на його звернення (запит) та вжито усі вичерпні заходи з метою надання позивачу повної, всебічної інформації у відповідності до перелічених ним питань. Відповідач 2 наголошує, що запит (звернення) позивача не стосувались діяльності відповідача 2 в рамках законодавчо покладених на нього обов'язків або інших юридичних осіб, йому підпорядкованих, в тому числі, стосовно ухвалення ним відповідних актів, а фактично мали на меті одержання правових консультацій щодо застосування законодавства, яке регулює питання проходження військової служби. Так, вимоги, з якими позивач звернувся до відповідача 2 в запиті від 23.10.2023 та заяві від 12.02.2024, відносились до сфери повноважень та компетенції відповідача 1. Відтак протиправної бездіяльності з боку відповідача 2 щодо забезпечення розгляду (направлення за належністю) поданих позивачем запиту від 23.10.2023 та заяви від 12.02.2024 немає. Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Відповідача 2 та зобов'язання вчинити певні дії в частині, що його стосується - є безпідставними. Враховуючи, що відповідачем 2 у визначений термін та з дотриманням приписів статті 7 Закону №393/96-ВР, було переслано за належністю відповідному органу (КСТрО) для подальшого розгляду запит (звернення) позивача від 23.10.2023 та беручі до уваги надання відповіді на нього безпосередньо позивачу (Лист військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 Вих. №3/5616) - відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог. Твердження (посилання) позивача "про обов'язок" відповідача 2 повідомити в термін не більше п'яти днів про пересланий ним за належністю відповідному органу військового управління запит є абсолютно помилковими, оскільки по факту згаданий запит при його розгляді (в ході вжиття заходів з реагування відповідачем 2) не виходив за межі організаційної структури Збройних Сил України, що повністю узгоджується з вимогами пункту 14 розділу II Інструкції №735, у відповідності до якого відповідачем 2 було прийняте одне з таких рішень: "Передано на вирішення до іншого органу військового управління”, з одночасним дорученням - опрацювати та надати відповідь позивачу встановленим порядком у визначений термін. При цьому, при прийнятті зазначеного вище рішення вимоги Інструкції №735 не зобов'язували відповідача 2 інформувати (повідомляти) позивача. Також, заяву від 12.02.2024 відповідачем 2 було направлено належній стороні, зобов'язано за результатом її розгляду надати відповідь на адресу заявників (копія доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20.03.2024 № Ко-30886/1). Матеріали даної справи містять відповідь командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 № 3/5616 на колективне звернення від 23.10.2023 громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яке в порядку статті 7 Закону України «Про звернення громадян» було передане вищим командуванням на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до відповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023р. №3/5616, в частині що стосується питання поставленого у запиті від 23.10.2023, заявникам було надано відповідь, що з приводу надходження від РУ СТрО «Схід» до Генерального штабу Збройних Сил України даних про видачу, реєстрацію наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 27 від 17.04.2022 даних у військової частини НОМЕР_1 немає. Заявників повідомлено, що військова частина НОМЕР_1 не має інформації про те чи надходили від РУ СТрО «Схід» до Генерального штабу Збройних Сил України дані про видачу, реєстрацію наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 27 від 17.04.2022. Запит громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 12.02.2024 адресований начальнику Генерального штабу ЗСУ генерал-майору ОСОБА_8 взагалі не містить прохальної частини щодо надання якоїсь інформації. Містить лише повідомлення про ненадання їм інформації за запитом від 23.10.2023, при цьому питання що стосується наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2022 вже викладається в іншому викладі, наведене підтверджує про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви.
Від Військової частини до суду надійшла заява, в якій відповідач 1 зазначив, що предметом позову, по суті, є вимога позивача щодо визнання дій відповідачів неправомірними в частині не надання йому відповіді по суті звернень від 23.10.2023, 12.02.2024 - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП № 227 МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у військової частини НОМЕР_2 . Однак, саме по суті звернення громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 23.10.2023, в частині що стосується майора ОСОБА_2 , військовою частиною НОМЕР_1 і було надано відповідь позивачу. Матеріали справи містять відповідь командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 № 3/5616 на колективне звернення від 23.10.2023 громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яке в порядку статті 7 Закону України «Про звернення громадян» було передане вищим командуванням на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до відповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 № 3/5616, в частині що стосується питання поставленого у запиті від 23.10.2023, заявникам було надано відповідь, що з приводу надходження від РУ СТрО «Схід» до Генерального штабу Збройних Сил України даних про видачу, реєстрацію наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 27 від 17.04.2022 даних у військової частини НОМЕР_1 немає. Отже, саме по суті запиту і було надано відповідь - заявників повідомлено, що військова частина НОМЕР_1 не має інформації про те чи надходили від РУ СТрО «Схід» до Генерального штабу Збройних Сил України дані про видачу, реєстрацію наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 27 від 17.04.2022р. Запит громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 12.02.2024 взагалі не містить прохальної частини щодо надання якоїсь інформації. Містить лише повідомлення про ненадання їм інформації за запитом від 23.10.2023, при цьому питання що стосується наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2022 вже викладається в іншому викладі. Але, оскільки у зверненні від 12.02.2024 відсутня прохальна частина звернення, а на звернення від 23.10.2023 військова частина НОМЕР_1 вже надала відповідь, звернення від 12.02.2024 було прийняте до уваги. Відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» визначено що повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються. Отже, ураховуючи що звернення позивача від 12.02.2024 не містило прохальної частини, а на запит від 23.10.2023 військовою частиною НОМЕР_1 , в частині що стосується предмету спору у цій справі, командиром військової частин НОМЕР_1 листом від 11.11.2023 було надано відповідь по суті поставленого питання, військова частина НОМЕР_1 не мала обов'язку щодо надання відповіді на заяву від 12.02.2024.
Також відповідачем 1 надіслано до суду заяву, в якій ВЧ було зазначено, щодо надання належним чином засвідчених копій документів витребуваних судом згідно ухвали від 27.04.2024. Військова частина НОМЕР_1 підтверджує, що як це викладено у відзиві ГШ ЗСУ від 28.06.2024, запит позивача, тобто колективне звернення від 23.10.2023, у відповідності до доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.11.2023 № Ко-82985, було отримано військовою частиною НОМЕР_1 від командувача Сил Територіальної оборони генерал-майора ОСОБА_3 . Документи були опрацьовані та позивачу було надано відповідь командиром військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 № 3/5616, яку позивачем було отримано, про що свідчить надання цієї відповіді позивачем до суду. Отже військова частина НОМЕР_1 визнає отримання від Генерального штабу Збройних Сил України колективних звернень за участю позивача від 23.10.2023, 12.02.2024, що згідно частини 1 статті 78 КАС України виключає необхідність доведення цього факту. Згідно позовної заяви позивач не оскаржує своєчасність надання відповіді на його звернення, не оскаржує факт надання відповіді на звернення від 23.10.2023, а оскаржує те що в порушення (на його думку) його прав відповідь була надана не по суті звернення. А отже дата отримання звернення від 23.10.2023 не охоплюється предметом спору та не підлягає доведенню. У зв'язку з викладеним вище просить суд звільнити Військову частину НОМЕР_1 від надання належним чином засвідчених копій документів відповідно вимоги суду згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі № 160/10173/24 через визнання військовою частиною НОМЕР_1 фактів, що підлягали доведенню документами, які витребовувались.
Вирішуючи питання щодо звільнення ВЧ НОМЕР_1 від надання належним чином засвідчених копій документів відповідно вимоги суду згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі № 160/10173/24, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Оскільки військова частина НОМЕР_1 визнає факти, що підлягали доведенню документами, які витребовувались, подану заяву слід задовольнити та звільнити Військову частину НОМЕР_1 від надання належним чином засвідчених копій документів відповідно вимоги суду згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі № 160/10173/24.
Ухвалою суду від 22.07.2024 року провадження у справі поновлено.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 20.03.2022 року відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, зараховано в списки частини та призначено до 232 окремого Батальйону територіальної оборони НОМЕР_4 Окремої бригади Територіальної оборони Регіонального управління сил територіальної оборони “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” солдата ОСОБА_1 відповідно до витягу із наказу № 40 командира військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.04.2022 №27 призначено тимчасово виконуючим обов'язки командира Військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 , провідного інженера групи контролю якості 227 військового представництва Міністерства оборони України. Старшому лейтенанту ОСОБА_9 наказано повернутись до виконання службових обов'язків заступника командира військової частини НОМЕР_2 .
ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулись до начальника Генерального штабу Збройних сил України з запитом від 23.10.2023 року, в якому просили надати інформацію, чи надходили від РУ СТрО “Схід” дані про видачу, реєстрацію наказу №27 від 17.04.2022 року командира в/ч НОМЕР_1 про призначення провідного інженера ВП №227 МО майора Акуліча на посаду т.в.о командира в/ч НОМЕР_2 .
У зверненні заявники просили також роз'яснити, які саме посадові особи в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 мають нести відповідальність за невидачу їм військових квитків в період з 01.03.2022 року по 04.06.2022 року, а також по сьогодні, відповідальність за не розгляд їх рапортів про переміщення з в/ч НОМЕР_2 до в/ч НОМЕР_5 та за їх переслідування, як свідків розвантаження у квітні 2022 року більше ніж 300 автоматів та гранатометів, щодо яких в Генштаб СТрО подано відомості про списання через втрату в бою.
Запит зареєстровано в Генеральному штабі Збройних Сил України 01.11.2023 року за вх.№Ко-82985.
Відповідно до доручення заступника начальника Генерального штабу від 03.11.2023 року № Ко-82985, командувачу Сил територіальної оборони Збройних Сил України генерал-майору ОСОБА_10 було доручено опрацювати порушені у зверненні питання та за результатами поінформувати автора звернення.
Листом від 11.11.2023 р. №3/5616 військова частини НОМЕР_1 , на колективне звернення від 23.10.2023р. громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яке надійшло з Командування сил територіальної оборони Збройних Сил України, повідомило заявників про наступне:
1. з приводу надходження від РУ СТрО “Схід” до Генерального штабу Збройних Сил України даних про видачу, реєстрацію наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 27 від 17.04.2022р. - у військової частини НОМЕР_1 дана інформація відсутня;
2. з приводу невидачі військових квитків - обов'язку щодо оформлення військового квитка військовослужбовцю військовою частиною законодавство України не містить;
3. з приводу не розгляду рапортів на переміщення з військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_5 - подання клопотань вищому командуванню про переміщення військовослужбовця, який не перебуває в частині, самовільно залишивши її, за рапортом який направлений поштовим зв'язком, без письмового погодження та рекомендації безпосереднього командира не передбачено законодавством України;
4. з приводу переслідування, як свідків розвантаження у квітні 2022 року більше ніж 200 автоматів та гранатометів, щодо яких подано відомості про списання через втрату у бою - звернення не містить достатньої для перевірки інформації та доказів щоб доводили переслідування посадовими особами військової частини. Також зазначено, що оскільки заявники перебувають без поважних причин поза межами військової частини, з приводу переслідування в кожному окремому випадку слід звертатися до правоохоронних органів.
12.02.2024р. ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до начальнику Генерального штабу ЗСУ генерал-майору ОСОБА_8 із заявою в якій зазначили, що до цього часу командувачем Сил ТРО не було розглянуто їх звернення від 23.10.2023р. та відповіді по суті РУ СТрО “Схід” також не надходило. Заявники також повторно наголосили про те, що з 01.03.2022 року їм не видано військових квитків із відповідними відмітками про зарахування до списків особового складу, командиром в/ч НОМЕР_2 майором ОСОБА_2 , вищестоящим командиром в/ч НОМЕР_1 полковником ОСОБА_11 , командиром в/ч НОМЕР_3 (РУ СТрО “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) не розглянуто рапортів про переміщення до НОМЕР_5 (57 ОМБр). До сьогодні командування в/ч НОМЕР_1 продовжує стверджувати, що командиром в/ч НОМЕР_1 полковником ОСОБА_11 офіційно видавався наказ №27 від 17.04.2022 року про призначення майора ОСОБА_2 на посаду ТВО командира в/ч НОМЕР_2 , у зв'язку з яким він став їх командиром, чиї накази заявники повинні були виконувати. Самостійно вдалося отримати відомості про відсутність реєстрації цього наказу в “Книзі обліку наказів та директив в/ч НОМЕР_1 ”, акт приймання - передачі посади за підписами перебуваючого станом на 17.04.2022 року на посаді ТВО командира в/ч НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_9 , підписом майора ОСОБА_2 , підписом представника старшого командира в/ч НОМЕР_1 , ані про реєстрацію наказу командира в/ч НОМЕР_2 м-ра ОСОБА_2 від 17.04.2022 року про свій вступ на посаду, як це передбачено ст.ст.61, 62 СВС і п.п. 2.9.1.10, 2.9.1.21 Інструкції №124 МО України.
Також в заяві зазначено, що в період з 01.03.2022р. по 04.06.2022р. майором ОСОБА_2 в статусі командира в/ч НОМЕР_2 видавались та підписувались накази, спрямовані на переслідування і фізичне знищення як свідків вчиненої ним крадіжки значної кількості зброї, зокрема заявників посилали на перший рубіж оборони в/ч НОМЕР_2 із господарськими лопатами без зброї, яку попередньо від дав наказ вилучити.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Законом України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII “Про інформацію” закріплено право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону № 2657-XII).
Відповідно до статті 20 Закону № 2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Згідно зі статтею 21 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України “Про доступ до публічної інформації” та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” №2939-VІ від 13.01.2011 року публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно до частини 2 статті 6 Закону України, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно до частин 1, 2 статті 13 вказаного Закону України розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Відповідно до частин 1-4 статті 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону України розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно до частин 1, 4 статті 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач, зокрема, має право оскаржити надання недостовірної або неповної інформації.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 14 розділу ІІ Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 року №735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.01.2017 року за №94/29962, щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених в статті 8 Закону України "Про звернення громадян".
Так, позивач оскаржує бездіяльність відповідачів щодо ненадання військовою частиною НОМЕР_1 солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповідей по суті звернень від 23.10.2023р., 12.02.2024року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП № 227 МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 та ненадання Генеральним штабом Збройних Сил України солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповіді по суті звернень від 23.10.2023р., 12.02.2024 року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП № 227 МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 .
Водночас, бездіяльність суб'єкта владних повноважень це завжди пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
В свою чергу дії це юридичні факти, які пов'язані з волею суб'єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов'язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.
Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб'єктів, що відбуваються за волевиявленням суб'єкта правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до Генерального штабу Збройних Сил України з запитом про надання інформації від 23.10.2023 року.
Матеріали справи містять відповідь командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 р. № 3/5616 на колективне звернення від 23.10.2023 р. громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яке в порядку статті 7 Закону України “Про звернення громадян” було передане вищим командуванням на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 .
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до відповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 р. № 3/5616, в частині що стосується питання поставленого у запиті від 23.10.2023 р., заявникам було надано відповідь, що з приводу надходження від РУ СТрО “Схід” до Генерального штабу Збройних Сил України даних про видачу, реєстрацію наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 27 від 17.04.2022р. даних у військової частини НОМЕР_1 немає.
Водночас, суд зазначає, що по суті запиту було надано відповідь, позивача повідомлено, що військова частина НОМЕР_1 не має інформації про те чи надходили від РУ СТрО “Схід” до Генерального штабу Збройних Сил України дані про видачу, реєстрацію наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 27 від 17.04.2022р.
Запит громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 12.02.2024р. прохальної частини щодо надання інформації не містить. В означеному запиті міститься повідомлення про ненадання інформації за запитом від 23.10.2023 р., при цьому питання що стосується наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2022р. вже викладається в іншому змісті.
Отже, наведене виключає обставини бездіяльності відповідачів, у зв'язку із чим позовні вимоги стосовно визнання протиправною бездіяльністю - ненадання військовою частиною НОМЕР_1 солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповідей по суті звернень від 23.10.2023р., 12.02.2024року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП № 227 МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 та визнання протиправною бездіяльністю - ненадання Генеральним штабом Збройних Сил України солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповіді по суті звернень від 23.10.2023р., 12.02.2024 року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП № 227 МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 , є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Не можуть бути і задоволені судом позовні вимоги позивача щодо зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 надати солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповіді по суті звернень від 23.10.2023р., 12.02.2024 року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП № 227 МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 , зобов'язання Генерального штабу Збройних Сил України надати солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповідь по суті звернень від 23.10.2023р., 12.02.2024року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП №227МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 , виходячи із того, що вказані позовні вимоги є похідними від позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.
Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем не доведено своєї правової позиції та не спростовано доводи відповідачів, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідачів судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1 , відповідача 2: Генерального штабу Збройних сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 22.07.2024 року.
Суддя О.М. Неклеса