22 липня 2024 рокуСправа №160/12778/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши у спрощеному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 52, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" (вул. Січеславський шлях, буд. 2 м. Кам'янське, Дніпропетровська обл., 51909, код ЄДРПОУ 31523315) про стягнення адміністративно-господарських санкцій
17 травня 2024 року Дніпропетровське обласноге відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 149897,57 грн.
Ухвалою від 24 травня 2024 року суд відкрив провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами та поновлено позивачу строк звернення до суду з позовною заявою.
Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу строк для надання відзиву на позов.
27.05.2024 року відповідач надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що з позовними вимогами позивача не погоджується, вважає їх протиправними, необґрунтованими, оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу товариства за 2023 рік становить 30 працівників , при цьому у 2023 році на штатних посадах працювало 5 інвалідів, що складає 16,67 % середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу за 2023 рік. Так, до пояснень відповідач надав копії особових карток працівників товариства з інвалідністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та документи, які підтверджують їх інвалідність.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно із частинами 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ "Придніпровський механічний завод" відповідальністю "Придніпровський механічний завод" за 2023 рік складала 30 осіб.
Середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ "Придніпровський механічний завод" , яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, за 2023 рік складала 1 особа.
Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в ТОВ "Придніпровський механічний завод" становить 1 особа.
Фонд оплати праці штатних працівників Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» за 2023 рік складав 4496926,99 грн.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 3 осіб позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 149897,57 грн, виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати.
Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно із ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Таким чином, за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно із ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Згідно із ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд встановив, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" зі зведеного штатного розкладу станом на 01.01.2023 року кількість працівників на підприємстві становить 30 осіб.
Таким чином, норматив для працевлаштування інвалідів має розраховуватись з кількості 30осіб , а тому квота відповідача для працевлаштування осіб з інвалідністю на 2023 рік становила 1 особи.
З матеріалів справи видно , що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «ПМЗ» за 2023 рік становила ЗО працівників. При цьому, у ТОВ «ПМЗ» у 2023 році на штатних посадах працювало 5 інвалідів, що складає: 5/30 х 100 = 16,67 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2023 рік. Копії особових карток працівників ТОВ «ПМЗ» з інвалідністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та документів, які підтверджують їх інвалідність (довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_1 , довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 , посвідчення інваліда ОСОБА_3 , довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_4 , що підтверджується тимчасового посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_5 із відміткою про інвалідність).
На підтвердження вищезазначеного, зокрема факт роботи працівників з інвалідністю у ТОВ «ПМЗ» підтверджується наказами про прийом їх на роботу № 46к від 15.12.2021 року, № 38к від 13.11.2017 року, № 23 к від 14.02.2019 року, № 67 к від 20.05.2020 року і № 49 к від 23.05.2022 року.
У статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
З аналізу Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» видно, що адміністративно-господарські санкції сплачуються за невиконання нормативу зайнятості робочих місць для осіб з інвалідністю.
З урахуванням вищенаведеного, відповідач забезпечив робоче місце особами з інвалідністю, а тому за наслідками розгляду справи не підтверджено невиконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю.
Суд зазначає, що неподання чи несвоєчасне подання звітності з відображенням показників працюючих інвалідів не є підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю.
У випадку подання звіту з недостовірною інформацією у відповідності до п. 9 Порядку контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення»», вказане є підставою для проведення позапланової перевірки підприємства.
Підсумовуючи викладене, судом встановлено працевлаштування в 2023 році в Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, а тому адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю в цьому випадку не застосовуються.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Наведене вище доводить необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати, які поніс позивач не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 52, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" (вул. Січеславський шлях, буд. 2 м. Кам'янське, Дніпропетровська обл., 51909, код ЄДРПОУ 31523315) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук